Краледворський рукопис (, RK; ) — одна з найвідоміших підробок у галузі слов'янської літератури і фольклору, тісно пов'язана з Зеленогірським рукописом (загальна абревіатура RKZ).

«Відкриття» і характеристики

Фальсифікований рукопис, виготовлений чеськими просвітителями Вацлавом Ганкою та Йозефом Ліндою, був «виявлений» Ганкою в 1817 році нібито між стіною та шафою у церковній вежі (за іншими даними — в погребі) в місті Кенігінгоф на Ельбі (Двур-Кралове-над-Лабем, ). Виданий за обривок обширного манускрипту XIII століття (до цього століття належать найпізніші із зображених в ній подій). Написаний чорнилами, виготовленими за старовинним рецептом (але з використанням виявлених при хімічному аналізі новітніх барвників), на великих обрізках стародавнього пергаменту (12 аркушів).

Зміст

«Краледворський рукопис» містить 14 пісень, з них — 6 епічних (присвячених легендарним сюжетам ранньої історії Чехії, татарській навалі XIII ст. тощо), 3 лірико-епічних та 5 чисто ліричних. На сторінках епічного розділу рукопису чеські герої, невідомі іншим джерелам (Бенеш Германов, Ярослав) здобувають перемоги над саксами або рятують Європу від татар (при потуранні німців). Розповідь про перемогу в 1241 році Ярослава з Штернберку (нібито предка графа Кашпара Штернберка, одного із засновників Національного музею) під Оломоуцем над татарами мала великий успіх у російській історіографії. Вигадана Ганкою битва при Оломоуці (набагато пізніше, ніж був викритий сам рукопис) потрапила в праці Б. Д. Грекова «Золота Орда і її падіння» (1950), Л. Н. Гумільова та ін., третє видання БСЭ.

Ці тексти мали велике пропагандистське значення в умовах чеського національного відродження (як езопова мова; пряма критика німецького панування була б не пропущена цензурою). У ліричних піснях очевидні сюжетні та лексичні переклички з східнослов'янським (російським і українським) фольклором, а також зі Словом о полку Ігоревім. Це відповідало панславістським поглядам Ганки, що розглядав Росію як лідера майбутнього звільнення та об'єднання слов'янських народів, а також його власній мовній практиці як просвітителя (виступав за запозичення в чеську мову російських слів).

Викриття

До середини XIX століття Краледворський рукопис був одним із символів чеського національного відродження, сумнівів в достовірності найбільші його діячі — П. Шафарик і Ф. Палацький — не висловлювали і навіть виступили зі спільною книгою про неї (існує спірна гіпотеза, що вони здогадувалися про фальсифікації, але замовчували про свої міркування з патріотичних почуттів). Письменник-драматург Франц Закрейс захищав справжність рукопису. Масштабна дискусія навколо автентичності обох рукописів почалася лише в другій половині XIX ст. Кінець слави підробленого рукопису стався в 1870-і — 1880-і роки, коли найбільші лінгвісти (Ян Гебауер), палеографи та історики (Я. Голл) в загальних рисах довели її фальшивість, проте дискусія, сильно ускладнена політичним підґрунтям, тягнулася ще довго і, за визнанням більшості фахівців, завершилася узагальнюючими публікаціями в 1911—1914 рр.. Велику роль в позбавленні нації від її міфу зіграв Т. Масарик, згодом перший президент Чехословаччини, який керувався етичними міркуваннями (патріотична ідея не може ґрунтуватися на брехні).

У наш час справжність рукописів відстоюють деякі рухи націоналістичного напрямку в Чехії.

Переклади українською Краледворський рукопис привернув увагу багатьох українських письменників, які зробили повний чи частковий його переклад українською.Краледворський рукопис //

У 1830 — 40 роках Маркіян Шашкевич переклав повний текст Краледворського рукопису, але за життя надрукував лише 4 ліричні поезії в альманасі «Русалка Дністровая» (1837; повний переклад було знайдено посмертно в архіві Ізмаїла Срезневського й опубліковано лише 1912 року у книзі Писання Маркіяна Шашкевича).(е-бібліотека Ukrainica: Писання Маркіяна Шашкевича . Видав: Михайло Возняк. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1912. 294 стор. (Збірник філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка; т. XIV)

У 1830-их роках Іван Вагилевич переклав українською (бойківським діалектом української мови) частину рукопису (опубліковано 1838 року).

На поч. 1850-х pp. Данило Мордовець переповів Краледворський рукопис віршем (скоріше за все не надрукований ні за життя ні посмертно й не відомо чи зберігся хоча б рукопис перекладу).

У 1856 році в газеті. «Зоря галицька» вміщено розвідку «Короледворська рукопись» (№ 10, 18), 5 епіч. пісень і віршів у перекладі Меркелла Онуфрієвича (Маркела Попеля).

У 1860 році повний переклад Краледворського рукопису завершив С. Руданський (уривки опубл. 1899; грунтовне «Переднє слово од редактора» до перекладу подав А. Кримський). Повністю Краледворський рукопис надруковано 1910 році у посмертному виданні творів С. Руданського.

Ще під час навчання в гімназії зацікавився рукописом І. Франко, 1873 він повністю переклав, його, написав передмову «Дещо про „Рукопись Короледворську“».

Перше повне видання Краледворського рукопису українською мовою в перекладі І. Верхратського вийшло 1879 у Львові.

В різний час окремі твори з Краледворського рукопису перекладали українською також Ізмаїл Срезневський, М. Костомаров, А. Метлинський (А. Могила), О. Корсун та ін.

Див. також Зеленогірський рукопис — друга знаменита підробка Ганки.

Джерела та примітки

Література Возняк М. Кральодворський рукопис в українському письменстві / М. Возняк // Возняк М. У століття «Зорі» Маркіяна Шашкевича (1834—1934). Нові розшуки про діяльність його гуртка: у 2 ч. / М. Возняк. — Львів, 1935. — Ч. 1. — С. 125—145. Рец.: Гнатишак М. [Рецензія] / М. Гнатишак // Слово. — 1936. — [Річн.] 1, кн. 2. — С. 135—137. Тершаковець М. Короледворська рукопись в перекладї Маркіяна Шашкевича: (Текст з поясненнями і замітками автора): [вступне слово] / М. Тершаковець // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. — 1905. — Т. 68. — С. 1-5. (На думку дослідника, попри всі недоліки переклад М. Шашкевича на свій час був дуже вдалим.) Palacký, «Der Mongoleneinfall im Jahre 1241» (1843) А. И. Соколов, «Краледворская рукопись и суд Любуши» (1846) Н. В. Берг "Краледворская рукопись.Збори давніх чеських епічних та ліричних пісень "(М., 1846). «Kralodvorský rukopis od Nebeského»("Ċasop. česk. Muz. ", 1852-53) J. Vocel, «Aesthétický význam básni Zaboj a Jaroslav» ("Č. č. M. ", 1854) Julius Feifalik, «Ueber die Königinhofer Handschrift» (Відень, 1860) Kvèt, «Aesthetický rozbor rukopisu Kralodvorského» (1861) Jos. und Herrn. Jíreček, «Die Echtheit der Königinhofer Handschrift» (1862) А. А. Куник, «Спор о подлинности суда Любуши и Краледворской рукописи» ("Зап. Имп. Акад. Наук ", 1862); Некрасов Н. П., «Краледворская рукопись в двух транскрипциях текста, с предисловием, словарями, частью грамматическою, примечаниями и приложениями» (, 1872). В. В. Макушев, «Из чтений о старочешской письменности» ("Филол. Зап. " 1877-78); В. И. Ламанский, «Новейшие памятники древне-чешского языка» («Ж. M. H. Пр.», 1879); И. И. Срезневский, «Былина о суде Любуши» («Р. Ф. В.», 1879); А. Стороженко, «Очерк литературной истории рукописей Зеленогорской и Краледворской», (Киев, 1880) J. Knieschek, «Der Streit um die Königinhofer und Grünberger Handschrift» (Прага, 1888) «Deutsche Zeitschrift für Geschichtswissenschaft» (1889 і 1890). Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. М., 2002. (исследование Л. П. Лаптевой, переводы А. С. Шишкова, Н. В. Берга и И. А. Новикова).

Посилання