Іри́на Микола́ївна Бі́лик ( , Київ, УРСР) — українська співачка та композиторка, заслужена (1996) та народна артистка України (2008), кавалер Ордену Княгині Ольги III ступеня (2020).
Білик називають «українською Мадонною» через велику кількість хітів у 1990-х, частим змінам іміджу та впливу на український шоу-бізнес. За свою кар'єру випустила 12 студійних альбомів і 48 синглів. Найкраща співачка двадцятиріччя за версією премії YUNA (2012).
Життєпис
Дитинство та юність Народилась 6 квітня 1970 року в Києві. Батько, Микола Семенович Білик (1947—2019), був інженером на авіазаводі. Мати, Ганна Яківна Білик (1948—2020), теж була інженеркою на авіазаводі, а пізніше працювала шеф-кухаркою на телеканалі Інтер. Ірина була старшою дитиною в родині — має брата Сергія (нар. 1979), який має психічні розлади та є недієздатним. До 19 років у паспорті була записана на російський лад як «Бєлік».
З раннього дитинства батько Ірини привчав її до музики та нотної грамоти. З чотирьох років вона почала співати, з п'яти займалася танцями та класичним балетом. Пісенну кар'єру розпочала з 6 років у дитячому пісенному ансамблі «Сонечко», що активно гастролював всім СРСР, брав участь в дитячих та музичних теле- і радіопрограмах. Нишком від батьків із семи років почала відвідувати музичну студію, займалась на сусідському фортепіано. В той же час вчилась у театральній студії: оцінюючи її роботу на сцені, фахівці пророчили Білик велике театральне майбутнє. У десять років написала свою першу пісню. По закінченню музичної школи Білик почала викладати музику для дітей і мала власний постійний клас.
У 1988 році Білик мала невдалу спробу вступити до МХАТ у Москві, і вже в 1989 році вона вступає до Київського державного музичного училища ім. Глієра за спеціалізацією «Естрадний вокал», яке закінчила у 1993 році. Пізніше співачка також навчалась у Київському національному університеті культури і мистецтв.
1988—1992: Початок кар'єри, дебют на фестивалі «Червона Рута» та Кувала зозуля
У 1988 році Білик почала працювати над власним репертуаром і вже в 1989 році взяла участь у фестивалі «Червона Рута». Мешкаючи в готелі з поганими умовами, Білик захворіла — і, за власною оцінкою, невдало виступила на конкурсі, хоча вже тоді зуміла привернути увагу фахівців. «Рута» 1989 року була першою і останньою для Білик конкурсною акцією як учасниці.
У лютому 1990 року на фестивалі «Весняні надії» у Вінниці познайомилася з музикантами гурту «Аякс» — своїм майбутнім чоловіком Юрієм Нікітіним, а також Георгієм Учайкіним та Жаном Болотовим, в липні створює з ними гурт «Цей дощ надовго».
З 1991 року Ірина Білик і «Цей дощ надовго» почали співпрацю з творчим професійним агентством «Ростислав Шоу». У 1992 році Білик знімає своє перше професійне відео на пісню «Лише твоя». У цьому ж році бере участь та стає лауреаткою міжнародного фестивалю «Пісенний Вернісаж. Нова українська хвиля».
1993—1998: Популярність, Я розкажу, Nova, Так Просто і Фарби У 1993 році Білик і «Цей дощ надовго» як гості беруть участь у двох найпрестижніших святах — фестивалі «Марія» (Трускавець) та Першому міжнародному фестивалі «Слов'янський базар» (Вітебськ), де вперше виконують концептуально новий для України музичний твір під назвою «Нова». У грудні 1993 «Цей дощ надовго» фактично перетворюється із гурту на менеджерську і гастрольну команду Ірини Білик та засновує Продюсерське агентство «Нова».
У 1994 році Білик починає активно гастролювати Україною на тлі виходу її другого студійного альбому «Я розкажу», що привів співачку до популярності — критики відзначали різноманіття пісень: від ліричних до урочистих і танцювальних. Наприкінці 1994 року дебютує як ведуча новорічного телешоу «Ніч Новорічна» на телеканалі УТ-1.
У травні 1995 року Інформаційна служба США (Посольство США в Україні), відповідно до статистичних досліджень, запросила Ірину Білик як найпопулярнішу співачку країни, до участі у програмі відвідин президентом США Біллом Клінтоном Києва. Білик мала аудієнцію з Біллом та Гілларі Клінтон.
У 1995 році Білик взяла участь у відкритті одного із найвпливовіших фестивалів України «Таврійські ігри». Співачка згадує, що під час її появи на сцені зал почав голосно сміятись, чим спантеличив Білик, яка співала у прямому ефірі — виявилось, що тоді на сцену вибігла собака.
Того ж року Білик випускає свій третій студійний альбом «Нова», у якому співачка різко змінила імідж і почала експериментувати із танцювальною музикою. Альбом мав помітний успіх, а критики вказували що після пісні «Ти мій» з цього альбому «в Україні не лишилось людей, які б не знали Ірину Білик». Восени Білик вирушає у перший в історії української попмузики концертний тур «Нова», у рамках якого відбулося при повному аншлагові перше велике сольне шоу у Національному палаці «Україна» на 3600 глядачів. У 1995 році, за журналістським опитуванням «Мистецькі вершки року-95», Ірина Білик названа найпомітнішою постаттю в сучасній українській музиці.
1996 рік став знаковим для співачки: вона отримала звання Заслуженої артистки України. Кращою піснею цього року названа її композиція «Так просто» із нового однойменного альбому. Крім цього, Ірина взяла участь у фестивалі «Таврійські ігри», де отримала нагороду в галузі сучасної української музики та масових видовищ «Золота Жар-Птиця» в номінаціях «Співачка року» та «Пісня року».
З 2 квітня по 15 травня 1997 року Білик вирушила у найбільший концертний тур в історії українського шоубізу — всеукраїнський тур «Так просто», номінований на нагороду «Подія року» в галузі сучасної української музики та масових видовищ. Того ж року отримала гран-прі фестивалю «Парад хіт-парадів». Тур розпочався з Тернополя та охопив 25 найбільших міст України, де відбулося 38 концертів, що стало рекордом України на 20 років, поки його не побила Тіна Кароль у 2017 році. В ході туру, 23 та 24 квітня 1997 року, в Національному палаці «Україна» пройшли два шоу Ірини Білик, які двічі зібрали аншлаг, що стало прецедентом в Україні. Тим не менш, тур дався Білик надзвичайно важко, оскільки велика кількість концертів спричинила нервові зриви у співачки та погіршила стосунки з Нікітіним.
У грудні 1997 року Білик випустила п'ятий альбом «Фарби», що мав колосальний успіх і розійшовся накладом понад 1,000,000 екземплярів на території України. Одними з найбільш популярних пісень з альбому стали «А я пливу» і «Одинокая». У травні 1998 року на підтримку альбому співачка вирушає у 3-й всеукраїнський тур «Фарби неба» сумісно із російською співачкою Ліндою та Максом Фадєєвим. 26 травня 1998 року за повного аншлагу шоу відбулося у київському Палаці спорту. 16 грудня 1998 року Ірина Білик знов стає володаркою двох нагород у галузі сучасної музики та масових видовищ «Золота Жар-Птиця» в номінаціях «Співачка року» та «Альбом Року» (альбом «Фарби»), а всього була заявлена у 5 номінаціях. Наприкінці 1998 року до десятиріччя своєї творчої та професійної діяльності Ірина Білик видала альбом «Найкраще: 1988—1998» та влаштувала концерт-презентацію, який визнано подією у культурному житті країни. Тоді ж стала рекламним обличчям торговельних марок Peugeot і Dirol в Україні.
У 1998 році фактично припиняє стосунки із Юрієм Нікітіним, який лишається продюсером співачки. За словами Білик, вони не знайшли консенсус у питанні народження дитини, оскільки Нікітін був проти вагітності та декрету співачки на піку її популярності. Білик починає зустрічатись із манекенником Андрієм Оверчуком, із яким у 1999 році вона зіграла весілля, а у червні того ж року Білик народила від нього сина Гліба.
1999—2003: OMA, Нова, Biłyk і Білик. Країна
22 серпня 1999 року в рамках святкування Дня Незалежності України відбувся сольний концерт Білик у Лондоні, який пройшов при повному аншлагу. Восени 1999 року виходить сингл «Вибачай», який почав новий етап творчості співачки. У 1999 році співачка наважилась на першу пластичну операцію, підкоригувавши виріз очей і навислі віки. За словами Білик, це було її комплексом — її колеги та шанувальники казали, що в неї «сумні, благаючі очі», а остаточним поштовхом до операції стало зауваження тодішнього президента Леоніда Кучми, який під час її концерту запитав чому у неї «так сумні очі».
1 березня 2000 року вийшов альбом «ОМА», до якого увійшли пісні «Без назви», «Вітер» і «Вибачай», після чого співачка дала два аншлагових концерти з однойменною назвою в київському палаці «Україна» і дебютувала як художник-модельєр, випустивши власну колекцію «ОМА». Восени Білик також вирушила на захід України із туром «Без назви», а також виступила у Великій Британії, Німеччині, Канаді, США і Росії.
7 квітня 2001 року Ірині Білик заклали першу в історії «Зірку» у клубі «Голлівуд» на події «Алея Зірок», де вона презентувала кілька клубних реміксів та нову пісню «Країна». Того ж року співачка розходиться із Андрієм Оверчуком через його подружню зраду. Навесні 2002 року відкрито новий офіційний вебсайт співачки www.IRYNABILYK.com, через два місяці нагороджений Інтернет-премією «GOLDEN WEB AWARD».
Фактично досягнувши вершини в українському шоу-бізнесі, Білик починає шукати можливості виходу на іноземний музичний ринок та розпочинає роботу над альбомом польською мовою. Співачка напрацювала польську вимову та записала у Варшаві альбом «Bilyk», що вийшов 5 червня 2002 року. Усі пісні з альбому були від початку написані українською, після чого перекладені на польську. До альбому також увійшла пісня «Droga», на яку Білик зняла кліп, де у головній ролі взяв участь відомий польський актор Цезарій Пазура. Співачка одержала нагороду «Почесний Яхт» у номінації «Відкриття року» на фестивалі «Yacht Film» у Польщі, утім суттєвої уваги на польському ринку альбом не отримав.
Взимку цього ж року з'явилося відео на нову пісню «Твої руки». Навесні 2003 року Білик почала записувати новий альбом та оголосила про початок всеукраїнського туру на підтримку альбому «Білик. Країна», усі концерти якого пройшли при повному аншлагу. Альбом «Білик. Країна» з'явився у всіх музичних магазинах Києва 21 червня 2003 року, тоді ж відбулася презентація альбому. До нього увійшли деякі пісні написані українською для польськомовного альбому «Bilyk», а також дует із гуртом Скрябін «Мовчати». З 2003 року Білик живе із хореографом і телеведучим Дмитром Коляденком.
2004—2013: Перехід на російську, Любовь. Яд та На Бис У 2003 році стало відомо, що Білик працює над записом альбому російською мовою. Восени 2003 року під час «СВ-шоу» Вєрки Сердючки на телеканалі 1+1 вона презентує пісню російською «Снег», кліп на яку став однією із перших відеоробіт кліпмейкера Алана Бадоєва, та яка увійшла до альбому «Любовь. Яд». Новий альбом був випущений 7 липня 2004 року, і вже за перші 10 днів був проданий у кількості 100,000 примірників, а пізніше отримав статус «платинового». Тільки попереднє замовлення до офіційного виходу диска в музичних магазинах по всій Україні становило понад 53 тисяч копій. Такі темпи продажів були рекордними для українського шоу-бізнесу. До альбому увійшли також хіти «Любовь. Яд», «Если ты хочешь», «Помнить». Того ж року Білик виконала роль іноземної співачки у російсько-українському телемюзиклі «Сорочинський ярмарок».
За словами поета Костянтина Гнатенка, автора низки пісень Білик, до запису альбому російською співачку підштовхнули тодішні реалії, коли для отримання успіху в індустрії єдиним способом було співати російською, тоді як українськомовні пісні здебільшого ігнорувались. Тим не менш, попри те, що новий альбом «Любовь. Яд» був також випущений у Росії і збільшив там упізнаваність Білик, за її словами, російські радіостанції відмовлялись ставити альбом співачки на ротацію «навіть за гроші».
Навесні 2005 року Білик вирушила у всеукраїнський тур з новим альбомом. У травні 2005 року виступила на фестивалі «Таврійські ігри».