Королівство Афганістан (; ) — назва держави Афганістан у період після скасування емірату в 1929 році й до революції 1973 року.

Історія Королівство було проголошено Мухаммедом Надір-шахом на заміну скасованого емірату; останнім еміром був Хабібулла. Після смерті Надір-шаха у листопаді 1933 року королем стає його син Мухаммед Захір-шах, якого було у підсумку скинуто власним двоюрідним братом Мухаммедом Даудом у 1973 році. Саме у цей період історії, під керівництвом шаха уряд Афганістану наладив стосунки із зовнішнім світом, передусім з Радянським Союзом, Великою Британією і США.

Під керівництвом Захір-шаха Афганістан оголосив про свій нейтралітет під час Другої світової війни та реалізовував дипломатичну політику неприєднання. Прем'єр-міністр Афганістану, на той час ним був майбутній президент Мухаммед Дауд займався розвитком сучасної промисловості й освіти в країні.

Афганістан був прийнятий до ООН 29 серпня 1946United Nations member states. У 1947 Афганістан був єдиним членом ООН, який проголосував проти прийняття Пакистану в ООН. Здебільшого це було зроблено через заклик королівства до Пуштуністану. Микита Хрущов відвідав столицю Кабул і схвалив претензії Афганістану на Пуштуністан у 1955. 5 років тому, у 1950, Афганістан підписав договори про дружбу з Індією та Ліваном, встановив політичні контакти з Сирією та визнав Китайську Народну Республіку. Крім того, було докладено зусиль для врегулювання афгано-іранських суперечок щодо річки Гільменд, які все ще тривають між режимами Ісламського Емірату Афганістан та Ісламської Республіки Іран. Афганістан також став членом Руху неприєднання в 1961. Дауд-хан, прем'єр-міністр Афганістану в той час, наполегливо працював для розвитку сучасної промисловості та в країні. У липні 1973 Дауд-хан влаштував безкровний , поки Захір-шаха не було в країні, щоб зробити в Італії. Наступного місяця Захір-шах зрікся престолу, сподіваючись уникнути громадянської війни, яка офіційно ознаменувала кінець Королівства Афганістан і початок Республіки.

Державний устрій У 1919 році була проголошена незалежна монархія. За конституцією 1931 Афганістан (Висока Афганська Держава) — спадкова конституційна монархія. Глава держави — король (падишах) затверджує законопроєкти, прийняті парламентом, призначає прем'єр-міністра і міністрів, командує збройними силами, укладає міжнародні договори та ін. Для розв'язання найважливіших державних питань падишах скликає Збори племінних вождів та інших знатних осіб — Лойя джирга (Велика джирга), яка не передбачена конституцією. Парламент Афганістану складається з 2 палат: Національної ради, що обирається населенням на 3 роки, і Палати нотаблів (сенат), члени якої призначаються падишахом довічно. Парламент має право законодавчої ініціативи. Виконавча влада належить урядові (Раді міністрів), членом якого може бути тільки мусульманин. Уряд несе відповідальність перед падишахом. В провінціях і областях влада здійснюється намісниками і губернаторами. За виборчою системою А. жінки позбавлені права голосу, а для чоловіків встановлено ценз осілості (1 рік).

У липні 1973 року при активній участі армії в Афганістані відбувся державний переворот, очолений Дауд Ханом, в результаті якого монархія була повалена і встановлений республіканський лад.

Географія

Королівство Афганістан межувало на заході з Іраном, на півночі з Радянським Союзом, на сході з КНР, на півдні з Пакистаном та Індією. Гірська і переважно суха країна мала територію . Дивна форма та кордони країни, особливо Ваханського коридору, були результатом її колишньої ролі буферної держави між Росією та Сполученим Королівством. Сніг був звичайним явищем у більшості районів взимку, а опадів було мало.

Демографія Країна складалася з різних етнічних груп, таких як пуштуни, таджики, хазарейці, узбеки та багато інших.

Більшість афганців були мусульманами, приблизно 99% населення. Близько 90% мусульманського населення були сунітами, решта були шиїтами.

Дарі та пушту були офіційними мовами, і багато афганців були двомовними.

Економіка Економіка як минулого, так і сучасного Афганістану, значною мірою покладалася на сільське господарство та видобуток корисних копалин.

І Сполучені Штати, і Радянський Союз інвестували в нейтральну економіку Афганістану, щоб спробувати отримати вплив під час Холодної війни. Це включало Програму чотирьох пунктів у 1951, коли Афганістан і Сполучені Штати підписали у Кабулі угоду про сприяння економічному розвитку економіки, а також будівництво 100-кілометрового трубопроводу від Термезу до Мазарі-Шарифа, який був побудований радянськими технічними фахівцями та розпочався у 1954. Афганістан отримав $18 500 000 від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів, щоб допомогти йому придбати американські матеріали, обладнання та послуги для проекту розвитку долини річки Гільменд.

У серпні 1961 Пакистан закрив кордон з Афганістаном через рішучу позицію прем'єр-міністра Дауда Хана щодо Пуштуністану, але він знову відкрився в травні після відставки Хана.

У країні були родовища тальку, слюди, срібла, свинцю, берилія, хроміту, міді, лазуриту, залізної руди.

Війська Двоюрідний брат короля Захір-шаха, Дауд Хан, у 1956 підписав угоду про поставку зброї на $3 мільйони із Чехословацькою Соціалістичною Республікою та на 32,5 мільйона з Радянським Союзом. Угода дала афганським військовим імпортні танки Т-34 і реактивні винищувачі МіГ-17. Від чверті до третини всіх афганських офіцерів пройшли навчання в Радянському Союзі до 1973. У Королівстві Афганістан також були сформовані , зокрема 242-й парашутно-десантний батальйон у 1965, а пізніше 444-й та 455-й батальйони у 1966 та 1973. Усі ці батальйони мали повітряно-десантні можливості.

Для цих нових формувань командос капітан Хабібулла очолив 242-й після повернення з Форт Беннінга в США до Афганістану, тоді як майор став начальником штабу 444-го, хоча він став командиром через рік. Майор Сафі виявився відповідним лідером, оскільки він пройшов навчання в британській Королівській військовій академії Сандгерст і в радянському Рязанському вищому повітряно-десантному командному училищі. У 1962 і 1963, до створення , Сафі працював разом з «Національними моджахедами Пуштуністану» проти пакистанського уряду після невдалої 1960-1961.

Див. також Баракзай Європейський вплив в Афганістані Список суннітських мусульманських династій Громадянська війна в Афганістані (1928—1929)

Примітки

Посилання Історія Афганістану