Кам'яниця Гросваєрівська — житловий будинок, розташований в історичному центрі Львова, на площі Ринок, 37 у Львові. Кам'яниця зведена у XVII столітті. Пам'ятки архітектури національного значення під охоронним № 326/34.
Історія Кам'яниця належала львівському лікарю, доктору медицини, міському райці з 1640 року й бурмистрові Львова з 1648 року Мартину Ґросваєру. У XVIII столітті кам'яниця перейшла у власність родини заможних купців вірменського походження — Тер-Захарясевичів, званих також Анґелками, які за попередніх власників торгували на першому поверсі сукном та винами. Тер-Захарясевичі були фундаторами братства Святої Трійці при вірменській катедрі Успіння Пресвятої Богородиці у ЛьвовіLucja Charewiczowa Czarna kamienica a jej mieszkancy… — S. 39.. Імовірно, наприкінці XVIII — середині XIX століття капітально реконструювали кам'яницю, про що свідчить оновлений вистрій фасаду та надбудований четвертий поверх. У 1890 році за проєктом архітектора-будівничого Яна (Йоханнеса) Шульца прибудована триповерхова тильна офіцина, 1923 року над офіциною добудовано четвертий поверх. 1985 року проведені ремонтно-реставраційні роботи на рівні партеру та підвальних приміщень, реконструйовано інтер'єр під фірмовий магазин «Весна». Від 2005 року на першому поверсі функціонує мистецька галерея «Арт-11».
Архітектура Кам'яниця включена у лінію периметральної забудови львівського Ринку, розташована з північного боку площі. Видовжена у плані, складається з головного будинку, бічної та тильної офіцин, має внутрішнє подвір'я. Через перебудови та стильові нашарування, проведених упродовж XVIII—XIX століть, будівля втратила свій первісний вигляд.
Головний будинок — чотириповерховий, з чотириосьовим чільним фасадом, горизонтальне членування якого підкреслюють міжповерхові профільовані тяги. Плоскі іонічні пілястри, розташовані на рівні другого-четвертого поверхів, акцентують вертикальну ритміку. На рівні партеру розташовані аркові ніші вікон-вітрин та вхідної брами, оздоблені рустованими обрамуваннями. Вікна третього поверху оформлені трикутними сандриками. У завершенні фасаду — розвинений антаблемент із профільованим карнизом. У фризі вмонтовані рельєфні розети та вставки з гірляндами. Карниз оздоблений дентикулами та модульйонами.
У своїй об'ємно-просторовій структурі будинок зберігає деякі риси, типові для первісної забудови Ринку. На першому поверсі залишилося мурування XVIII століття. Однак, загалом зовнішнє оформлення та планування презентують архітектуру періоду історизму.
Сьогодення У 2024 році у внутрішньому дворі Ґросварієвської кам'яниці відбулися будівельні роботи. За повідомленнями у ЗМІ та зверненням народної депутатки України Олени Шуляк, під час реконструкції було зруйновано флігель XVII століття та зведено нову прибудову без відповідних погоджень та дозвільної документації.
Найбільшої критики зазнала поява великої вентиляційної шахти діаметром близько 70 см, змонтованої вздовж історичного фасаду кам'яниці під вікнами мешканців. Це було розцінено як порушення законодавства про охорону культурної спадщини та приклад недбалого ставлення до об'єктів, що входять до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Представники Львівської міської ради визнали незаконність встановлення вентиляційної системи та заявили про підготовку звернення до Міністерства культури та інформаційної політики України з метою судового врегулювання ситуації. Паралельно власники приміщень запропонували мешканцям домовленість про демонтаж споруди власним коштом.
Примітки
Джерела
Б. Мельник, Н. Шестакова Кам'яниці Львівського середмістя (список). Наукові записки // Львівський історичний музей. — Львів: Новий світ, 2008. — Вип. XII. — С. 133—158.
Lucja Charewiczowa Czarna kamienica a jej mieszkancy. — Lwow: Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa, 1935. — 160 s.