Копац Євген Іванович (15 лютого 1889, село Войтове, Київська губернія, Російська імперія — 16 лютого 1922, Харків) — підполковник Дієвої Армії УНР.
Біографія Народився у селі Войтове Київської губернії Російської імперії.
Останнє звання у російській армії — поручик.
У 1918—1919 роках — помічник командира 1-го Запорізького панцерного дивізіону. Під час Гетьманату був підвищений до рангу сотника. З 15 липня 1919 року — помічник командира 6-го інженерного куреня 6-ї Запорізької дивізії Дієвої Армії УНР. З вересня 1919 року — командир цього куреня.
Учасник Першого Зимового походу: начальник технічної частини штабу Збірної Запорізької дивізії, старшина штабу Дієвої Армії УНР, лицар Залізного Хреста (ч. 10).
З 6 травня 1920 року — начальник загального відділу штабу Дієвої Армії УНР. З 23 липня 1920 року — представник управління постачання при штабі 6-ї польської армії.
З 8 вересня 1920 року —командир автоброньової батареї.
З січня 1921 року перебував в офіцерському резерві при 2-й Волинській дивізії Армії УНР. 3 квітня 1921 року — командир цього резерву.
Учасник Другого Зимового походу 04—19 листопада 1921 року: дивізійний інженер Збірної Київської дивізії. 17 листопада 1921 року потрапив у полон під час бою біля села Малі Миньки. Разом з іншими полоненими 7 співробітниками міністерств УНР та старшинами штабу Збірної Київської дивізії був вивезений до Харкова. 22 січня 1922 року був засуджений до розстрілу.
Страчений 16 лютого 1922 року.
Вшанування пам'яті Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.
Джерела
Олег Шатайло. Спадкоємці козацької сили. Дрогобич 2009