Аксаки́ (іноді ОксакиЯковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326.) — українські шляхтичі татарського походження, які займали високі урядові посади в Київському та Волинському воєводствах 16—17 ст. Київські Аксаки отримали землі на Поліссі від Ольгерда у так званій Путилівській землі. За припущеннями, прийняли хрещення у XV ст. Єдина місцева шляхетська родина Київської землі, що перейшла на католицтво до Хмельниччини.Там само. — С. 332.
Представники Федір, згаданий 1515 року як власник села Путиловичі, половини Норинська (іншу половину посідали Киселі). Григорій, під час ревізії Овруцького замку 1545 року записаний як власник Норинська та Путиловичів. Мартин, перебував на службі в канцлера ВКЛ Миколи РадзивіллаЯковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326—327. Іван (Ян) — київський земський суддя, київський підвоєвода Стефан — київський земський суддя; — остерський, бобрівницький староста, власник великих земельних маєтностей на Остерщині; виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права, вороже ставився до сел.-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—57. Боячись народного гніву, втік з України. Дружини: — Лозчанка (Лущанка), дочка мозирського маршалка; Катерина Чолганська (мали 2 сини, 2 доньки) Іван (Ян) — київський стольник, посол до сейму 1654; разом із братом воював під командуванням Яреми Вишневецького у битві під Пилявцями, під РосолівцямиВирський Д. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 179 (прим.). — ISSN 0130-5247. Йосиф (Юзеф), осів у Белзькому воєводстві Гаврило (Ґабрієль); з Іваном — сини Лозчанки (Лущанки) Олександр Михайло; обидва — сини Катерини Чолганської Михайло, убитий татарами під час нападу на Гуляники, там похований
Казимир — київський скарбник, дружина — Констанція ЧолганськаNiesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — S. 13. Феліціян Марко на Мотовилівці — київський войський 1694 Михайло — київський підстолій, був одним із керівників шляхетського ополчення Київського воєводства, сформованого для придушення селянсько-козацького повстання. Михайло — один із членів комісії в Корсуні під час ХмельниччиниГрушевський М. Комісія В Корсуні, страченнє Гладкого й інших, відрух проти Хмельницького] // Історія України-Руси . — Т. IX. — Розд. IV. Стефан — луцький ловчий і войський 1775.
Примітки
Література Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2.
Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — Cz. 2. — 406 s. — S. 12—13.