Нікольський тупик () — тупик на північному заході Москви. Примикає до непарної сторони Ленінградського шосе за шляхопроводом через Мале кільце Московської залізниці, проходить через парк Покровського-Глєбова і по дамбі Хімкинського водосховища.
Походження назви Названий за назвою села, пізніше селища Нікольське, яке розташовувалося вздовж Ленінградського шосеУлицы Москвы. Старые и новые названия. М., 2003. С. 196—197 . Може бути названий на початку XX століття по іконі Миколи Чудотворця, яка знаходилася на стіні Іваньківської каплиці, розташованої на північний схід у бік тупикаПаламарчук П. Г. Сорок Сороков. Том 4. М., 1995. С. 218.
Історія Тупик виник в селі Іванькове і примикав до Берегової вулиці цього селаКлимачева А. К., Шуринова М. Н. Улицы Москвы. Справочник. М., 1972. С. 222 . У 1937 році після утворення Хімкинського водосховища тупик опинився на його березі. Пізніше назва тупику була поширена на дорогу, яка продовжувала його і проходила по дамбі через парк Покровського-Глєбова до Ленінградського шосе. Наприкінці 1980-х років село Іванькове було знесено, а у 1999 році закрито проїзд по дамбі. На місці села наприкінці 1990-х років побудовано житловий комплекс «Покровські пагорби». Праворуч до глухого кута примикає територія Центрального спортивного клубу Військово-морського флоту, а ліворуч, за греблею — територія будинку відпочинку «Чайка», який раніше належав Московському міському комітету КПРС, а нині — Управлінню справами московської мерії.
Примітки