Пляшева

Пляшева́ — село в Україні, у Демидівській селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 625 осіб. Орган місцевого самоврядування — Демидівська селищна рада.

Географія

Село Пляшева лежить на річці Пляшівка, яка біля села впадає в річку Стир. Розташоване за 30 км на північ від Радивилова на Рівненщині, поруч із містом Берестечко, яке адміністративно належить до Волинської області.

Історія

До Першої світової війни Праця «Історія міст і сіл Української РСР» подає першу письмову згадку про Пляшеву під 1545 роком. Проте в книзі «Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя» Володимир Собчук описав історію шляхетського роду Лідихівських:«13 лютого 1490 року або 1505 року Васько, Яцько (?), Дениско, Кузьмина вдова Сонька та син останньої Іванко Лідихівські…за згодою своїх сестер Олянки (?), Мотруші й Ганни, які держали від них у 30-ти копах широких грошів село Пляшева в Перемильському повіті, заставили цю огчину в тій самій сумі якомусь Сеньку Матвійовичу…»..Ще одну дату, 1517 рік, зафіксовано в одному з документів литовської метрики: «Власник села, Павло Станіславович із Голятина, продав Пляшеву маршалку Богушу Боговитиновичу за сто кіп грошей».

В 1650 році села Пляшева та Солонів були зруйновані хоругвою князя Заславського, яка складалася з польської та волоської шляхти. На той час село належало графу Владиславу Лещинському.

1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького поблизу села відбулася одна з найбільших битв у світі, відома під назвою Битва під Берестечком. Під час цієї трагічної битви загинуло понад 10 тис. козаків і селян.

З 1795 року Пляшева увійшла до Дубенського повіту Волинської губернії.

У 1861 році село належало поміщику Віктору Вітославському.

1873 року в Пляшеві була епідемія холери, а 1875 року селяни побудували каплицю Марії Магдалини, коштом місцевого мешканця Якова Лукацького.

Навесні 1885 року в Пляшеві спалахнула велика пожежа, згоріло 18 дворів. На той час у селі налічувалося 44 двори, в яких проживало 373 особи. Наприкінці ХІХ та початку ХХ століття власницею Пляшева та інших довколишніх сіл була поміщиця Анна Граббе, донька поета Хом'якова Олексія Степановича.

У 1906 році село належало до Теслугівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста — 45 верст, від волості — 7. Дворів — 79, мешканців — 530.

У пам'ять про полеглих у Берестецькій битві козаків у 1910—1914 роках у Пляшеві на острові Журавлиха збудували храм-пам'ятник, куди перенесені рештки загиблих козаків і селян. У народі це місце назвали «Козацькі Могили».

Перша світова війна У середині 1916 року під час проведення наступальної операції Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ, яка увійшла в історію під назвою Брусиловський прорив, Пляшева опинилася в епіцентрі воєнних дій. У червні-липні 1916 року поблизу села відбувся бій між 101 та 10 піхотними дивізіями РІА та австрійськими і німецькими військовими частинами. З російського боку на цій ділянці фронту розташовувались позиції 101-ї (командир — генерал-лейтенант К. Л. Гільчевський) та 10-ї (командир — генерал-майор Д. М. Надьожний) піхотних дивізій, а з протилежного — 46-та ландверна стрілецька дивізія (46 SchD, командир — генерал-майор Август Урбанський).

До 3 липня 1916 року внаслідок частих штурмів передмостових укріплень австро-угорські війська були витіснені на лівий берег Стиру по лінії Липа — Вербень, а поблизу Пляшеви противники перебували на протилежних берегах Пляшівки. Відступаючи, австрійці підірвали мости через Стир біля сіл Гумнище та Перемиль.

7 липня генерал-лейтенант К. Л. Гільчевський очолив обидві російські дивізії з метою форсування Стиру. Зранку 7 липня російські війська здійснили переправу. Наступу передувала артилерійська підготовка. Легка артилерія пробивала проходи для піхоти у дротяних загородженнях, а важкі гармати та гаубиці обстрілювали дальні цілі. Важких втрат зазнала 101-ша піхотна дивізія, що наступала на ділянці між Вербнем та Пляшевою. Під її натиском близько 14 години австрійці почали відступати. О 17 годині дивізія дійшла до с. Старики біля містечка Берестечко. 404-й полк потрапив під сильний перехресний вогонь розташованої в районі Берестечко-Солонів-Острів австрійської артилерії. Піхота супротивника росіян перейшла в контратаку. Протягом короткого часу від шаленого вогню 404-й полк втратив 2100 солдатів і 32 офіцери. Командир полку полковник П. Я. Татаров був смертельно поранений шрапнеллю. Протягом ночі з 7 на 8 липня і на світанку 8 липня австрійці відступили на захід і південний захід на нові позиції на північ від с. Мерва. На світанку 8 липня передові роти і розвідники 403-го полку зайняли м. Берестечко і захопили міст через Стир біля с. Піски. 101-ша дивізія зазнала катастрофічних втрат — 66 % людського складу. Дивізія чисельністю 9000 вояків втратила близько 6000 вояків убитими і пораненими.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

Часи Польщі На початку січня 1918 року у Пляшеву ввійшли більшовики. Однак уже в лютому 1918 року в село знову вступили австро-угорські і німецькі війська. Та невдовзі, у березні 1919 року, у Пляшеву ввійшли поляки.

25 квітня 1920 року розпочалася Радянсько-польська війна. На початку серпня 1920 року біля Пляшеви відбувались бойові дії між більшовиками та польськими військами. 2 серпня 1920 року на ділянці Боремель — Берестечко річку Стир форсувала 14-та кавалерійська дивізія під командуванням Семена Будьонного.

За часів Польщі село було частиною Волинського воєводства, Дубенського повіту, Теслугівської гміни. 1923 року в Пляшеві було 96 будинків, 639 мешканців, з них українців — 637 осіб, поляків — 2.Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — S. 10. У 1936 році село мало назву Пляшова-Кролевська. До складу її громади входили: монастир Козацькі Могили, військова колонія з такою ж назвою та хутір Полики.Podział gmin wiejskich województwa Wołyńskiego na gromady // Wołyński Dziennik Wojewódzki. — 4 stycznia. — 1936, nr 1. — S. 10. Поблизу Пляшеви за часів Польщі була військова колонія Пляшева-Королевська. Ще й досі побутує серед жителів села топонім «Осада». У ній мешкали польські солдати, які відзначились у попередніх війнах. Налічувала колонія 11 господарств, а виникла на землях маєтку Анни Граббе. Осадники дістали 193 га землі. У селі Острів було 21 господарство поляків.Goniec Białostocki. — rok 1. — 16—17 lutego 1936. — nr 43. — 6 s.

Друга світова війна У 1941 році поблизу Пляшеви був побудований аеродром. Участь у будівництві аеродрому брали мешканці Пляшеви. Робітники засипали нерівності, розкопували межі між земельними ділянками, на яких розміщувався аеродром. Будівництво було терміново закінчене 21 червня 1941 року, у той самий день на аеродром перебазували винищувачі МіГ-3. А вже зранку 22 червня відбулося два великі нальоти німецьких бомбардувальників на аеродром.

У перші дні війни територія довкола Пляшеви була охоплена активними бойовими діями, зокрема в повітрі. За свідченнями місцевих мешканців, щонайменше три літаки розбилися в околицях села у цей час. У Пляшеву німецькі війська вступили 23 червня 1941 року. Зокрема, у журналі бойових дій 48 ТК (танкового корпусу) вермахту є запис:«157-му розвідувальному батальйону (57-ма піхотна дивізія) ще о 21:00 вдається форсувати р. Стир в районі Пляшеви».Село входило до ВО-2 «Богун» — воєнної округи УПА, яка була у складі УПА-Північ. За розповідями очевидців, очільниками УПА в Пляшеві були Невинні Нестор, Міхал і Сава. Неподалік від села є хрест на місці загибелі Казвана Дмитра — «Черника». Він був майором УПА, начальником штабу військової округи ВО «Богун». У повстанській газеті «Інформатор» зазначається, що «Черник» загинув у березні 1946 року на Дубенщині, заскочений зненацька більшовиками. У повоєнний період чимало селян були репресовані за участь у підпіллі чи за допомогу повстанцям.

У березні 1944 у районі Демидівки вів бойові дії 1-й гвардійський кавалерійський корпус. До кінця 15 березня 7-ма гвардійська кавалерійська дивізія повинна була вийти до Вербня, а потім захопити і потім втримувати переправу через Пляшівку в Пляшеві. З цими завданнями підрозділи не впорались, адже Пляшеву 19 березня 1944 року захопила 112-та стрілецька дивізія під командуванням полковника О. В. Гладкова. 18 березня 112-та стрілецька дивізія під командуванням полковника О. В. Гладкова вела важкі бої в районі Демидівки, а вже 19 березня у журналі бойових дій дивізії вказано, що до кінця дня передові частини дивізії (385-й стрілецький полк) вийшли до річки Пляшівки і закріпились на зайнятому рубежі. Частини дивізії перебували на зайнятих позиціях до 3 квітня 1944 року..

У 1944 році радянські війська знову почали використовувати аеродром, зроблений у червні 1941 року. Для забезпечення неперервної розвідки дій відступаючого противника 13.08.1944 на аеродром Берестечко перебазували ескадрилію винищувачів зі складу 513 ВАП (винищувальний авіаційний полк). На світанку 16 липня 1944 року 92 ГШАП (гвардійський штурмовий авіаційний полк) і 513 ВАП перебазувалися на аеродром Берестечко. 20 липня в другій половині дня з аеродрому Комарівка на аеродром Берестечко перебазувався 91 ГШАП. 23 липня на аеродром Берестечко перебазувалось управління 4 ГШАКД. Але вже 27 липня, у зв'язку пересуванням на захід лінії фронту, управління 4 ГШАКД, 91 та 92 ГШАП перебазувались на аеродром Недзьведня, а 513 ВАП — на аеродром Туринка.

Радянські часи У кінці 1988 року тодішня влада планувала підняти на 2 метри воду в Хрінницькому водосховищі. Якби це сталося, то виникла б загроза підтоплення історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви». Проти цього плану піднялися небайдужі люди. У селі Пляшева місцевий голова сільради Трачук (Гончар) М. В. провів збори громадян, на яких увалили рішення заборонити цей проект. Проти необдуманих рішень виступили представники інтелігенції.

На початку червня 1989 року на території Козацьких Могил відбувся мітинг проти підтоплення національної святині. До Пляшевої прибула інтелегенція з міста Львова. З міста Берестечка рухалася колона людей (понад 100 осіб) під синьо-жовтими прапорами. Очолював колону відомий львівський письменник Роман Іваничук. Люди йшли з піднесенням і виконували пісню «Ой у лузі червона калина». На території заповідника відбувся мітинг, на якому виступили Роман Іваничук, Михайло Трачук (Гончар), секретар Червоноармійського (нині Радивилівського району) Юрчук Н. С. (була в українській вишиванці) та інші. Представники правоохоронних органів (а їх було чимало) не знали, що робити. Проте все вирішилося досить швидко. Зненацька настала сильна гроза і всі розійшлися. Це був перший мітинг у Рівненській області, який відбувся в с. Пляшева під національною символікою. Це був початок національного відродження в краї.

Через тиждень 14 червня 1989 року до Пляшеви на острів Журавлиха, долаючи міліцейські перепони, прибув Василь Червоній зі своїми побратимами. На мітингу з десятками національних прапорів увалили рішення відродити святкування дев'ятої п'ятниці після Великодня як День пам'яті полеглих козаків під Берестечком. Через рік у червні 1990 року на Козацькі Могили прибуло близько 200 000 чоловік, серед них: Василь Червоній, Микола Поровський, Левко Лук'яненко, Валентин Мороз.

Найбільш масово відзначили Дев'яту п'ятницю в червні 1991 року. Тодішній Голова Верховної Ради Кравчук Л. М. під багатотисячні вигуки «Україні волю!» відкрив пам'ятник полеглим козакам (скульптор Анатолій Кущ). Відтоді в червневі дні в Пляшеву прибувають десятки тисяч патріотів, щоб вклонитися подвигові козаків під Берестечком.

Незалежна Україна