Баня Ске́лі (, Кубат ас-Сахра; «Баня Каменя») — мусульманське святилище на Храмовій горі в Старому місті Єрусалима. Назва походить від Наріжного Каменя, що вважається базовим каменем світобудови. Споруджене грецькими майстрами за наказом омеядського халіфа Абда аль-Маліка в 691—692 роках, під час ісламської міжусобиці, на місці Другого Єрусалимського храму, знищеного римлянами в 70 році. Спроектоване і оздоблене за взірцем сусідніх візантійських християнських церков з мозаїкамиAvner 2010, pp. 31–50 [43–44].. Восьмикутна форма, найімовірніше, навіяна формами Церкви сидіння Богородиці, збудованої між 451—458 рр. на шляху між Єрусалимом і Вифлеємом. Зруйноване землетрусом в 1015 р., відреставроване у 1022—1023 рр. Сильно змінило свій зовнішній вигляд в Османську і новітню добу: стіни покрили кахлями із геометричними візерунками, а дах — золотом у 1959—1961 рр. і 1993 р. Одна з найстаріших пам'яток ісламської архітектури, що збереглися до сьогодні. Розташована поруч із мечеттю аль-Акса (третьою по значимості святинею мусульманського світу).

Назва

Баня Ске́лі, або Баня Каменя (, Qubbat al-Sakhrah, «Куббат ас-Сахра»; , Kippat ha-Sela) — від Наріжного Каменя світобудови, який покриває святиня з . Храм Госпо́дній (), або просто Храм () — назва в часи хрестоносців і Єрусалимського королівстваPringle 1993.Jeffer 2010, p. 132..

Історія Баня Скелі споруджений на вершині гори, священної для трьох релігій — мусульман, юдеїв і християн. Тут, за переказами, Авраам (Ібрахім) збирався принести в жертву свого сина. Тут цар Соломон (Сулейман) побудував легендарний Єрусалимський храм.

За словами історика аль-Мукаддасі (Х століття), ідея будівництва полягала в тому, щоб затьмарити розташований поруч християнський храм Святого Гробу, «щоб не засліплювати уми мусульман його пишністю і величністю». Зведення Бані Скелі було сприйнято в мусульманському світі як символ перемоги і торжества ісламу. Зодчим вдалося створити будівлю, що дійсно панує над містом — в панорамі старого Єрусалиму в першу чергу впадає в очі його золота баня. Нижня частина будівлі (восьмикутник у плані) всередині розділена надвоє колонадою, що створює подвійний обхід навколо наріжного каміню.

Камінь заснування виступає над підлогою на висоту 1,5 м. Навколо скелі по периметру стоять 4 потужних стовпи, що тримають баню і безліч легких витончених колон. Висота простору під банею точно дорівнює діаметру бані (близько 20 м). Число архітектурних елементів кожного виду чітко кратне чотирьом — священному числу мусульман.

Араби Баня Скелі був сильно пошкоджений землетрусами 808 і 846 роківAmiran, D.H.K.; Arieh, E.; Turcotte, T. (1994). Earthquakes in Israel and adjacent areas: macroseismic observations since 100 B.C.E. // Israel Exploration Journal. 44 (3/4): 260–305 .

1015 року внаслідок чергового землетрусу будівля повністю завалилася і була зведена наново у 1022—1023 роках. Баневі мозаїки відремонтували у 1027—1028 рокахNecipoğlu 2008, p. 31..

Хрестоносці

Протягом багатьох століть християнські паломники до Єрусалиму відвідували Храмову гору і мали змогу оглядати Баню Скелі. Але насильство з боку мусульман, зокрема наказ халіфа аль-Хакіма зруйнувати Церкву Святого Гробу, призвело до релігійної конфронтації і початку хрестових походівStark, R. God's Battalions; a Case for the Crusades. NY: Harper Collins, 2009, pp. 84–85..

1099 року, в ході Першого хрестового походу, хрестоносці захопили Єрусалим і знищили більшість його мусульманського та єврейського населення. Загарбники перетворили Баню Скелі на церкву, доручивши доглядати за ним чернечому Ордену августинців, а сусідню мечеть Аль-Акса зробили палацом єрусалимських королів.

Близько 1119 року Баню Скелі передали чернечо-лицарському Ордену тамплієрів. Назва самого ордену походила від Бані Скелі, який вони називали Храмом Господнім (). Сусідня мечеть Аль-Акса вважалася Храмом Соломона. Храм Господній був одним із символів тамплієрів й фігурував на печатках великих магістрів Ордену. Він став архітектурним взірцем для ряду круглих тамплієрських церков-ротунд у ЄвропіThe Architecture of the Italian Renaissance, Jacob Burckhardt, Peter Murray, James C. Palmes, University of Chicago Press, 1986, p. 81.

З часом, внаслідок плутанини у європейських джерелах, Баню Скелі так само стали називати Храмом Соломона, ототожнюючи його із мечеттю аль-Акси.

Галерея

Примітки

Бібліографія Avner, R. The Dome of the Rock in light of the development of concentric martyria in Jerusalem // Muqarnas: An Annual on the Visual Cultures of the Islamic World. Volume 27. Leiden: Brill, 2010. pp. 31–50 [43–44]. Grabar, O. The Dome of the Rock. Cambridge, Massachusetts: Belknap Press, 2006. Flood, F. The Ottoman windows in the Dome of the Rock and the Aqsa Mosque // Ottoman Jerusalem: The Living City: 1517–1917. Volume 1. London: Altajir World of Islam Trustm, 2000. pp. 431–463. Jeffery, G. A Brief Description of the Holy Sepulchre Jerusalem and Other Christian Churches in the Holy City: With Some Account of the Mediaeval Copies of the Holy Sepulchre Surviving in Europe. Cambridge University Press, 2010. Kessler, C. Above the ceiling of the outer ambulatory in the Dome of the Rock in Jerusalem // Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. No. 3/4 (1964): 83–94. Kessler, C. Abd Al-Malik's inscription in the Dome of the Rock: a reconsideration // Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. No. 1 (1970), pp. 2-14. Necipoğlu, G. The Dome of the Rock as palimpsest: 'Abd al-Malik's grand narrative and Sultan Süleyman's glosses // Muqarnas: An Annual on the Visual Culture of the Islamic World. Volume 25. Leiden: Brill, 2008. pp. 17–105. Pringle, D.The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem: Vol. 3, The City of Jerusalem. Cambridge University Press, 1993. Richmond, E. The Dome of the Rock in Jerusalem: A Description of its Structure and Decoration. Oxford: Clarendon Press, 1924.

Посилання

Kamiya, T. Dome of the Rock // Architecture of Islam. 2006 Dome of the Rock // Archnet