Лондонська Королівська опера (), часто звана також оперним театром Ковент-Гарден, , відповідно до своєї початкової назви, взятої з однойменного району Лондона, де розташований Королівський театр Ковент-Гарден — найбільша оперна трупа Великої Британії.

Історія

Оперна компанія Ковент-Гарден () була заснована в 1946 році. Її принципом, хоча ніде офіційно і не заявленим, було виконання опер виключно англійською мовою. У зв'язку з цим на початковому етапі склад виконавців в Ковент-Гардені залишався переважно однонаціональним: на лондонській сцені співали англійці, а також співаки з країн Співдружності (австралійка Джоан Сазерленд, канадець Джон Вікерс та ін.) Відповідно до цього і в репертуарі Ковент-Гардена особливо велике місце займали англійські опери — твори Бенджаміна Бріттена (в тому числі «Глоріана», поставлена ​​в 1953 р. до коронації Єлизавети II), Ральфа Воан-Вільямса, Майкла Тіппета, Артура Блісса. Окремі винятки, на кшталт появи Елізабет Шварцкопф в партії Мімі в постановці «Богеми» 1948 року або участі Ганса Готтера — Вотана в вагнерівському «Кільці Нібелунга» в тому ж році, не змінювали картини. Однак цей принцип увійшов у суперечність із загальносвітовою тенденцією до інтернаціоналізації музичної сцени: лондонські глядачі хотіли бачити і чути світових зірок нарівні з національними. В 1958 році, на який припали ювілейні урочистості з нагоди сторіччя нинішнього будинку театру, негласні обмеження на спів не по-англійськи були фактично зняті (зате вони збереглися в іншій лондонській оперній трупі — Англійській Національній опері).

З кінця 1950-х років інтерес публіки до постановок опери Ковент-Гарден неухильно зростав, привівши до виникнення величезних черг за квитками, — адміністрація театру намагалася вирішувати цю проблему попередньою роздачею спеціальних талонів з зазначеним часом, протягом якого власникові талона слід було з'явитися в касу для придбання квитка. На хвилі зростання популярності театру в 1968 році йому було присвоєно назву Королівського.

Музичні керівники

Карл Ранкл (1946–1951) Рафаель Кубелік (1955–1958) Георг Шолті (1961–1971) Колін Девіс (1971–1987) Бернард Гайтінк (1987–2002) Антоніо Паппано (з 2002 р.)

Джерела

Further reading

Посилання Офіційний сайт