Жуа́н Ґімара́йнс Ро́за (; 27 червня 1908, Кордізбургу, штат Мінас-Жерайс - 19 листопада 1967, Ріо-де-Жанейро) ― бразильський письменник.
Роки життя і творчість Ґімарайнс Роза народився в муніципалітеті Кордізбургу (). Він був старшим з шести дітей. Батьки: Флордуарду Пінту Роза () і Д. Франсішка Ґімарайнс Роза ().
Ґімарайнс Роза був самоучкою в багатьох областях, з дитинства вивчав багато мов, починав з вивчення французької мови, коли йому ще не було семи років, про що сказав в інтерв'ю:
«Розмовляю: португальською, німецькою, французькою, англійською, іспанською, італійською, есперанто, трохи російською; читаю: шведською, голландською, латинською та грецькою (але зі словником під рукою); розумію деякі німецькі діалекти; я вивчав граматику: угорської, арабської, санскриту, литовської, польської, тупі, івриту, японської, чеської, фінської, данської; поверхнево вивчав інші мови. Але все на базовому рівні. Думаю, що вивчення духу і механізму інших мов допомагає набагато глибше зрозуміти рідну мову. Взагалі, однак, я вчився заради задоволення, насолоди Entrevista: João Guimarães Rosa, por Lenice Guimarães de Paula Pitanguy Ще в дитинстві він переїхав в будинок свого дідуся і бабусі в Белу-Оризонті, там закінчив початкову школу. Подальше навчання почав у школі Santo Antônio (Святий Антоніу) в Сан-Жуан-дел-Рей, але незабаром повернувся в Белу-Оризонті, де і закінчив навчання. В 1925 році, у віці 16 років, він подав заяву на зарахування на медичний факультет університету Мінас-Жерайс.
27 червня 1930 року Ґімарайнс Роза одружився з 16-річною Лі́жією Кабрал Пенна (Lígia Cabral Penna). Доньки: Вілма (Vilma) і Агніш (Agnes). У тому ж році закінчив навчання і почав займатися медичною практикою в муніципалітеті Ітагуара (Itaguara), потім в муніципалітеті Ітауна ( Itauna) в штаті Мінас-Жерайс. Проживав там близько двох років, у ці роки вперше познайомився з елементами сертана (бразильських степів), що стали джерелом і натхненням для багатьох його робіт.
Повернувшись з Ітагуару, Гімарайнш Роза працював лікарем-добровольцем в народному ополченні () під час «конституціоналістської революції» 1932 року, очолюючи т.зв. сектор Тунелю () в муніципалітеті Паса-Куатру (Passa-Quatro, штат Мінас-Жерайс). Там він зустрівся з майбутнім президентом Жуселіну Кубічек, в той час працював головним лікарем. Пізніше, здавши іспит, він став чиновником. В 1933 році переїхав муніципалітет Барбасена (Barbacena) працював в лікарем в 9-му піхотному батальйоні (). Велику частину життя працював дипломатом у Європі та Латинській Америці.
В 1963 році одноголосно обраний членом Бразильської академії літератури, але прийняв пропозицію тільки через 4 роки, всього за три дні до своєї таємничої смерті в Ріо-де-Жанейро від, серцевого нападу. Про його смерть є згадка в романі «Стежки за великим сертаном»: поет Ріобалду уклав угоду з Люцифером (той, що несе світло, LUX + FERO), щоб усунути Гермогена із сертану (метафора про літературу). За це він повинен був продати свою душу.
Гімарайнш Роза помер на піку своєї дипломатичної та літературної кар'єри у віці 59 років.
Творчість Ґімарайнс Роза писав новели та оповідання. Його творчість вдихнуло нове життя в бразильську літературу середини XX століття.
Роман «Великий сертан: стежини» (1956) удостоєний багатьох національних премій, приніс автору світову славу. Написаний у вигляді монологу селянина.
Книга віршів Магма (1936) отримала премію Бразильської літературної академії, але не була опублікована за життя автора.
Твори 1929: Мисливець на оленів 1936: Magma (книга віршів) Магма 1946: Sagarana 1947: Ковбой з Маріано 1956: Тіло танцівника 1956: Великий сертан: стежини 1962: Перша історія 1964: Спільне поле 1965: Ночі в пустелі (книга) 1967: Тутамейя - третя історія 1969: Ці розповіді (посмертно) 1970: Радуйся, Слово (посмертно)
Примітки
Джерела "Гимараинс Роза Жуан". БСЭ, 3-е издание "Guimarães Rosa, João." Encyclopædia Britannica from Encyclopædia Britannica 2007 Ultimate Reference Suite (2007).