Вівця

Світове поголів'я овець у 2019 році (в мільйонах) 163,5 74,3 65,8 46,9 41,3 40,9 35,9 35,2 33,6 32,3 31,8 30,9 29,4 27,4 26,8 22,1 21,6 21,1 Всього у світі 1238,7 Джерело: Продовольчата сільськогосподарськаорганізація ООН Бара́н сві́йський або вівця́ сві́йська (Ovis aries) — вид ссавців з підродини козли, свійська жуйна парнокопитна тварина роду баранів. Походить від диких гірських баранів — муфлонів (Ovis ammon musimon) і архарів (Ovis ammon s.str.), що були приручені більш як 8 тисяч років тому.

Тримають для отримання вовни, м'яса та молока.

Походження та історія приручення Вівця була приручена людиною понад 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північної МесопотаміїМерперт Н. Я., Мунчаев Р. М., Раннеземледельческие поселения Северной Месопотамии, «Советская археология», 1971, № 3..

Точна лінія походження від диких предків до домашніх овець невідома. Найпоширеніша гіпотеза стверджує, що Ovis aries походить від азійського (O. gmelini) виду муфлонів; європейський муфлон (Ovis aries musimon) є прямим нащадком цієї популяції.Ensminger, p. 5 Вівці були одними з перших тварин, яких людина одомашнила (хоча одомашнення собак, ймовірно, відбулося на 10-20 тисяч років раніше); дата одомашнення, за оцінками, припадає на період між 11 000 і 9 000 роками до н. е. в МесопотаміїEnsminger, p. 4Weaver, pp. 11–14Simmons & Ekarius, p. 2 і, можливо, близько 7000 року до н. е. в Мехргарху в долині Інду. Розведення овець для отримання вторинних продуктів і, як наслідок, розвиток породи почався або в південно-західній Азії, або в Західній Європі. Спочатку овець утримували виключно заради м'яса, молока та шкур Археологічні знахідки скульптур, знайдених у місцях в Ірані, свідчать про те, що селекція вовняних овець могла розпочатися близько 6000 року до н. е.,Weaver, p. 11 а найдавніший тканий вовняний одяг датується двома-трьома тисячами років пізніше.Smith et al., p. 8

Вівчарство швидко поширилося в Європі. Розкопки показують, що приблизно за 6000 років до нашої ери, в період неоліту, народ кастельновенів, який жив навколо Шатонеф-ле-Мартіг біля сучасного Марселя на півдні Франції, був одним з перших у Європі, хто почав розводити домашніх овець.Max Escalon de Fonton, L'Homme avant l'histoire, p. 16–17, in Histoire de la Provence, Editions Privat, Toulouse, 1990. See also F. Bourdier, Préhistoire de France (Paris, 1967) and G. Bailloud, Les civilisations Néolithiques de la France (Paris, 1955). Практично з моменту свого виникнення давньогрецька цивілізація використовувала овець як основну домашню худобу, і навіть, як кажуть, давала імена окремим тваринам.Weaver, p. 13 Стародавні римляни розводили овець у широких масштабах і були важливим чинником у поширенні вівчарства. Пліній Старший у своїй «Природній історії» (), докладно розповідає про овець і вовну. Європейські колоністи поширили цю практику в Новому Світі починаючи з 1493 року.EnsmingerWeaver, p. 12

Опис Свійська вівця — парнокопитна жуйна тварина, як легко впізнати за спірально розгалуженими рогами самців і кучерявою шерстю. У диких видів баранів, а також у предків самої вівці шерсть не скручується кільцями, а хвіст значно коротший. У деяких примітивних порід овець хвіст також може бути невеликого розміру, проте довгі хвости, так само як і білий колір шерсті, з'явилися у тварин тільки на ранній стадії приручення.

Ноги сильні, добре пристосовані для дальніх переходів гористою місцевістю.

Писок у нижній частині загострений, має прямий або іноді горбоносий профіль, майже повністю (за винятком губ і країв ніздрів) покритий тонкою шерстю. Губи тонкі й дуже рухливі. Як і в інших представників роду баранів, у свійської вівці на лицьовій поверхні слізних кісток, під внутрішнім кутом очних западин, розміщені «слізні ямки» — заглиблення шкіри, що багаті потовими сальними залозами, виділення яких нагромаджуються у вигляді жирної пахучої маси — секретної рідини. Аналогічні заглиблення, що називаються «копитними залозами», присутні поміж верхніми суглобами обох пальців. Секрет, що виділяється цими залозами, і надає вівці її характерний запах.

Метричні показники Розмір і вага свійських овець коливаються залежно від породи. Швидкість росту та маса дорослої тварини залежать від спадковості, і з цієї причини селекційний відбір часто проводиться на підставі цих характеристикSimmons, Paula; Carol Ekarius (2001). Storey's Guide to Raising Sheep. North Adams, MA: Storey Publishing LLC. ISBN 978-1-58017-262-2. Дорослі самиці зазвичай важать 45—100 кг, тоді як більш великі самці — 70—160 кгMelinda J. Burrill Ph.D. Professor Coordinator of Graduate Studies, Department of Animal and Veterinary Sciences, California State Polytechnic University (2004). «Sheep». World Book. Mackiev.. Рекордна вага барана (сафолкської породи) досягла 247,2 кгКравчук П. А. Рекорды природы — Л.: Эрудит, 1993. — 216 с. — 60 000 экз. — ISBN 5-7707-2044-1. У цілому висота в загривку у тварин становить 55—100 см, а довжина тіла — 60—110 смСтаття «вівця» у Великій радянській енциклопедії.

Череп, зубна система

За будовою черепа свійські вівці відрізняються від своїх диких родичів вужчими очницями й меншим розміром мозкуReavill, C.2000. «Ovis aries » (On-line), Animal Diversity Web. Прочитано 2007-12-11.

У дорослих овець є 32 зуби (зубна формула I:0/3 C:0/1 P:3/3 M:3/3): 6 парних кутніх (зверху і знизу), 6 парних премолярів (також зверху і знизу), 2 ікла (знизу) і 6 різців (також лише знизу)Idaho Falls District 91 "Будова черепа домашньої вівці "Прочитано 2007-12-11.

У проміжку між іклами та премолярами є велика щілина. Різці розташовані під тупим кутом до щелепи — така будова дозволяє тваринам більш ефективно кусати траву у порівнянні з іншими травоїдними тваринами. Кутні та премоляри разом утворюють широку поверхню у задній частині пащі — цими зубами тварини пережовують траву. Розвиток зубів відбувається поступово: початкові молочні зуби через рік — півтора починають замінюватися на постійні, а весь процес зміни зубів закінчується тільки на четвертому році життя.

Роги Як правило, в овець добре розвинені роги (два, але іноді чотири та більше), але в деяких порід їх може і не бути зовсім або вони є тільки в самцівEnsminger, Dr. M.E.; Dr. R.O. Parker (1986). Sheep and Goat Science, Fifth Edition. Danville, Illinois: The Interstate Printers and Publishers Inc. ISBN 0-8134-2464-X. У самців більшості порід роги добре розвинені, спірально закручені з закінченнями назовні, і поперечними горбиками. У самиць також можуть бути ріжки невеликого розміру.

Органи чуття Всі вівці мають хороший слух і чутливі до раптового шумуSmith MS, Barbara; Mark Aseltine PhD, Gerald Kennedy DVM (1997). Beginning Shepherd's Manual, Second Edition. Ames, Iowa: Iowa State University Press. ISBN 0-8138-2799-X.. Бічне розміщення очей і горизонтально-витягнуті зіниці збільшують кут огляду до приблизно 270—320°, що дозволяє тваринам дивитися назад, не повертаючи голови (густа шерсть може зменшити кут огляду). Однак просторовий зір в овець розвинений недостатньо — тіні й поглиблення в землі можуть загальмовувати рух тварин. Загалом, вівці уникають затемнених ділянок і віддають перевагу відкритому, добре освітленому просторуBrown, Dave,Sam Meadowcroft(1996). The Modern Shepherd. Wharfedale Road, Ipswich 1P1 4LG, United Kingdom: Farming Press. ISBN 0-85236-188-2.

Масті, шерсть Масть різна залежно від породи — від молочно-білої до темно-бурої та чорної, бувають також плямисті та строкаті вівці різних мастей. Вівці з тонкою шерстю зазвичай білі. В овець з грубою шерстю вовна має два шари: перший — пухове підшерстя, що складається з тонких волокон діаметром близько 25 мкм, другий складається з грубших, 100—200 мкм. У тонкорунних овець шерсть складається лише з першого шару. Довжина волокон становить від 5—9 см у тонкорунних порід і до 10—15 см у грубошерстих. Рекордний настриг вовні від одного барана в Україні склав 31,7 кілограма за рік (в радгоспі «Червоний чабан» Херсонської області; баран важив 130 кілограмів).

Утримання

Приміщення, в якому тримають овець, називається кошара або вівчарня.

Породи

У науці

Вівці, як правило, занадто великі й розмножуються надто повільно, щоб бути ідеальними об'єктами для досліджень, і тому не є поширеним модельним організмом. Однак вони відіграють важливу роль у деяких галузях науки. Зокрема, Інститут Росліна в Единбурзі, Шотландія, використовував овець для генетичних досліджень, які дали революційні результати. 1995 року дві вівці, Меган і Мораг, стали першими ссавцями, клонованими з диференційованих клітин, що також називається гінемерогонією. Рік потому фінська дорсетська вівця Доллі, яку журнал Scientific American назвав «найвідомішою вівцею у світі», стала першим ссавцем, клонованим із дорослої соматичної клітини. Після цього Поллі та Моллі були першими ссавцями, які були одночасно клонованими та трансгенними.

Домашніх овець іноді використовують у медичних дослідженнях, зокрема для вивчення фізіології серцево-судинної системи, у таких областях, як гіпертонія та серцева недостатність. Вагітні вівці також є корисною моделлю для вагітності людини, і їх використовували для дослідження впливу на розвиток плоду недоїдання та гіпоксії. У поведінкових науках овець в окремих випадках використовували для вивчення розпізнавання облич, оскільки їхній розумовий процес розпізнавання якісно схожий на людський.

В культурі

Фольклор і література Вівці широко представлені в багатьох культурах, особливо в тих регіонах, де вони є найпоширенішим видом домашньої худоби. В англійській мові називати когось вівцею або овечкою може означати, що він боязкий і його легко провести. На противагу цьому образу, самці овець часто використовуються як символи мужності та сили; логотипи футбольної команди «Лос-Анджелес Ремз» і пікапа Dodge Ram означають самців товсторогого барана, Ovis canadensis.В народі вважається, що лічба овець допомагає заснути, і деякі давні системи лічби овець збереглися донині. Вівці також часто згадуються в розмовних приказках та ідіоматичних висловах, таких як «чорна вівця» (є частковим аналогом російських виразів «белая ворона» і «паршивая овца»). Називання людини «чорною вівцею» означає, що вона є дивним або недоброчесним членом групи. Таке вживання походить від рецесивної ознаки, через яку в повністю білій отарі іноді народжуються чорні ягнята. Пастухи вважали цих чорних овець небажаними, оскільки чорна вовна не така вигідна для продажу, як біла.

У британській геральдиці вівці з'являються у вигляді баранів, власне овець та ягнят. Вони відрізняються тим, що баран зображується з рогами й хвостом, вівця — без рогів, а ягня — лише з хвостом. Ще один варіант ягняти, так зване пасхальне ягня, зображується з християнським хрестом і з німбом над головою. Баранячі голови, зображені без шиї й звернені до глядача, також зустрічаються в Британських збройових майстернях. Руно, зображене у вигляді цілої овечої шкури, перев'язаної кільцем посередині, спочатку стало відомим завдяки використанню його на гербі Ордену Золотого Руна, а згодом було прийняте містами та приватними особами, пов'язаними з вовняною промисловістю.Arthur Fox-Davies, A Complete Guide to Heraldry, T.C. and E.C. Jack, London, 1909, 211—213, https://archive.org/details/completeguidetoh00foxduoft. На австралійському англійському сленгу «на спині вівці» — це фраза, що використовується для натяку на шерсть як джерело національного процвітання Австралії.

Вівці є ключовими символами в таких байках і дитячих віршиках, таких як , «Маленький Бо Піп», «Баа, баа, чорна вівця» та ; такі романи, як «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла та «Полювання на диких овець» Харукі Муракамі ; у таких піснях, як «Вівці можуть безпечно пастися» (Schafe können sicher weiden) Й. С. Баха та «Вівці» Pink Floyd, і в таких поемах, як «Баранчик» Вільяма Блейка.

Релігія