Пейрескія (Pereskia (Plum.) Mill., 1754) — рід сукулентних рослин з родини кактусових. Єдиний представник підродини Pereskioideae.
Історія
Рід названий у 1708 р. Шарлем Плюм'є на честь Ніколаса Фабре де Пейреска (), французького державного діяча та ботаніка 16 століття — початку 17 століття. Найповніший опис зробив Філіпп Міллер в 1754 році на базі схематичного опису, зробленого Плюм'є.
Морфологія
Цей рід вважається найдавнішим з усіх кактусових. Відрізняється від інших кактусових наявністю овальних чи ланцетоподібних, нормально розвинених листків. Рід є листопадним. У несприятливих умовах листки опадають. Рід містить 17 видів. Деякі види мають дерев'янисте стебло, інші — ліани з лазячий стеблами до 20 м завдовжки. Епідерміс щільний, блискучий. В ареолах — прямі або загнуті гострі колючки. Колючки — гострі, міцні, білі, сіруваті або коричнюваті. Квітки — білі, кремово-жовті, рожеві, запашні, до 4,5 см в діаметрі, розташовані поодиноко або в суцвіттях. Плоди соковиті, жовтаві або червонясті, до 2 см у діаметрі, їстівні. Насіння — порівняно велике, темне, глянцеве.
Ареал
Ареал досить широкий: південь Північної Америки, включаючи південь США та Мексику, Центральна Америка (Антильські острови, Куба), значна частина Південної Америки (включаючи південно-східну Бразилію, північне Перу, Колумбію і Венесуелу). Звичайне місце зростання — лісисті прибрежні райони на висоті близько 500 — 1 400 м над рівнем моря.
Культивування
Влітку пейрескії потрібно багато тепла, світла й свіжого повітря. Ґрунт — будь-який поживний з домішкою 40% великозернистого піску, щебеню і мармурової крихти, pH — близько 7. У період росту рослини полив і підгодівля регулярні. Взимку полив скорочують, не дозволяючи субстрату повністю просохнути. У цей період рослини утримують при температурі близько 15 °C. Розмножують насінням і стебловими живцями. Насіння проростає важко, сіянці маловитривалі й дуже чутливі до надлишку вологи, тому їх рекомендють прищеплювати з наступним укоріненням привою. Дорослі рослини невибагливі, ростуть навіть і напівтіні, але в приміщеннях майже не цвітуть.
Використання
Рід відрізняється високою декоративністю. Ці рослини одними з перших були завезені колнізаторами до Європи. За смачні плоди на батьківщині вони отримали назву «в'юнкий лимон» або «барбадоський аґрус». Бразильці вживають в їжу навіть листя і суцвіття цих рослин. В колекціях пейрескії часто використовують як підщепу для інших кактусів.
Види
Див. також
Систематика кактусових
Література
Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1, стор. 346 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил., стор. 208–209. Anderson, E. F. 2001. The cactus family. (Cact Fam) Edwards, E. J. et al. 2005. Basal cactus phylogeny: implications of Pereskia (Cactaceae) paraphyly for the transition to the cactus life form. Amer. J. Bot. 92:1177-1188.
Примітки
Джерела
Київський сайт про кактуси і кактусистів Московський клуб любителів кактусів
Посилання
http://www.cactuspedia.info/schede/PERESKIA/Pereskia_grandiflora/Pereskia_grandiflora_violacea/Pereskia_grandiflora_violacea.htm http://cactiguide.com/cactus/?genus=Pereskia http://www.desert-tropicals.com/Plants/Cactaceae/Pereskia.html http://www.ars-grin.gov/cgi-bin/npgs/html/genus.pl?9090 Pereskia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду