Себастократор або Севастократор (, , ) — один з найвищих титулів у Візантійській імперії. Назва є похідною від довільного перекладу з латини слова Augustus - Себастос (в значенні «шляхетний», «славний») і грецького слова κράτωρ («володар»).
Титул був запроваджений Олексієм I Комніном для свого старшого брата Ісаака, щоб позначити його статус вищим за становище зятя імператора — Никифора, який вже мав титул цезаря. Титул вважався другим в ієрархії після василевсаАнна Комніна. Олексіада. — III.4 до 1163 року, коли Мануїл I запровадив титул деспота.
Пізніше титул севастократора був запозичений і деякими сусідніми з Візантією державами, зокрема Сербією і Болгарією.
Примітки
Джерела Ferjančić, Božidar (1968). Sebastocrators in Byzantium. Zbornik Radova Vizantološkog Instituta. Belgrade. XI: 141–192. ISSN 0584-9888. Ferjančić, Božidar (1970). "Севастократори и кесари у Српском царству" Зборник Филозофског факултета. Belgrade: 255–269. Kazhdan, Alexander, ed. (1991). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-504652-8. Verpeaux, Jean, ed. (1966). Pseudo-Kodinos, Traité des Offices (in French). Centre National de la Recherche Scientifique.