Зґвалтува́ння та вби́вство Окса́ни Мака́р — злочин, який стався 9 березня 2012 року в місті Миколаїв. Відповідно до повідомлень ЗМІ, троє хлопців заманили у квартиру «знайому одного з них» 18-річну (народилась 11 червня 1993) Оксану Макар, яку зґвалтували, а потім, оскільки вона кликала на допомогу, один із хлопців задушив її. Потім усі втрьох пішли шукати «місце для трупа», коли повернулися, Оксана дихала, але її задушили вдруге — дротом. Далі втрьох (замотавши у простирадло та дві наволочки) винесли Оксану Макар до будівельного майданчика й вкинули в яму зі сміттям, яке підпалили.
Але Оксана Макар чудом вижила, її було знайдено вранці 10 березня. У неї було обпалено близько 55 % поверхні тіла, причому багато опіків до кісток — 3-го та 4-го ступенів. 16 березня Оксану Макар відправили до Донецького опікового центру.
Троє підозрюваних (яких назвала Макар) були заарештовані ввечері 10 березня, але двоє з них були відпущені вранці 11 березня. 12-13 березня справа отримала широкий розголос у соціальних мережах та ЗМІ. 13 березня протестувальники принесли до будівлі прокуратури (у центрі Миколаєва) «опудало злочинця», яке «кастрували» та спалили; протестувальники також призначили загальний мітинг на 15 березня. 14 березня Президент України Віктор Янукович доручив генеральному прокурору Віктору Пшонці взяти розслідування справи під особистий контроль. Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко направив до Миколаєва фахівців Головного слідчого управління МВС.
15 березня на мітинг проти беззаконня й на підтримку Оксани Макар у центрі Миколаєва (на площі Леніна) зібралося за даними ЗМІ від 2 до 10 тис. осіб. У ці ж дні аналогічні мітинги та протестні акції відбулися в Одесі (на Соборній площі), Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Луцьку, СумахНа мітинги в підтримку Оксани Макар вийшли тисячі людей. Сайт «Волинь Post», 18.3.2012..
Проте, попри всенародну підтримку та допомогу в лікуванні, 29 березня 2012 р., менше ніж через три тижні після зґвалтування й підпалення, Оксана Макар померла у Донецькому опіковому центрі від зупинки серця. У неї дуже постраждали легені — було виснаження легенево-серцевої, окремо серцевої й окремо легенево-дихальної системи, а також виник набряк мозку.
Сім'я Оксани Макар Оксана Макар прожила з матір'ю 2,5 роки в Києві (мати 6 років жила й працювала в Києві, доньку виховувала без чоловіка). У Києві Оксана закінчила школу, й повернулася в Миколаїв, де жила останні півроку в бабусі в селищі Луч (у часи СРСР поруч із селищем була розташована велика військова радіорелейна станція) . Також відомо, що останні три роки Оксана займалася спортом — боксом; і попри невеликий зріст (за словами матері) «могла захистити себе». За характером Оксана була дуже врівноваженою: лікарі відзначали, що навіть після перенесених катувань у неї не виникало істерик чи проблем з психікою. Водночас знайомі відзначали, що Оксана була спортивною та дуже енергійною.
ЗМІ повідомляють, що у Тетяни Суровицької (мати Оксани Макар) було дві судимості: перша — «за неналежне виконання службових обов'язків» (засуджена до умовного строку) і друга — за побиття своєї подруги, яка ніби-то схилила до подружньої зради чоловіка Тетяни Суровицької . За другою судимістю Суровицька перебувала в ув'язненні 3,5 роки, у цей час Оксана перебувала в інтернаті й тричі тікала звідти (за словами матері, їй там було погано). Батько та вітчим Оксани Макар на момент трагедії перебували в ув'язненні й були до цього неодноразово судимі за крадіжки.
Покійний дід по матері, Роман Михайлович, мав звання «заслужений вчитель». Деякі ЗМІ повідомляли, що саме дід Оксани й виховував її (на момент трагедії дідусь уже помер, й Оксана жила в будинку діда з бабусею), а матір жила та працювала в Києві. У Миколаєві в Оксани також була старша сестра, яка працювала лікаркою у військовому шпиталіРозповідь матері зґвалтованої Оксани Макар. Записана вдень 13.3.2012, і тоді ж викладена в Youtube. .
Злочин 9 березня (п'ятниця) 18-річна Оксана Макар приїхала з селища «Луч» у центр Миколаєва в кафе «Рибка» (на вул. Дзержинського), аби продовжити святкування «8 березня». У цьому кафе Оксана бувала не раз, її знала барвумен . Барвумен з кафе «Рибка» в інтерв'ю сказала, що Оксана випила лише пляшку пива і пакетик соку. Близько 22:00 у кафе зайшло кілька молодих хлопців, вони зайняли столик поруч з Оксаною і вона пересіла до них. Барвумен також повідомила, що, на думку жителів міста, Оксані у випивку підсипали якусь речовину, від якої вона «не могла чинити опір».
Сама Оксана Макар заявляла (пресі та своїй матері), що випила в кафе (у компанії вказаних чоловіків) лише «чарку коньяку 20 грамів» і в неї почалися «провали в пам'яті». Вона вважала, що їй підсипали якусь речовину. У такому стані двоє підозрюваних «напросилися» (як розповіла барвумен) проводжати Оксану та повели її у квартиру до третього підозрюваного (Присяжнюка), який був давно знайомий з Оксаною, і намагався багато місяців «зав'язати з нею стосунки», але отримав відмовуНа Україну залишені на свободі «насильники зі зв'язками» NEWSru, 14 березня 2012..
Згідно з відеозаписом допиту Краснощока (який був викладений невідомими в Youtube 14 березня), у квартиру Макар прийшла дуже п'яна. Краснощок запропонував їй секс, але отримав відмову. Оксана випила одну чарку горілки й розбила ніжку цієї чарки; потім її відвели у спальню, де вона заснула й повністю втратила свідомість. Скориставшись її безпомічним станом, усі троє злочинців зґвалтували Оксану — вона погрожувала заявити в міліцію (сусіди чули гучні крики, але не викликали правоохоронців). Краснощок задушив Оксану руками, а потім усі троє хлопців пішли шукати «місце для трупа». Коли повернулися через півгодини — Макар дихала. Краснощок задушив її повторно дротом, загорнув у простирадло і дві наволочки й виніс на вулицю. Біля під'їзду впустив тіло на асфальт, вона не застогнала і не мала жодних ознак життя. Далі Оксану віднесли на давно покинуту недобудовану поліклініку в центрі Миколаєва і кинули в підвалі у яму зі сміттям (зі слів Краснощока, «якийсь басейн»). Підпалили наволочки і кинули поруч із тілом. Пішли, але через п'ять хвилин Краснощок повернувся і забрав простирадло, Макар горіла, але все ще не мала ознак життя.
21 березня «джерело інформації в міліції» повідомило газеті «Комсомольська правда в Україні», що напад на Оксану Макар було заздалегідь сплановано і до нього ретельно готувалися. Зокрема, джерело в міліції повідомило, що Максим Присяжнюк безуспішно намагався зав'язати з нею стосунки, і його дуже зачепило, що Оксана навідріз відмовила «такому багатому й впливовому»:«Мотив покищо до кінця не ясний. Але те, що він задумав з дівчиною поквитатися, причому найжорстокішим чином — взяти силоміць, а потім вбити — встановлений факт»[На думку фахівців, напад на Оксану Макар було заздалегідь сплановано, і до нього ретельно готувалися. Сайт інформаційного агентства «Ліга бізнес інформ», 22.3.2012.]. У соцмережах Присяжнюк знайшов Краснощока, з яким погодив злочинний план. У день злочину Присяжнюк не виходив з дому й старався з метою забезпечення алібі, щоб його бачило якомога більше людей.
Після спалення 10 березня 2012 року випадковий перехожий Олег Найда почув дуже тихі, віддалені крики про допомогу за парканом недобудованної поліклініки й викликав міліцію о 8:20 ранку? feature = endscreen & v = _5GD8pygsxw & NR = 1 Інтерв'ю людини врятував Оксану Макар. Youtube, 14.3.2012.. Міліція приїхала через 4 хвилини (двоє молодих міліціонерів, на старому жигулі-07), вони й знайшли обгорілу Оксану Макар у ямі спаленого сміття (протягом 20 хвилин прибуло 4 машини міліції). Однак карета швидкої допомоги їхала 40 хвилин, хоча станція швидкої знаходилася поруч із місцем злочину.
Міліціонери витягли Макар з ями, адже вона не могла вибратися самостійно: Оксана стала на ноги, але одразу впала від болю в обпалених ступнях. Вона могла говорити і назвала злочинців, які намагалися її вбити. За розповідями лікарів, до лікарні її привезли голу, обгорілу, в міліцейській шинелі і зі слідом зашморгу на шиї. Лікар-куратор Олександр Чеботарьов сказав, що «потрібно довго лежати на вугіллі, щоб опіки досягли такої глибини»Оксана Макар. Хронология ужаса, народный гнев и попытка обелить николаевских насильников. Одесский сайт «Думская.net», 21.3.2012..
Про те, що Оксана при смерті, матері, яка перебувала в Києві, повідомила (10 березня в 11:00) старша сестра Оксани, яка працювала в шпиталі в Миколаєві. 11 березня о 6:00 мати була в палаті у Оксани.
Лікування 10 березня в 10:20 ранку Оксану Макар було доправлено до обласного центру термічної травми в міській лікарні № 3. У неї було обпалено близько 55 % поверхні тіла, значна частина опіків 3-го та 4-го ступенів.
Як розповіла мати потерпілої Тетяна Суровицька 12 березня: Оксаночка знаходиться зараз у реанімації. Лікарі спочатку давали 2 відсотки, тепер — пів… У неї нирки просто… зварені… Лікарі сказали, що за 30 років практики вони такого ще не бачили. Зазвичай, сказали вони, люди вмирають протягом 2—3 годин, і то, при менших опіках… А у Оксаночки — 55 % опіків… Вона у мене одна-єдина, я за неї все віддам — всю шкіру, нирки, все — лише б вона жила….
12 березня Макар ампутували праву руку. У неї також були обвуглені тулуб, стегно, поперек, стопи. Згодом Оксану перевели з реанімації до палати інтенсивної терапії.
Знімальна група російського «Першого каналу» запропонувала транспортувати Оксану на літаку для лікування в московській клініці, проте її лікар-куратор Володимир Мороз заявив, що стан потерпілої не дозволяє її транспортування ні до Москви, ні навіть до Києва. 14 березня кров для постраждалої здали понад 150 миколаївців.
15 березня Оксану Макар увели в стан медикаментозного сну і перевели на штучне вентилювання легень. З першого дня миколаївських лікарів консультували київські колеги, зокрема доцент кафедри комбустіології Національної медичної академії післядипломної освіти Володимир Циганков. Біля палати Макар міліція встановила охорону.
16 березня до Миколаєва прибув керівник Донецького опікового центру Еміль Фісталь, який вирішив перевезти Оксану Макар до Донецька для лікування в Донецькому опіковому центрі. Того ж дня її прооперували й відправили до Донецька.
З 16 березня в Донецькому опіковому центрі Оксану готували до операції з пересадки шкіри. 18 березня — виявили запалення легенів, що почалося через переохолодження — вона десять годин пролежала на вулиці.
19 березня після чергового очищення ран з'ясувалося, що «у неї згоріла пряма кишка, м'язи сідниць, сухожилля, бовтається тазостегновий суглоб, приєдналася двостороння пневмонія, легені майже повністю зникли». 20 березня за допомогою лікаря зі Швейцарії буде проведено операцію з видалення некротичних тканин.
У четвер вранці 29 березня 2012 року (7:30 за Київським часом), попри всі старання лікарів, Оксана Макар померла в Донецькому опіковому центрі від зупинки серця.
Поховання Оксану Макар поховали в білій вінчальній сукні й у білій труні 31 березня 2012 року на цвинтарі села Шевченкове біля пам'ятника героям Другої світової війни (поблизу Миколаєва, біля селища Луч Вітовського району, де вона жила).
На похорон прийшло близько 1000 осіб, з Миколаєва було організовано підвезення автобусами. Витрати на поховання взяла на себе місцева влада, а на самій церемонії були присутні тодішні мер Миколаєва Чайка Володимир Дмитрович, голова облради, заступник губернатора. Губернатор не був присутній, можливо, з тієї причини, що він, на самому початку лікування О. Макар, конфліктував із мітингувальниками на її підтримку. Розпорядниками на похороні були люди, які організовували стихійні мітинги, зокрема Юрій Круцілов (вони назвали себе групою «Громадськість проти беззаконня»). На прохання матері Оксани пресі було відмовлено в будь-яких коментарях у ці дні, хоча на похорон прибули знімальні групи більшості телеканалів України, а з Росії — канал «Росія-1» .