«Іва́н Хрести́тель» (; також — «Молоди́й Іва́н Хрести́тель», «Святий Іоа́нн») — втрачена мармурова статуя Івана Хрестителя, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1495 —1496 рр.
Історія Вазарі згадує, що Мікеланджело зробив статуї Молодого Івана Хрестителя та Амура, що спить на замовлення Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі, двоюрідного брата Лоренцо Пишного. Замовлення відповідало небажанню Лоренцо суперечити Савонаролі та його оточенню.
Статуя вважається втраченою після вигнання родини Медичі із Флоренції. Дослідникам не раз висловлювалися припущення, про ототожнення її з іншими роботами, одна із яких — Молодий Іван Хреститель (Барджелло, Флоренція). З 17 століття ця статуя приписується Донателло, хоча Леопольдо Чіконьяра () припускав, що робота могла бути створена пізніше. Ганс Кауфман () вважав автором цієї статуї когось із оточення Франческо да Санґалло.
Опис Достовірного і точного опису фігури немає. Поза Хрестителя могла нагадувати юного Хрестителя із картини Мікеланджело Манчестерська Мадонна (бл. 1497). Схоже рішення було використане і у статуї Мадонна Брюгге.
Образ у мистецтві У біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль» про статую написано так:
Також статуя згадується у романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961) .
Примітки
а. Також — Лоренцо Пополано ()
Для подальшого читання
Джерела