Екстаз святої Терези — боцетто, або ескіз майбутньої скульптурної групи, створений в теракоті італійським скульптором доби Розвиненого бароко Лоренцо Берніні (1598—1680).

Провал у кар'єрі Берніні

Берніні користувався повагою папського двору, створив власну майстерню, що рясніла помічниками й виконавцями його задумів і проектів, робила всі технічні розрахунки та реалізацію ідей. Він швидко став диктатором у мистецтві Риму. У віці 22 роки він створив погруддя папи римського Павла V, що було надзвичайно відповідальним завданням. Погруддя сподобалось. І кар'єра Лоренцо швидко пішла вгору. Місце головного папського майстра Лоренцо Берніні утримав і при новому папі, яким став Урбан VIII. Довгий понтифікат папи — 1623–1644 рр. — надав можливість надзвичайно повно розкрити здібності талановитого Берніні як у скульптурі, так і в архітектурі. Про це добре відомо з джерел. Живопис через надзвичайне завантаження Берніні облишив.

Але в його художній кар'єрі був і провал. Він настав в роки понтифікату папи римського Іннокентія Х (1644—1655). Папа не схотів бути меценатом і патроном Берніні. Митець перестав бути папським обранцем, покинув папський палац у Ватикані, але не перестав бути геніальним скульптором. Саме в ці роки він доробив надгробок померлого папи Урбана VIII, а на замовлення венеціанського кардинала Федеріко Корнаро — скульптурну групу «Екстаз святої Терези».

Окраса каплиці Корнаро

Скульптурна група присвячена Св. Терезі Авільській, черниці з Іспанії XVI століття, яку папський двір оголосив святою. В одному зі своїх листів свята Тереза розповіла про всій сон-видіння: «До неї наблизився янгол в тілесному образі» і пробив її черево золотою стрілою з вогняним вістрям, від чого вона відчула «солодку муку». Лоренцо Берніні з помічниками майстерні перевів містичне видіння у мармурову скульптуру.

Скульптурна група виконана з білого каррарского мармуру. Її встановили у вівтарну нішу на тлі визолочених бронзових променів, котрі символізували Господнє сяйво. Скульптурна група, присвячена Св. Терезі Авільській, стала окрасою римської церкви Санта Марія делла Вітторіа й одним із програмних творів Берніні.

Опис твору

Невелике боцетто (ескіз) у збірці Ермітажу відображає пошуки першого варіанта скульптурної композиції, де автор шукав вигідне розташування янгола і святої Терези, аби найбільш повно розкрити сюжет. Тереза лежить на хмарі, її ліва рука знесилено впала. Янгол з солодкою посмішкою притримує чернече вбрання Терези і готовий влучити вогняною стрілою в її черево. Швидке ліплення скульптурного ескіза зосереджене на головних персонажах. Але вже знайдено їх розташування і містичний вітер, який нечувано підсилював виразність скульптур Лоренцо Берніні, вітер, що і тут роздмухував нетутешній одяг янгола. Кількість хмари в ескізі значно менша, ніж в готовій скульптурі. Для підсилення враження у готовому творі скульптор подав і оголену ногу Терези. Теракотовий ескіз був пошкоджений і втратив голівку янгола, долоні і частину крила.

Див. також

Мистецтво Італії Живопис бароко Франческо Борроміні Алессандро Альгарді Франсуа Дюкенуа Креслення архітектора Авіла, Іспанія Тереза Авільська Ескіз Погруддя Санта Марія делла Вітторіа, Рим

Примітки

Джерела

Rudolf Wittkower: Bernini. The Sculptor of Roman Baroque. London 1955. Gianlorenzo Bernini: Zeichnungen. Insel, Leipzig 1982. Alessandro Angellini: Giannlorenzo Bernini e i Chigi tra Roma e Siena. Siena 1998. Charles Avery: Bernini. Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7630-7. Tod A. Marder: Bernini and the Art of Architecture. Abbeville Press, New York/London/Paris 1998, ISBN 0-7892-0115-1. Sabine Burbaum: Die Rivalität zwischen Francesco Borromini und Gianlorenzo Bernini. Athena, Oberhausen 1999, ISBN 3-932740-35-1. Philipp Zitzlsperger: Gianlorenzo Bernini. Die Papst- und Herrscherporträts. Zum Verhältnis von Bildnis und Macht. Hirmer, München 2002. Carolin Behrmann: Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179—196. Sebastiano Roberto: Gianlorenzo Bernini e Clemente IX Rospigliosi. Arte e architettura a Roma e in Toscana nei seicento. Gangemi, Rom 2004. Pablo Schneider, Philipp Zitzlsperger (Hrsg.): Bernini in Paris. Das Tagebuch des Paul Fréart de Chantelou über die Reise des Gianlorenzo Bernini nach Frankreich. Akademie Verlag, Berlin 2006.