Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію — пам'ятник в Києві, розташований на Михайлівській площі поруч із Михайлівським Золотоверхим собором. Композиція складається з трьох мармурових скульптур на гранітному постаменті: в центрі розташована постать княгині Ольги, ліворуч — апостол Андрій Первозваний, праворуч розташовані просвітники Кирило і Мефодій.

Пам'ятник було урочисто освячено та відкрито рокуЕго Императорское Величество Государь Императоръ не изволитъ присутстовать на освященіи памятника св. Ольги… // Кіевлянинъ. — 1911. — № 244. — 4 сентября. — С 4. Открытіе памятника св. княгинѣ Ольгѣ // Кіевлянинъ. — 1911. — № 245. — 5 сентября. — С 4. . Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам'ятник був остаточно демонтований.

У 1996 році пам'ятник відновили. Автори реконструкції — скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.

Концепція, постаті Постаті Ольги, Андрія, Кирила та Мефодія символізують етапи поширення в країні світової релігії — християнства, уособлюють історичні події, важливі для духовної еволюції народу. Концепція пам'ятника також символізує поняття: держава, наука, релігія.

Монумент займає площу 9,2 × 4,51 м. Висота скульптури княгині Ольги — 3,50 м, бічних скульптур — 2,73 м, постаменту — 2,45 м, стилобата — 2,0 м.

Історія пам'ятника

Спорудження У 1909 році було запропоновано поставити перед реальною школою пам’ятник Шевченкові. Поставлення пам’ятника Шевченкові в цьому місці опротестував куратор київської шкільної округи, який уважав, що перед «русским учебным заведением» слід поставити пам’ятника одному з діячів «русской истории». У зв’язку з цим у колах військової влади, адміністрації та вищого духівництва виник проєкт збудувати від Михайлівського монастиря до Софійського собору, за зразком берлінської Колони перемоги історичний шлях — два ряди монументів, серед яких мали бути монументи «доісторичному Кию», Олегові, Ользі, Святославові.

Проєкт зустрів критику, але щоб перешкодити спорудженню монумента Шевченкові, вирішено, що «надзвичайні обставини» вимагають негайного збудування в садку перед реальною школою бетонової тимчасової «моделі» монумента княгині Ольги. Кошти надав цар Микола II і після заяви міського голови Дьякова, що «кавалер» (тобто Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі), в серпні 1911 року пам'ятник з центральною постаттю Ольги та боковими Кирила й Методія та Андрія Первозваного відкрито в присутності Миколи II.Київ. Провідник. За редакцією Ф. Ернста. — Київ: Всеукраїнська академія наук, 1930. — с. 358—361

Руйнування Коли у 1919 році більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. На її місці поставлено погруддя Шевченка роботи Кратка. Бокові постаті були закриті. Пізніше їх відновили й Шевченко опинився в сусідстві Андрія, Кирила та Мефодія. 1920 року бюст було знято, 1923 демонтовано інші фігури, так що залишився сам п’єдестал.

Відновлення

Світлини

Примітки

Література Галайба Василь, Кухаренко Руслан, Протас Марина. Пам'ятник св. Княгині Ользі 1911, 1996 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2 : М—С. —  : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. — С. 867—869. Федорова Ф. Д. Спорудження пам’ятників на честь видатних історичних діячів України Київським відділом Російського воєнно-історичного товариства // Сумський історико-архівний журнал. — 2011. — № XII-XIII. — С. 135-147. — с. 144. Лариса Федорова. Стеллецький Борис Семенович — маловідомий діяч пам'яткоохоронного руху в Україні // Краєзнавство 2' 2011. — С. 268. Крейтон С. Н. Краткий отчет по сооружению в Киеве памятника Св. Ольги // Отчет Киевского отдела Императорского Русского военно-исторического общества за 1911 год. Год четвертый. Киев, 1912. — С. 23-32. Скульптурні пам’ятки: Наук.-допом. бібліогр. покажч. у виданнях ХУІІ ст.– 2000 р.: Т. ІІ, Кн. 7. – К.: Інститут історії АН України. – 2009 . – 102 с. — С. 16-17. (бібліографія, також тут )

Посилання Ользі княгині пам’ятник // «Вебенциклопедія Києва».