Олексій Іванович Крамаренко (17 березня 1882, Єлисаветград — 1943, Харків) — вчений, професор Харківського технологічного інституту. Під час німецької окупації у 1941—1942 рр. — міський голова (бургомістр, згодом обербургомістр) Харкова.
Життєпис У 1910—1931 був головним інженером на підприємствах силікатної, газової та вугільної промисловості. З 1931 р. викладав у вишах Кам'янця-Подільського та Харкова. Був одружений, мав двох дітей.
У жовтні 1941 призначений міським головою Харкова. Грав досить пасивну роль, адміністративних якостей не мав.
15—16 грудня 1941 почалося масове знищення євреїв. Крамаренко доповідав: «за два дня виселено 8547 євреїв, в результаті чого звільнилось 58129 квадратних метрів житлової площі». За розпорядженням Крамаренка у колишні єврейські квартири було вселено сім'ї 1700 працівників нової влади.
9 березня 1942 вийшов наказ № 24/5-6, який підписали Крамаренко та його заступник Л. Е. Кублицький-Піотих, де мовилося:
Крамаренко допомагав заснуванню у Харкові Української автокефальної церкви на чолі з митрополитом Феофілом.
22 січня 1942 статус Крамаренка був підвищений до обербургомістра (раніше цю посаду обіймав німецький полковник Петерскнотте).
У 1942 звільнений з посади, у січні 1943 заарештований та страчений. Новим обербургомістром став його колишній заступник адвокат О. П. Семененко.
Див. також Харківський технологічний інститут
Примітки
Посилання Мизина В. Первый харьковский бургомистр А.И. Крамаренко // Событие. — №49 5-11.12.2002 Коцарев О. 1939-1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ: Як мій прадід розбудовував у Харкові Третій Райх // Тексти. — 28.04.2010 Радченко Ю. «(Gross)Opa war kein Nazi» по-харківськи Або «недоговорена» сімейна історія // Україна Модерна. — 10.08.2018