Кано́н ( — брусок; прут; лінійка; правило, норма; ) — «церковне правило, догма; пісня на честь святого; усталена норма»Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 2:  Д—Копці . — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365., у православному богослужінні — жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню якого-небудь свята чи святого. Входить до складу богослужінь ранньої, повечір'я, опівнічниці та деяких інших. Так само канон читається на молебнях.

Повний канон складається з 9 частин («пісень»). Кожна з пісень канону бере за основу відповідну біблійну піснюСамі ці біблійні пісні в сучасному богослужінні опускаються, за винятком богослужінь Великого посту., при цьому події старозавітної історії трактуються символічно як передвістя новозавітних подій.

Усі 9 пісень канону використовуються в богослужінні тільки у Великому каноні св. Андрія Критського. В інших випадках число пісень обмежується 2, 3, 4 або 8 піснями. Канони, в яких опущено другу пісню, мають назву «восьмипіснець». Три- і чотирипісенні канони, що вживаються в богослужіннях Великого посту і П'ятидесятниці, називаються відповідно «трипіснець» і «чотирипіснець».

Пісня канону складається з ірмосу (першої строфи, «зачину») і 4–6 тропарів. У піснях деяких канонів тропарів більше, у Великому каноні св. Андрія Критського — до 30. Зміст ірмосу безпосередньо пов'язаний з відповідною біблійною піснею (звідси його назва); наступні строфи — тропарі — приурочені до поточного свята чи святого. Коли канон читається на ранній, то між 8 і 9 піснями канону утрені співаються пісня Богородиці «Величає душа моя Господа …» () і приспів, що прославляє Богородицю — «Чеснішу від херувимів…». У деяких з дванадесятих свят замість пісні Богородиці співаються особливі святкові співи. Після заключного тропаря кожної пісні канону співається катавасія — відповідний ірмос канону, що визначається уставом залежно від дня. Найчастіше протягом року як катавасія співається ірмос «Відкрию уста мої» канону Благовіщення.

У візантійських і сучасних грецьких канонах ірмоси й тропарі метрично схожі, що дозволяє співати тропарі на мелодико-ритмічну модель ірмосу. У слов'янських перекладах грецька віршована метрика не може бути скопійована, тому ірмос співається, а тропарі читаються. Виняток становить великодній канон, який співається цілком. Мелодія канону підпорядковується одному з восьми голосів або гласів.

Як жанр, канон з'явився в середині VII століття. Перші канони було написано св. Андрієм Критським та св. Іваном Дамаскином.

Див. також Гімнографія Ірмос Антифон

Примітки

Посилання

Канон співаний //