Мухаммед Омар, відомий також як Мулла Омар (Саїд Мухаммед Ахунзаде; , народився 1962 або 1959 року) — 23 квітня 2013) — засновник руху Талібан, «Емір Ісламського Емірату Афганістан», якого було визнано у цій якості тільки трьома державами.

Біографія Точна дата народження невідома. За національністю пуштун, належав до роду Хотакі групи племен гільзаї. Ймовірно, народився у селі Сінгесар провінції Урузган (або у містечку Нодех в околицях Кандагара), виходець з родини бідних селян. Здобувши тільки початкову мусульманську освіту в місцевому медресе, після смерті батька залишився служити в ньому сільським муллою.

В середині 1970-х років Мухаммед Омар з двотижневим візитом відвідав Пакистан, де проходив курс вивчення ісламської теології в медресе Хакканія неподалік від Пешавара (за іншими джерелами — в релігійній школі міста Кветта). 1979 року взяв активну участь у війні проти радянських військ та режиму в Кабулі, який їх підтримав. Долучився до загонів моджахедів, однак відомості про нього як про самостійного польового командира відсутні. За деякими даними, він виступав як заступник командира бойових формувань ісламістської партії Харакат-і інкілаб-і ісламі Набі Мухаммаді, за іншими — був у загоні польового командира Юнуса Халеса; є інформація, що він є серед прибічників збройного угрупування ІТА Бурхануддіна Раббані. Відомо також про чотири його поранення, в боях втратив одне око. За однією з версій, зазнавши цього поранення, мулла Омар власноруч вирізав ножем рештки ока й зашив повіко. Хоча скоріше за все, око було видалено в одній з лікарень Пешавара.

Після виведення радянських військ 1989 року мулла Омар став імамом заснованої ним же мечеті села Сангсар в окрузі Майванд на захід від Кандагара.

Глава талібського Афганістану («Ісламський Емірат Афганістан») з 1996 до 2001 року, під час правління практично не залишав Кандагар та не спілкувався з «невірними». За час свого правління Мухаммед Омар практично не залишав своєї резиденції в Кандагарі, яка стала за ці роки неофіційною столицею режиму талібів; в Кабулі їхній лідер з'являвся тільки чотири рази.

Після терористичного акту 11 вересня режим талібів було скинуто в результаті військової операції НАТО в Афганістані, а Омар втік. Упродовж трьох місяців військові експерти, політики та ЗМІ висловлювали різні версії про те, куди та яким чином зник фактичний глава Афганістану, поки у січні 2002 року в Пакистані кореспондентами видання «Newsweek» вдалось узяти інтерв'ю у колишнього водія мулли Карі Сахеба, який розповів, як лідеру талібів удалась втеча. За словами Сахеба, Омар до останнього дня відмовлявся залишати рідний Кандагар і тільки напередодні введення до міста американських підрозділів погодився переїхати у безпечніше місце. За словами колишнього водія, з резиденції мулла виїхав на рикші, потім пересів на звичайну міську вантажівку і зник у невідомому напрямку. Після цього, очевидно, кілька днів він пробув у підпіллі, переміщуючись підвалинами різних будинків у різних містах, доки не сховався у відданих йому людейDaily Newspaper. Petit № 12 (1343), які, імовірно, допомогли муллі з виїздом за кордон.

За даними американської розвідки він переховувався у місті Кветта. За інформацію, яка сприятиме його затриманню, США обіцяли заплатити 10 млн доларів.

Персональні дані Колишній глава зовнішньополітичного відомства Ісламського Емірату Афганістан Вакіль Ахмад Мутаваккаль, який часто зустрічався з муллою Омаром так відгукувався про нього: .

Незважаючи на колишній високий статус Омара як фактичного глави Афганістану та його особливе положення у списку розшукуваних терористів, про нього вкрай мало достовірної інформації. Відомості про зовнішність Омара (окрім того, що відсутнє праве око) суперечливі: не існує жодного фотознімка чи офіційного портрета, які б ідентифікували його як особу (є лише дуже нечіткий знімок). Сам він ніколи особисто не зустрічався з журналістами та не давав прямих інтерв'ю. Вкрай рідкісні аудіозвернення мулли або з'являлись в інтернеті, або надсилались до міжнародних агентств новин факсом. Нечисленні очевидці, яким вдалось особисто побачити Омара, кажуть, що лідер талібів складав солідне враження: статна людина, зростом вище середнього, зі спотвореним обличчям та довгою густою смоляною бородою; голову вінчає чорний тюрбан.

Родина У Мулли Омара було чотири дружини й четверо дітей: два сина й дві дочки. 1999 року одна з дочок загинула від вибуху бомби, коли під час чергового замаху на самого лідера Талібану терористи влаштували вибух поблизу одного з його будинків. Відповідно до іншої версії, у нього було п'ятеро синів. До самого падіння режиму талібів вважалось, що Усама бен Ладен та Мулла Омар — родичі: ніби одна з чотирьох дружин мулли — єдина дочка бен Ладена. Однак колишній водій Мухаммеда Омара Карі Сахеб 2002 року категорично відкинув ці чутки, сказавши, що Омар одружився вчетверте тільки для того, щоб уникнути шлюбу з дочкою Усами й тим самим не пов'язувати себе з ним родинними зв'язками.

Повідомлення про загибель

23 травня 2011 23 травня 2011 року в низці ЗМІ з'явилась інформація про те, що Мулла Омар був ліквідований неподалік від міста Кветта в Пакистані (дорогою з пакистанського міста Кветта до прикордонної з Афганістаном племінної області Північний Вазиристан).

Представник спецслужб Пакистану повідомив, що Мулла Омар був знищений в результаті атаки безпілотника. Японське агентство «Кіодо» повідомило, що представник талібів заперечив повідомлення про смерть Мулли Омара.

Раніше на початку того ж місяця (травня) американський генерал Річард Міллз заявив, що після ліквідації Усами бін Ладена наступною метою американських спецназівців може стати саме Мулла Омар. Тоді ж міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні заявив, що після знищення бен Ладена наступним об'єктом антитерористичної боротьби є глава афганських талібів Мулла Омар.

У липні 2015 смерть Мухаммада Омара вперше підтвердили джерела в афганському керівництві,повідомивши, що він помер «кілька років тому»Лидер движения «Талибан» Мулла Омар умер несколько лет назад на сайте kommersant.ru, 29 июля 2015.

30 липня 2015 терористичне угруповання «Талібан» підтвердила смерть свого лідера.

Посилання Омар Мухаммед

Примітки