Lincoln Continental — легковий автомобіль класу «люкс», що випускався Lincoln (дочірній підрозділ Ford Motor Company) з 1939 по 1948 рік, з 1956 по 2002 рік та з 2016 по 2020 роки. Маючи багато спільного з менш дорогими автомобілями Ford, Lincoln Continental проте мав власний пізнаваний стиль, безліч додаткових опцій і розкішну обробку.
Протягом довгого часу Continental був флагманською моделлю Lincoln. З 1980-х років Continental базувався не на великій, а на середній платформі Ford Taurus, що дозволило йому конкурувати з європейськими та японськими моделями того ж класу. Виробництво автомобіля припинилося в 2002 році, коли Continental був замінений на модель LS і, надалі, MKS.
Прототип Едсела Форда (1939) Lincoln Continental почав своє життя як особистий автомобіль президента Ford Motor Company Едсела ФордаDammann, George The Cars of Lincoln Mercury (Sarasota, FLA: Crestline, 1987), p. 192.. В 1938 році Форд замовив Ford замовив унікальний дизайн, який він хотів готового до свого відпочинку в березні 1939 року від головного стиліста компанії Юджина Т. «Боба» Грегорі. Використовуючи креслення стрімких ліній Lincoln Zephyr як початкову цятку, Грегорі накреслив дизайн для кабріолета зі зміненим кузовом; за словами, початковий рисунок дизайну був завершеним за годину.
Крім дизайну, прототип Едсела Форда називали каналізованим і розділеним кабріолетом Lincoln Zephyr; хоч автомобіль мав традиційний профіль вітрового скла, прототип сидів приблизно на 7 дюймів нижче за стандартний Lincoln. З великим зниженням у висоті, підніжки були повністю прибрані. На противагу Zephyr (і на велику відміну від Lincoln серії K), капот сидів майже на рівні з крилами. Для зосередження на стилю авто, хромоване оздоблення сильно обмежили решіткою радіатора; двері відмикались кнопками замість ручок. Так само як з Lincoln Zephyr, прототип оснащений 267-куб. дюймовим двигуном V12; також мав передні й задні поперечні ресори та гідравлічні барабанні гальма.
Дизайн представив дві довго-живучі особливості, характерні в дизайні багатьох американських авто. Видозмінений кузов дав дизайну нові пропорції над його двійником Zephyr; з лінією капота, яка сиділа нижче над двигуном V12 і зміщеним назад пасажирським відсіком, прототип став одним з перших авто, що мали "довгий капот, коротку корму". Із-за меншого місця в багажнику, запасне колесо було вмонтоване за ним; тоді як зникнувши на американських авто, ззовні закріплена накрита запаска лишилась особливістю європейських авто.
Розроблений Грегорі прототип був виготовлений саме в час, щоб в термін доставити його до Едсела Форда у Флориду. Інтерес від багатих друзів був високий; Едсел відправив телеграму назад до Мічигану, що він міг би продати тисячу їх. Із-за ззовні закріпленого запасного колеса, прототип на базі Lincoln отримав свою назву: Continental.
Виробництво Lincoln Continental розпочали негайно, де більшу частину склали кабріолети і рідкісна кількість купе. Вони були вручну зібрані більшою мірою; дві дюжини моделей 1939 року і 400 екземплярів 1940 року зібрали з вручну підігнаних кузовних панелей; матриць для машин пресування не було до 1941 року. Обмежену кількість моделей 1939 року побудови зазвичай називають Continental 1940 року.
Перше покоління (1939–48)
Lincoln Continental з 1939 по 1941 рік ділив в більшій мірі той самий кузов з іншими моделями; Continental на основі Lincoln-Zephyr отримував кілька оновлень з року в рік.
В 1942 модельному році, всім моделям Lincoln надали квадратні вгорі крила і оновлену решітку радіатора. В результаті вийшов кутастий, дещо тяжчий вигляд у слідуванні тогочасним тенденціям дизайну, але мабуть менш граційним у ретроспективі. Виробництво 1942 року обірвали зі вступом Сполучених Штатів у Другу Світову Війну; атака на Перл Харбор призвела до припинення виробництва автомобілів для цивільного використання.
Після Другої Світової Війни, підрозділ Lincoln корпорації Ford повернув Continental у виробництво як модель 1946 року; Lincoln відкинув ряд Zephyr після війни, таким чином післявоєнний Continental був похідним від стандартного Lincoln (внутрішньо Серія H). Задля приваблення покупців, дизайн освіжили оновленим оздобленням, який відрізнявся новою решіткою радіатора. В 1947 році в салон були додані вставки з горіхового шпону.
Після смерті Едсела Форда в 1943 році, Ford Motor Company реорганізувало свою структуру корпоративного керівництва, яке призвело до відставки дизайнера Continental Боба Грегорі в 1946 році. 1948 став останнім роком для Continental, так як відділення перебувало в пошуках для розробки своєї нової модельної лінії 1949 року як покращеної версії Mercury; дороге персональне розкішне авто більше не грало ролі на Lincoln.
Continental 1939–1948 рр. визнаний "Full Classic" Клубом Класичних Автомобілів Америки (Classic Car Club of America), одним з останніх виготовлених авто, яке таким визнають. Станом на 2015 рік, Lincoln Continental 1948 і Lincoln 1948 року були останніми автомобілями, виготовленими і проданими головним автовиробником США з двигуном V12.
Друге покоління (1956–57)
Назву Continental відродили наприкінці 1955 року як окрему марку, виготовлювану окремим підрозділом Continental Division від Ford Motor Company, зі своєю єдиною моделлю, Continental Mark II. Ford чітко вказав, що цей Continental не був Lincoln. Ця версія була унікальною розробкою з найвищим контролем якості коли-небудь у всій автомобільній історії. Розкіш високого класу рясніла в новому Continental, і з дуже обмеженою доступністю, він став ще більш ексклюзивним за оригінальну модель.
Continental 1956 року був серед найбільш дорогих авто світу — з роздрібною ціною в трохи нижче від $10,000 (рівно майже $90,000 в 2016 році), в час, коли Ford Customline можна було придбати за менш ніж $2000, він конкурував з Rolls-Royce Silver CloudGunnell, p. 498.. З великим набором наявних електрифікованих особливостей, на Mark II пропонувалась лише одна опція: кондиціонер за $595. Ford вірив, що його ціна підніме статус авто серед тих, хто міг дозволити найкраще. Попри його астрономічну ціну, Ford Motors втратив по $1000 за кожен проданий екземпляр Continental Mark II.
Continental Mark II продавався лише два модельні роки. Між розповідями про дилерів, які відмовляли потенційним покупцям із-за того, що їх не вважали такими людьми, яким пасувало володіти Continental, і цінником, який могли дозволити лише найзаможніші люди світу, Continental став майже міфічним. Френк Сінатра, Елвіс Преслі, Іранський Шах, Нельсон Рокфеллер і Генрі Кіссінджер були частиною кола власників Continental. Студія Warner Bros. подарувала Елізабет Тейлор спеціально замовлений Mark II 1956 року, який був пофарбований в колір її очей. Фільм «Вище суспільство» 1956 року має пару сцен з Mark II. Драма «Солодкий запах успіху» 1957 року має стислий проблиск Mark II; автомобіль належить персонажу Берта Ланкастера, бродвейському фейлетоністу Джей-Джей Гансекеру.
Сумарна кількість склала 2,996 екземплярів, включаючи два прототипи кабріолетиGunnel, p. 499.. В той час як на пізніших моделях це було чисто як декорація, Mark II дійсно розміщував запаску під штампуванням для неї на кришці багажника.
Третє покоління (1958–60)
В 1958 році модельний ряд Continental Division розширили 2- і 4-дверними автомобілями, що ділили зовнішній вигляд з моделями бренду Lincoln; Continental отримав нове життя в якості флагмана лінійки Lincoln. Щоб поставити його в ряд зі своїм попередником, версію 1958 року продавали як "Mark III", з написом на крилі "Continental III"; напрям був схожим до того, яким слідував Chrysler з лінійкою Imperial.
Щоб скинути ціну з $10,000 ($84,254 в сучасних доларах) до дещо більш доступних $6,000 ($49,211 в сучасних), Lincoln змістив Continental з вручну виготовленого кузова до версії кузова, яку він ділив з Lincoln Capri і Premiere, для конкурування на ринку з Cadillac Eldorado і Imperial LeBaron. Continental отримав свій власний кузов і салон та свою власну лінію даху. Для обох седанів і хардтопів (і навіть кабріолетів), Continental був розроблений з відкидним назад нахиленим заднім склом типу "breezeway" (подібне до Mercury Turnpike Cruiser, за винятком нахилу назад). Радіоприймач AM був стандартним, а FM – рідко замовною опцією. На противагу вмонтованим на стелі в Mark II, решітки від кондиціонера були вмонтовані в торпедо. Унікальною опцією було "авто змазка"; поки власник тримав резервуар змазки повним, автомобіль автоматично себе змащував.
З відрізком від Ford, Mercury та Edsel, Lincoln пристосував цільну конструкцію кузова, із-за якої він став одним з найбільших авто, виготовленим Ford Motor Company і одним з найбільших авто з цільною конструкцією кузова і шасі у всій автомобільній індустрії. Використовуючи 131-дюймову колісну базу, Continental III був довшим за будь-який седан Cadillac (окрім лімузинів); це найдовший автомобіль, виготовлений Ford Motor Company без необхідних федеральною вимогою бамперів. Continental Limousine і Town Car 1959–60 рр. (які мали ту саму колісну базу як і інші Continental, але те саме місце для ніг ззаду як Lincoln із-за відсутності вікна "breezeway") є найважчими американськими седанами без подовженої колісної бази, збудовані після Другої Світової Війни, і кабріолет Continental 1958 року є найдовшим американським кабріолетом коли-небудь виготовленим, за винятком (надзвичайно рідкісних) кабріолетів Cadillac V-16 1934–37 рр..
В 1959 році Lincoln перейменував Continental у Mark IV, і незначні зміни дали зовнішності злегка більш консервативного вигляду, на гостру противагу масивним плавникам Cadillac. Були додані два типи кузовів для розширення модельного ряду. Ділячи колісну базу стандартного Continental, Town Car і Limousine мали більш звичну лінію даху, позбувшись нахиленого назад вікна "breezeway" для збільшення простору на задньому сидінні; обидва Town Car і Limousine мали вінілову обтяжку даху ззаду і фарбували лише чорним кольором. Для додаткового простору на задньому сидінні, Limousine додали перегородку між переднім і заднім сидінням. Town Car, при ціні $9,200, було продано лише 214 екземплярів у 1959 і 1960 рр., і Limousine, при ціні $10,200, продали лише 83 протягом обох років.
В 1960 році Lincoln перейменував Continental у Mark V, з незначними стильовими і зовнішніми змінами. Це був останній рік, коли Continental не ділив основу з моделями Ford чи Mercury.
Хоч менш дорогий і краще продаваний за Continental Mark II, Lincoln Division втратив більше $60 мільйонів протягом 1958-1960 рр., частково через величезні витрати на розробку того, що є можливо найбільшим автомобілем з цільною конструкцією.
Четверте покоління (1961–1969)
В 1961 модельному році, підрозділ Lincoln глибоко переробили. Слідуючи за втратами в $60 млн у вдосконаленні моделей Lincoln і Continental 1958-1960 рр., підрозділ Lincoln був зведений у єдину виробничу лінійку; Capri, Premiere, і серія Continental Mark були замінені єдиним 4-дверним седаном і кабріолетом Lincoln Continental. Вперше з 1948 року, Continental був частиною лінійки моделей Lincoln.