Пачара́н (, в іспанську мову слово потрапило з — від «baso aran», що перекладається, як «дика слива», тобто «терен») — алкогольний напій, традиційний для деяких регіонів північної Іспанії. Є спиртовою настоянкою ягід терну () з різними ароматичними добавками. Вміст алкоголю зазвичай 20—30 %. Подається як дигестив.
Поява напою та історія виробництва Виготовлення пачарану було відоме ще з Середніх віків, а саме перші згадки відносяться до XIV століття. Відомо що королева Бланка І відзначала цілющі властивості даної настоянки. Пачаран наливали на королівських весіллях. Спершу цей напій в XIV—XVIII століттях був поширений в Країні Басків та в Наваррському королівстві виготовлявся у відносно невеликих обсягах, а згодом він став популярним і в сусідніх регіонах.
Промислове виробництво пачарану було налагоджено на початку XIX століття: першим великим виробником 1816 році стала сімейна компанія наварського винороба Амбросіо Веласко (), що мала таку ж назву, що й напій. В XIX та на початку XX століття пачаран розглядався не стільки як алкогольний напій, скільки як лікарська настоянка, для шлункового травлення, тому в цей період він продавався головним чином в аптеках.
Загальнонаціональну популярність пачаран отримав до середини XX століття. У 1987 році наварськими виробниками пачарана був заснований спеціальна Регулююча рада (), що регламентував технологію виготовлення напою і його географічну приналежність: згідно з вимогами ради назва «пачаран» може носити тільки настоянка, вироблена в Наваррі. Тим не менш, пачаран під традиційною назвою продовжує вироблятись в інших іспанських регіонах.
Наприкінці 2000-х років в Іспанії промисловим чином вироблялось 7 мільйонів літрів пачарану в рік. Найпоширенішими марками були «Соко» () — основана першим ліцензованим виробником напою в 1956 році, що зараз належить французькій компанії «Перно-Рікар», «Ла Наварра» (), «Байнес» (), «Ечеко» (), «Канча» (), «Бараньяно Ача» ().
Технологія виробництва
Пачаран може розглядатися як свого роду гібрид лікеру і анісової настоянки. Технологічно напій являє собою купаж цукрового сиропу, спиртової настойки ягід терну, анісу і, як правило, невеликих добавок різних ароматичних есенцій — найчастіше фруктових або ванільних, іноді карамелі.
Процес мацерації триває від одного до восьми місяців. При промисловому виробництві настоянка виготовляється зазвичай в скляній тарі, однак деякі дрібні приватні виробники зберігають традиційний метод виготовлення — у дерев'яних бочках.
В залежності від вмісту цукру пачаран може бути як солодкою, так і сухою. У чистому вигляді терново-анісова настоянка має темно-червоний або коричневий колір. Проте залежно від доданих ароматичних есенцій напій може отримати різні кольори і відтінки: рожевий, фіолетовий, синій, жовтий тощо.
Вміст спирту в більшості сортів пачарана коливається від 20 до 30 %. Однак випускаються також більш легкі сорти і навіть безалкогольний пачаран, що зберігає основні смакові властивості звичайної настоянки.
Подача і вживання Пачаран традиційно подається після їжі як дигестив, зазвичай у невеликих стопках або чарках, часто одночасно з кавою. Напій прийнято вживати охолодженим, проте лід всередину чарки класти не прийнято — зазвичай пляшка охолоджується заздалегідь або ж чарки з пачараном сервіруються в невеликих чашечках, наповнених подрібненим льодом. У деяких іспанських ресторанах недорогі сорти пачарана можуть по завершенні трапези подаватися безкоштовно — як «комплімент» від закладу.
Цікаві факти Пачаран марки «Байнес» неодноразово пробував Ернест Хемінгуей під час своїх поїздок по Наваррі. Серед наваррських селян побутує повір'я про те, що поїдання залишків ягід терну після настоювання на них пачарана може викликати божевілля або, ж принаймні довічну пристрасть до цього напою.
Джерела Історія пачарану Пачаран