Альтруї́зм (, — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, різновид самозречення; протилежність егоїзму.
Альтруїзм певною мірою є протилежністю філософії об'єктивізму, хоча та в певній формі також має поняття «діяльності на благо інших», але в об'єктивізмі обов'язковою умовою для цього є отримання власної вигоди (емоціональної або матеріальної).
У XX столітті альтруїзм як особливий прояв гуманістичної уяви та поведінки особи став предметом соціологічних та соціально-психологічних досліджень «допоміжної поведінки». В наукових дослідженнях альтруїзм аналізували в контексті практичних відносин між людьми, а матеріалом слугували накопичені в суспільстві форми солідарності, благодійності, взаємодопомоги й так далі. Альтруїзм також аналізувався в контексті етики піклування. До людей, які є альтруїстами входять християни, вважає професор Ігор Огірко.
Історія
Альтруїзм — напрям поведінки і діяльності людини, що ставить інтереси іншої людини або загальне благо вище особистих інтересів. Як правило, використовується для визначення властивості приносити свою вигоду в жертву, заради загального блага.
Термін «альтруїзм» запровадив француз Огюст Конт (1798—1857).
Б. Ф. Скіннер провів аналіз такого явища, як альтруїзм і дійшов такого висновку:
Віра в те, що люди повинні надавати допомогу тим, хто її потребує, безвідносно до можливої вигоди в майбутньому, здебільшого є нормою соціальної відповідальності. Саме ця норма спонукає сторонніх людей, наприклад, підняти книгу, яку не втримав та зронив інвалід на милицях. Експерименти показують, що навіть тоді, коли люди, що надають допомогу, власне, надаючи допомогу, залишаються невідомими та не очікують жодної подяки, вони часто допомагають нужденним особам.
Ті, хто любить, завжди прагнуть прийти на допомогу коханому, проте інтуїтивне, неусвідомлене бажання допомогти зовсім не обов'язково повинно стосуватися цієї людини, з ким вас зв'язують вузли любові або дружби. Зовсім навпаки, альтруїстичне прагнення надати допомогу зовсім сторонній людині здавна вважається доказом особливо вишуканої шляхетності.
Дослідження
У XX столітті альтруїзм як особливий прояв гуманістичної уяви та поведінки особи став предметом соціологічних та соціально-психологічних досліджень «допоміжної поведінки». В наукових дослідженнях альтруїзм аналізували в контексті практичних відносин між людьми, а матеріалом слугували накопичені в суспільстві форми солідарності, благодійності, взаємодопомоги й так далі. Альтруїзм також аналізувався в контексті етики піклування.
Див. також
Філантропія Благодійність Альтруїзм у тварин Об'єктивізм Ефективний альтруїзм
Примітки
Джерела
В. П. Эфроимсон Родословная альтруизма // Новый мир № 10, 1971. Кейсельман (Дорожкин) В. Р. Альтруизм: так называемое добро. — Симферополь: «Таврия», 2010. — 348 с. ISBN 978-966-435-245-8 Кейсельман (Дорожкин) В. Р. Грани альтруизма / В. Р. Кейсельман (Дорожкин) // Монография. – К.: Феникс, 2016. — 320 с. BBC: 'Altruistic' brain region found — вчені встановили, що альтруїстичність поведінки людини визначається певною областю в її мозку. http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/filosofiya/ALTRUIZM.html стаття «Альтруизм», (російська) Онлайн Энциклопедия Кругосвет.
Література Альтруїзм //
Посилання Альтруїзм // [Кейсельман (Дорожкин) В. Р. Грани альтруизма. − К. : Феникс, 2016. − 320 с. http://psyportal.org/texts/монографії/грани-альтруизма.html ]