Архієпископ Інокентій (в миру Іван Олексійович Борисов, ; , Єлець, Орловська губернія — , Одеса) — єпископ Російської православної церкви; з 24 лютого 1848 року архієпископ Херсонський і Таврійський. Член Російської академії (1836). Член Святійшого синоду з 26 серпня 1856 року. Знаменитий проповідник, письменник та релігійний діяч України. Канонізований Українською православною церквою. В 1997 році причислений до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії Української православної церкви (Московського Патріархату).

Родина та освіта Світське ім'я Іван Борисов. Походив з сім'ї священика. Закінчив Воронезьке повітове училище, Орловську духовну семінарію (1819), Київську духовну академію зі ступенем магістра (1823). Ще з часів навчання в академії проявив себе талановитим проповідником. За даними митрополита Мануїла (Лемешевського), майбутній архієрей вже в юності виявляв свої видатні здібності:

Крім слухання лекцій він дуже багато займався самоосвітою і іноді викладав перед своїми товаришами вчення того чи іншого філософа з такою ясністю і простотою, що перевершував лекції професорські. Всі науки йому давалися легко. Він одноголосно був визнаний першим студентом академії.

Доктор богослов'я (1829).

Служіння З 28 серпня 1823 — інспектор і професор церковної історії та грецької мови Санкт-Петербурзької духовної семінарії.

З 1823 року, одночасно, був ректором Санкт-Петербурзького Олександро-Невського училища.

10 грудня 1823 був пострижений у чернецтво і висвячений у сан ієродиякона.

З 29 грудня 1823 — ієромонах.

З 10 грудня 1824 — бакалавр богослов'я Санкт-Петербурзької духовної академії.

З 2 вересня 1825 — інспектор Санкт-Петербурзької духовної академії.

З 6 січня 1826 — екстраординарний професор богослов'я Санкт-Петербурзької духовної академії.

16 березня 1826 року возведений у сан архімандрита.

З 27 серпня 1830 — ректор і професор богослов'я Київської духовної академії.

З 3 жовтня 1836 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії, керуючий Києво-Михайлівським монастирем. При цьому залишився на посаді ректора Київської духовної академії.

З 1 березня 1840 року — єпископ Вологодський і Устюжський.

З 31 грудня 1840 — єпископ Харківський і Охтирський.

З 15 квітня 1845 — за заслуги перед церквою возведений у сан архієпископа.

1847 року Інокентій Херсонський викликаний для присутності в Святійший Синод РПЦ МП.

З 24 лютого 1848 — архієпископ Херсонський і Таврійський.

Учений і педагог Під час викладання в Санкт-Петербурзі і Києві владика Інокентій проявив себе видатним професором. У його біографії, опублікованій в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона йдеться про те, що він ввів новий метод викладу богослов'я — історичний та історико-порівняльний, широко користуючись посібниками західної богословської літератури, переважно протестантської, самобутньо працюючи за першоджерелами. Упродовж 16 років професорства він викладав, у самостійній обробці, всі головні галузі богослов'я. Володіючи блискучим даром викладу, він оживив інтерес до вчених занять серед учнів. У Києві він досяг скасування викладання богослов'я латинською мовою, який тримав російське богослов'я у рабській залежності від богослов'я католицького. Ним введені нові предмети викладання, відповідно до рівня наукового розвитку на Заході. Він утворив ціле покоління російських богословів і вчених, і брав діяльну участь у перебудові духовно-навчальних закладів, у складанні нових програм академічних та семінарських курсів.

Був керівником групи професорів Київської духовної академії, що займалася складанням «догматичного збірника», в якому була дана характеристика православного віровчення з часу виникнення церкви — ця праця використовувався як навчальний посібник для студентів. Наукова діяльність владики Інокентія викликала негативне ставлення з боку найконсервативніших церковних діячів, що спричинило за собою «секретне дізнання» про його спосіб думок, що закінчилося, проте, його повним виправданням. Одна з його найвідоміших книг — «Останні дні земного життя Ісуса Христа» — була визнана занадто «ліберальною», у зв'язку з чим не перевидавалася протягом 30 років (в 1991 вона стала першою книгою святителя, перевиданої в сучасний період вітчизняної історії).

Проповідник За словами митрополита Мануїла (Лемешевского), можна сказати, що не наука була його справжнім покликанням, а мистецтво людського слова. Він був не тільки відмінний знавець, але і геніальний художник вітчизняного слова. Світлий розум, велика пам'ять, творча уява, всебічна вченість, захоплююче красномовство, величний і благоліпний вид — ось риси, якими характеризували сучасники прославленого Інокентія.

Проповіді владики Інокентія в надрукованому вигляді розповсюджувалися по всій Російській імперії, частина їх переведена на французьку, німецьку, польську, сербську, грецьку, вірменську мови. При цьому в своїй творчості він орієнтувався як на проповідницьку спадщина святого Івана Золотоустого, так і на досвід таких видатних католицьких церковних ораторів як Жак Беніні Боссюе та Жан Батист Массільон.

Церковний адміністратор Як правлячий архієрей владика Інокентій дбав про поліпшення як матеріального побуту, так і освіти сільського духовенства. За нетривалий час керування Вологодською єпархією він займався поліпшенням роботи духовної консисторії і духовних училищ, оновленням архієрейського будинку і соборного храму, займався вивченням місцевих пам'яток історії та культури. Відновив Тотемський, Охтирський, Святогірський та Георгіївський-Балаклавський монастирі, відкрив в Криму кілька чернечих скитів, заснував в Одесі дві нові урочисті хресні ходи, керував будівництвом і реконструкцією храмів.

В 1842 році Інокентій, після публікації дисертації Миколи Костомарова «О значении унии в западной России», повідомив російську владу про обурливий зміст книги з точки зору Російської православної церкви. Після доносу петербурзький професор Н. Г. Устрялов, який за дорученням Міністерства народної освіти вивчав працю Костомарова, написав вкрай негативний відгук і книгу було доручено спалитиАйзеншток Ієремія. Перша дисертація Костомарова: матеріали про спалення його дисертації в 1842 році/Ієремія Айзеншток. — Б.м.,Б.р.- С.21-27 Папка № 361Исторические монографии и исследования Николая Костомарова. — Спб.:Типография А.Траншеля, 1872. — Т.12. — С345-462.

Був ініціатором опису монастирських бібліотек та передачі їх рукописів в наукові центри — духовні академії, а також опису та реставрації пам'яток історії та культури Криму і Кавказу й інших регіонів, де він був правлячим архієреєм. Заснував в Одесі «болгарське настоятельство», яке до звільнення Болгарії з-під влади Османської імперії, давало притулок і освіту сотням болгарських юнаків.

Водночас був завзятим прихильником ідеї перетворення Кримського півострова на «Російський Афон» з одночасним зменшенням або повним знищенням мусульманської присутності. В рамках цього неодноразово пропонував знести Ханський палац у БахчисараїКалиновский В.В. Древностей — и замечательных, и интересных, и красивых — непочатый уголок: церковное крымоведение (1837—1920), 2020 — С. 101.

Під час Кримської війни архієпископ Інокентій виявив велику мужність, незважаючи на небезпеку, відвідуючи місця боїв (у тому числі в Севастополі, де під обстрілом їздив на буксирі по бухті), часто перебував під вогнем противника, здійснюючи богослужіння в похідних храмах, надихаючи солдатів своїми проповідями та втішаючи вмираючих. Після закінчення війни він здійснив об'їзд єпархії, проводив богослужіння в містах, які зазнали руйнувань, знаходив кошти для відновлення пошкоджених в результаті військових дій храмів. При цьому сприяв зведеню каплиць та церкво на місці битв. Під час поїздки захворів, був змушений повернутися до Одеси, де і помер.

Канонізація У 1997 році архієпископ Інокентій був причислений до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату. Тоді ж відбулося набуття мощей святого.

Храми на честь архієпископа Інокентія Храм на честь Святителя Інокентія Одеського у м. Одеса (нижній храм Спасо-Преображенського собору). Храм Святителя Інокентія Одеського у м. Роздільна Одеської області. Храм Святителя Інокентія Херсонського у м. Херсоні (на території Херсонського юридичного інституту).

Праці Сочинения (полное собрание). Шесть томов. , 1908. т. I. Слова и беседы на Рождество Христово. Слова и беседы на праздники Господни. Слова и беседы на воскресные дни. т. II. Слова и беседы на праздники Богородичные. Слова и беседы на дни святых. Слова при посещении паств. Поучения на крестные ходы. Слова и речи к отдельным лицам. т. III. Слова на высокоторжественные дни. Слова и речи при избрании в общественные должности и при открытии общественных учреждений. Слова надгробные. Слова по случаю общественных бедствий. Падение Адамово. О грехе и его последствиях. Беседы о смерти. Мысли о бессмертии. Заметки. т. IV. Великий пост. Молитва святого Ефрема Сирина. Первая Седмица Великого поста. Страстная седмица. Светлая седмица. т. V. Последние дни земной жизни Господа нашего Иисуса Христа. Жизнь апостола Павла. Жизнь святого Киприана. Беседы о природе. Акафисты. т. VI. О религии вообще. О человеке. О последней судьбе человека и мира. О начале христианства в Польше. , 1842. Письма к Гавриилу, архиепископу Рязанскому и Зарайскому. , 1869. Последние дни земной жизни Господа нашего Иисуса Христа. , 1991. О великих Господских и Богородичных праздниках. , 2005. Русский Златоуст: Жизнеописание, слова и проповеди святителя Иннокентия, архиепископа Херсонского. Единецко-Бричанская епархия, 2005. Избранные сочинения. 2006. Великий пост. Духовные рассуждения на каждый день поста. 2007.

Джерела Багалей Д., Миллер Д., История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912. Борис (Бален де Балю), Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический // «Журнал Московской Патриархии». 1967, № 5. Зубов В. П., Русские проповедники: Очерки по истории русской проповеди — Эдиториал УРСС, 2001. — 232 с. — ISBN 5-8360-0292-4. Мельникова Л. В., Патриотическая деятельность архиепископа Иннокентия (Борисова) в годы Крымской войны (1853—1856 гг.) // Вестник церковной истории. 2007. № 4(8). — С.73-88.

Примітки

Посилання Інокентій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Иван Алексеевич Борисов // Русский Биографический Словарь Иннокентий (Иван Алексеевич Борисов) // из «Библиологического словаря» священника Александра Меня Біографія Патріотична діяльність свт. Інокентія (Борисова) в роки Кримської війни Святитель Інокентій Херсонський https://web.archive.org/web/20070928042245/http://www.svit.ksportal.net/index.php?c=inokentiy