Тошіро Міфуне (; 1 квітня 1920 — 24 грудня 1997) — японський актор, кінорежисер і кінопродюсер періоду Сьова. Один із найвідоміших акторів японського кіно, що багато працював з режисером Акірою Куросавою. Почесний мешканець міста Лос-Анджелес.
На Міжнародному кінофестивалі у Венеції двічі отримував «Кубок Вольпі» за найкращу чоловічу роль.
Життєпис Тосіро Міфуне народився 1 квітня 1920 року в родині японських емігрантів у місті Циндао, де його батько працював фотографом. Після початку Другої світової війни був мобілізований до Імперських військово-повітряних сил Японії, де служив у підрозділі аерофотозйомки. Військовий досвід суттєво вплинув на його дисципліну та подальшу акторську кар'єру. Після капітуляції Японії повернувся до цивільного життя. У 1946 році випадково взяв участь у конкурсі студії Toho «New Face». Хоча його не планували приймати, харизматична зовнішність і природний темперамент справили враження на журі. Уже наступного року він дебютував у стрічці (; 1947), після чого був запрошений режисером Акірою Куросавою до фільму П'яний янгол (Drunken Angel, 1948). Саме ця картина стала початком однієї з найвидатніших творчих співпраць в історії світового кінематографа. У 1962 році заснував власну компанію Mifune Productions, яка займалася виробництвом художніх і телевізійних фільмів. Як продюсер Міфуне Тосіро реалізував кілька масштабних проєктів, що стали важливими для розвитку японської кіноіндустрії
Після завершення співпраці з А. Куросавою у 1965 році дедалі частіше працював за кордоном. Він зіграв у фільмах Гран-прі (1966), (1968), Червоне сонце (1971), Мідвей (1976), 1941 (1979), а також виконав роль сьогуна Торанаґи в американському телесеріалі «Сьоґун» (1980), що значно розширило його міжнародну популярність
Помер Міфуне Тосіро 24 грудня 1997 року від поліорганної недостатності на 78-му році життя в м. Мітака, що в префектурі Токіо. У 2016 році був посмертно удостоєний зірки на Голлівудській алеї слави.
Творчість Творчий доробок Міфуне Тосіро охоплює широкий спектр жанрів — історичні драми, пригодницьке кіно, воєнні фільми, кримінальні стрічки та психологічні драми. Його акторська манера вирізнялася надзвичайною емоційністю, фізичною пластикою, експресивною мімікою та здатністю поєднувати драматизм із тонким гумором. Саме завдяки цим якостям він став одним із найвпливовіших акторів японського кінематографа.
Найважливішою сторінкою його творчої біографії стала співпраця з Акірою Куросавою. Упродовж 1948—1965 років вони створили шістнадцять спільних фільмів, серед яких: П'яний янгол (Drunken Angel, 1948), Безпритульний пес (Stray Dog, 1949), Расьомон (Rashomon, 1950), Сім самураїв (Seven Samurai, 1954), Трон у крові (Throne of Blood, 1957), Троє негідників у прихованій фортеці або Прихована фортеця (The Hidden Fortress, 1958), Охоронець (Yojimbo, 1961), Відважний Сандзюро (Sanjuro, 1962), Рай та пекло (High and Low, 1963), Червона борода (Red Beard, 1965). Саме ці картини закріпили міжнародний авторитет японського кіно після Другої світової війни. Особливо значний вплив мала стрічка Rashomon, яка відкрила японський кінематограф західній аудиторії після здобуття «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю.
Не менш вагомими стали ролі Міфуне у трилогії режисера Хіросі Інаґакі про легендарного самурая Міямото Мусасі (1954—1956), де актор створив один із найвідоміших образів японської історичної кінематографії. Протягом 1960–1980-х років Міфуне активно працював у міжнародних кінопроєктах, співпрацюючи з режисерами Джоном Бурменом, Джоном Франкенгаймером, Серджіо Соллімо та Стівеном Спілбергом. Його участь у голлівудських постановках сприяла популяризації японських акторів у світовому кіно.
Кінознавці відзначають, що образ самурая у виконанні Міфуне істотно вплинув на розвиток жанру пригодницького кіно. Його ерсонаж із фільму «Охоронець» став одним із джерел натхнення для створення героя «Людина без імені», якого зіграв Клінт Іствуд у вестернах Серджіо Леоне, а окремі сюжетні й візуальні рішення фільму Прихована фортеця були використані Джорджем Лукасом під час створення серії фільмів «Зоряні війни».
За внесок у кіномистецтво Тосіро Міфуне неодноразово отримував престижні японські та міжнародні нагороди, зокрема двічі здобував Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі, а також премії «Блакитна стрічка», та Майніті
Фільмографія : П'яний янгол / 酔いどれ天使 — Мацунага : Тихий двобій / 静かなる決闘 — Кьодзі Фудзісакі : Безпритульний пес / 野良犬 — детектив Муракамі : Скандал / 醜聞 — Ітіро Аое : Расьомон / 羅生門 — Тадзьомару, розбійник : Ідіот / 白痴 — Денкіті Акама : Сайкаку: життя жінки / 西鶴一代女 — Кацуноске : Сім самураїв / 七人の侍 — Кікуті : Самурай: Шлях воїна / 宮本武蔵 — Такедзо : Самурай 2: Дуель біля храму / 続宮本武蔵 一乗寺の決闘 — Такедзо : Самурай 3: Двобій на острові / 宮本武蔵完結編 決闘巌流島 — Мімото Мусасі : Замок інтриг (Трон у крові) / 蜘蛛巣城 — Васідзу : На дні / どん底 — Сутекіті, злодій : Троє негідників у прихованій фортеці / 隠し砦の三悪人 — генерал Рокурота Макабе : Життя Мухомацу / 無法松の一生 — Мацугоро : Народження Японії / 日本誕生 — принц Ямато Такеру / бог Сусаноо : Погані сплять спокійно / 悪い奴ほどよく眠る — Коїті Нісі : Охоронець / 用心棒, ようじんぼう — самурай Сандзуро Кувабатаке : Відважний Сандзюро / 椿三十郎 — самурай Сандзуро Кувабатаке : Рай та пекло / 天国と地獄 — Кинґо Ґондо : Червона борода / 赤ひげ — Кьодзо Нііде на прізвисько «Червона Борода» : Гран-прі / Grand Prix — Ізо Ямура : Найдовший день Японії / 日本のいちばん長い日 — Коречіка Анамі, міністр армії : Червоне сонце / Red Sun — Курода Дзюба : Мідвей / Midway — адмірал Ісороку Ямамото : 1941 / 1941 — коммандер Акіро Мітамура : Сьоґун (міні-серіал) / 将军 — Дайме Еси Торанага : Інчхон / Inchon — Сайто : Виклик / The Challenge — Тору Йошида : Подорож честі / Kabuto — Токуґава Ієясу''
Примітки
Посилання