Мико́ла Григо́рович Барто́сік (; 5 квітня 1951, Полківнича — 2 березня 2023, Нью-Йорк) — український та американський художник; член Спілки художників України з 1993 року та Спілки сценічних художників Америки з 1998 року.
Біографія Народився 5 квітня 1951 року в селі Полківнича Маньківського району Київської області (нині у складі села Іваньків Уманського району Черкаської області, Україна). У 1970 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум (викладачі: Н. К. Танишева, П. В. Дудчак, П. К. Полянський, В. Л. Панченко, В. І. Шляховий); у 1975 році — Харківський художньо-промисловий інститут (викладачі: Дмитро Сова, Любов Жуковська, Сергій Бесєдін)Бартосік Микола Григорович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 122..
Протягом 1976—1995 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Північній № 54а, квартира № 71. 1995 року емігрував до США. Творчо працював у Нью-Йорку. Помер у Нью-Йорку 2 березня 2023 рокуNikolai Bartossik Obituary / echovita.com. .
Творчість Працював у галузях станкового та монументального живопису. У співавторстві з художником Ернестом Котковим (який був і професійним вчителем) виконав об'ємно-просторові композиції: «Пробудження» та «Хай завжди буде сонце» — скульптури із заліза та бетону покриті мозаїкою (1981, Вараш, Рівненська область); архітектор проєкту — Юрій Худяков; «Метеорит» — об'ємно-просторова композиція-скульптура висотою до 15 м із заліза та бетону покрита мозаїкою із смальти, мармуру та спеціально виготовленого «модуля» із нержавіючої сталі (1983, Дніпро); архітектори проєкту: Юрій Худяков, Віктор Судоргін; Станція метро «Либідська» — об'ємно-просторова композиція світлової лінії з латунних елементів що проходить по всій довжині станції і закінчується центральним панно в торці станції виконаного з латуні, мармуру, латунних зірок і ламп освітлення. Також дизайн освітлення на посадовій платформі та дверцята на колійній стіні виконані з латуні. Станція була відкрита 30 грудня 1984 року; архітектори: Валентин Єжов, Анатолій Крушинський, Тамара Целіковська за участю Олександра Панченка; «Біля витоків» — скульптурна композиція з кованої міді та бетону (1986, Київ, житловий масив Вигурівщина-Троєщина); архітектори проєкту: Микола Кислий, Георгій Гуренков. Станція метро «Либідська»<div style='text-align: center;'>центральний зал</small></div><div style='text-align: center;'>композиція у торці центрального залу</small></div><div style='text-align: center;'>посадкова платформа</small></div><div style='text-align: center;'>дверцята на колійній стіні</small></div> Серед живописних робіт
«Дотик ночі» (1989); «Коні» (1990); «Я йду» (1990); «Рок» (1991); «Покинуте гніздо» (1991); «Метеорити» (1991); «Танець Білого лебедя» (1993); «Вершниця» (1993); «Ангел Ліла» (1999). </div> Окремі роботи зберігаються у фондах Міністерства культури та інформаційної політики України.
Виставки, видання З 1987 року брав участь у виставках, зокрема: Персональні виставки живопису
1992 — Мистецтво, Київ; 1993 — Мистецтво, Київ; 1994 — Центральна бібліотека, Київ; 1995 — Центральний планетарій, Київ; 1995 — Мистецтво, Київ; 2011 — Tache Gallery, Нью-Йорк. </div> Основні групові виставки
1987 — «Погляд», виставка сучасних українських художників-монументалістів, Київ; 1988 — Виставка сучасних українських художників-монументалістів, що відбулась в таких країнах: Югославія, Чехословаччина, Угорщина, Польща, Німеччина; 1988 — «Розмова Через Віки», виставка присвячена 1000-літтю Християнства на Русі, Київ; 1989 — Impreza-91, інтернаціональна виставка, Івано-Франківськ; 1990 — «Погляд», виставка сучасних українських художників-монументалістів, Київ; 1991 — Impreza-91, інтернаціональна виставка, Івано-Франківськ; 1991 — «Єдність», 100 українських митців світу до 100-річчя українських поселень в Канаді, Київ; 1994 — «Бог Любові» в галереї «Славутич», Київ; 1994 — 20 Українських художників в галереї «Славутич», Київ; 1995 — Виставка українських художників, Мюнхен; 1995 — Будинок Архітекторів, галереї «Славутич», Київ; 1995 — Весняна виставка в Будинку художників, Київ; 1995 — Осіння виставка в Будинку художників, Київ; 1996 — Українське Посольство в Америці, Вашингтон; 1996 — Інститут України в Америці, Нью-Йорк; 1996 — Виставка художників-монументалістів, Київ; 2000 — Terra Moretti Third Millennium International Sculpture Competition, Італія; 2007 — Ambienti Italia, Нью-Йорк; 2009 — Ambienti Italia, Нью-Йорк; 2010 — 11th Annual Williamsburg Salon Art Club Show, WAH Center, Нью-Йорк; 2011 — 12th Annual Williamsburg Salon Art Club Show, WAH Center, Нью-Йорк. </div> Роботи надруковані у виданнях
Монументально-декоративне мистецтво в архітектурі України (Україна, 1988); New Art International (USA, 1998) ; Encyclopedia of Living Artists. 11th Edition. (USA, 1999) ; Художники Києва. Вип. 1 (Київ, 2000); The Sculpture Reference (USA, 2005) ; «Художники України», творчо-біографічний альбом-довідник, 4 випуск (Україна, 2006); </div>
Примітки
Посилання Персональний сайт Миколи Бартосіка Tache Gallery. Nikolai Bartossik Ambienti Italia. Nikolai Bartossik Nikolai Bartossik's Free Artist Portfolio ArtSlant. Nikolai Bartossik Local Artists. Nikolai Bartossik Portfolio WAH Center. Earth by Nikolai Bartossik Celeste.network. Artist Nikolai Bartossik Chelsea NYC Art Gallery Opening Receptions: January 13, 2011
Література Велігоцька Н. І. Монументально-декоративне мистецтво в архітектурі України, 1988; New Art International // Jeremy Sedley, Eugenia Burklyn, Natalie Gains, JoAnn Chemberlain, Gary Alexander, J. S. Kauffmann, USA, 1998 ; Encyclopedia of Living Artists, 11th Edition. — ArtNetwork, USA, 1999. — ISBN 978-0940899339 ;
Williams, Arthur. The Sculpture Reference: Contemporary Techniques, Terms, Tools, Materials And Sculpture. — Sculpture Books Pub, 2005. — р. 274. — ISBN 978-0975538302. Художники України: Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-ужиткове мистецтво: Творчо-біогр. альбом-довідник / Авт.-упоряд. С. Журавель. — : Видавець Журавель С. В., 2006. — C. 22—23. — (Серія «Творча Україна»; вип. 4). Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упоряд. Віктор Жадько. — , 2010. — С. 59.