Київський укріплений район (КиУР, УР-1) — система оборонних споруд (укріплений район), довготривалих та польових укріплень, інженерних перепон, артилерійських позицій у Київській області, споруджений у період 1929—1941 рр. для захисту старого кордону СРСР до приєднання західноукраїнських земель. Відіграв важливе значення при обороні Києва 1941 року, та частково застосований під час вторгнення російських військ у березні 2022 року.
КиУР складався з трьох ліній оборони. Перша лінія оборони проходила від Дніпра по річці Ірпінь до Білогородки і далі — через населені пункти Віту-Поштову, Лісники, Мриги і доходила лівим флангом до р. Дніпро, по древнім природним рубежам оборони Київщини, про що, зокрема, свідчать Ходосівське городище та Змієві вали. Тут проходив кордон між Московським царством і Річчю Посполитою, встановлений укладенням 26 квітня 1686 року «Вічного миру». Загальна протяжність між флангами, з півночі на південь — близько 85 км, глибина оборонної смуги від 1 до 6 км. На 5—10 км усередину від цієї лінії оборони було вирито близько 30 км протитанкових ровів, споруджено 750 дзотів, закладено близько 15 км мінних полів.
Друга лінія проходила від Дніпра в районі Вишгорода в напрямку на Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони пролягала безпосередньо по околиці міста.
Більша частина споруд КиУР, які збереглися — це довготривалі оборонні точки (ДОТ), серед них є як вцілілі, так і частково або повністю зруйновані (більша частина у часи Німецько-радянської війни). Окремими групами ентузіастів були проведені роботи по реставрації та музеєфікації деяких найвціліліших ДОТів. В місцях розміщення музеєфікованих ДОТів регулярно проводяться історичні реконструкції. Частина ДОТів КиУР мають статус пам'ятників історії.
Спорудження КиУР
Період основних будівництв 1929—1933 рр. За наказом № 90 Реввоєнради СРСР від 19 березня 1928 року по програмі фортифікаційної підготовки кордонів до війни, мало розпочатися будівництво перших 13-ти укріплених районів, в тому числі і УР-1. На основі цього в 1928 році командувач військами Українського округу Й. Е. Якір дав вказівку про розробку проєкту будівництва Київського укріпленого району начальнику штабу 14-го стрілкового корпусу, що дислокувався в м. Київ. Директивою командуючого Українського округу КЛ 00485 від 13 серпня 1928 року комендантом Київського укріпрайону був призначений Княгницький П. Ю.
28 вересня 1928 року Княгницький надав за № 1/сс своє рішення збудувати протягом 1929—1933 рр. 120 довготривалих оборонних точок (ДОТ) та 45 артилерійско-спостережних та спостережних пунктів.
14 листопада 1928 Княгницький надав за № 2/сс новий проєкт КиУР, виправлений та доповнений на основі розпоряджень штабу Українського військового округу. У цьому проєкті передбачалося будівництво 90 довготривалих оборонних точок (ДОТ) та 30 спостережних пунктів.
12 січня 1929 року директивою № Л(У) 0013 командуючого військами Українського військового округу було підтверджено, що план КиУР затверджений комісаром по військовим та морським справам. Саме будівництво розпочалося в 1929 році. За перший рік було збудовано 51 оборонну споруду.
5 вересня 1929 року Княгницький за № 131/сс надав командуванню додатковий план по будівництву та вдосконаленню укріпрайону.
13 вересня 1929 року начальник штабу Українського військового округу С. А. Пугачов дав вказівку створити генеральний план КиУР на основі № 2/сс, № 131/сс та поправок командування.
В 1932 році основне планове будівництво було завершене, 28 управління військово-будівельних робіт, що брало участь у будівництві, було розформоване (наказ № 1/122893сс). В 1933 році укріпрайон був законсервований, проте до 1936 р. велися ще окремі будівельні роботи, споруджувалися лінії зв'язку, В 1935 році начальник інженерів КиУР Тібілов віддав наказ № 8/с про знищення всіх документів, пов'язаних із будівництвом КиУР.
Результатом спорудження укріпрайонів так званої "Лінії Сталіна" стало зміцнення обороноздатності західних рубежів СРСР. Столицю України було перенесено з Харкова до Києва.
Посилення та добудова КиУР 1937—1939 рр. В серпні 1937 року була проведена перевірка боєготовності КиУР. Передумовою комісії був масовий арешт офіцерів, причетних до будівництва КиУР за звинуваченням у зраді та шкідництві. За результатами перевірки було встановлено, що загалом було збудовано 246 довготривалих оборонних споруд, на будівництві було використано 35 769 куб. м. залізобетону. Разом із будівництвом допоміжних та господарчих споруд загальна вартість будівництва була оцінена в 13 117 000 карбованців СРСР.
Загалом комісія оцінила стан укріпрайону як незадовільний. Були виявлені численні факти шкідництва та халатності при будівництві. Також піддавався сумніву загальний план розміщення КиУР, одним із ключових моментів було близьке розміщення переднього краю укріпрайону від центру міста (всього 15 км), що дозволяло ворогові без перешкод обстрілювати місто з далекобійної артилерії. Було прийняте рішення про виправлення найбільших недоліків при будівництві, а також посилення та модернізацію.
За результатами комісії 1937 року було передбачено такий план робіт: посилення правого флангу, подовження лівого флангу з будівництвом нових споруд, добудова ліній зв'язку, розчистка лісу в вогневих секторах ДОТів, будівництво окремих ДОТів та артилерійсько-спостережних пунктів для посилення найслабших ділянок оборони, будівництво санітарних сховищ, обивних пунктів, зарядних баз, будівництво гребель для підтоплення низин, доукомплектація ДОТів внутрішнім обладнанням, поточний ремонт. Водночас в 1938 році в тилу КиУР почалося прокладання залізничних колій та спорудження підводних тунелів Будівництва № 1 Наркомату шляхів сполучення СРСР.
Період 1940—1941 рр. Більша частина запланованих робіт по модернізації та посиленню проведена не була, оскільки внаслідок зміни кордону СРСР Київський укріплений район втратив своє стратегічне значення. В 1940 згідно директиви начальника штабу К. А. Мерецкова Київський укріпрайон було законсервовано. Більша частина внутрішнього обладнання демонтовано та передано на склади. Залишилось лише декілька укомплектованих споруд, на яких проводили навчання особового складу.
Навесні 1941 року було прийняте рішення про розконсервацію та укомплектування КиУР. На той момент багато споруд були вже в незадовільному стані, потребували ремонту та розчищення секторів стрільби.
Оборона Київського укріпленого району
Відновлення Київського укріпленого району почалося 24 червня 1941 року, коли командувач Південно-Західним фронтом М. П. Кирпонос дав директиву про формування частин КиУРу, відновлення устаткування й озброєння ДОТів і будівництво польових укріплень. Для проведення робіт було мобілізоване населення Києва. Причому 30 червня на будівництві було залучено 50 тисяч осіб, 2 липня — вже 160 тисяч, а в останні дні будівництва — до 200 тисяч осіб. Вони виконали величезний обсяг робіт із приведення в готовність довгострокових споруд і польових укріплень. Оскільки при будівництві не передбачалося ніяких протитанкових перешкод, для ліквідації цього недоліку було відрито 30 км протитанкових ровів і 15 км — ескарпів, встановлено металеві їжаки, не враховуючи звичайних протипіхотних перешкод, серед яких — 16 км дротових електрифікованих загороджень. У великій кількості створювалися мінні поля.
До 8 липня 1941 року зусиллями жителів столиці, солдатів і офіцерів, Київський укріплений район був приведений у бойову готовність.
У зв'язку з загрозливою обстановкою, що склалася на підступах до Києва, 10 липня частини зайняли оборонні рубежі. Розпочалися бої за укріпрайон, що продовжувалися до 18 вересня. У ніч з 18 на 19 вересня радянські війська, за винятком частин прикриття і загонів народного ополчення, залишили Київ. Бої за місто й особливо серпневі бої, виявили слабкі сторони довгострокових фортифікаційних споруджень КиУРу і величезне значення польових укріплень.
Гарнізон КиУРу на 11 липня 1941 року налічував близько 40 тисяч бійців, 29 танків, 283 гармати і 148 мінометів. Саме КиУР зіграв вирішальну роль в обороні Києва, що тривала з 6 липня по 19 вересня 1941 року.
Сучасне застосування
На початку російського вторгнення на територію України – 24 лютого 2022 року, оборонні споруди КиУР, що частково залишилися вцілілі з часів бойових дій Другої Світової війни, інколи використовувалися як сховища для цивільного населення.
Повністю чи частково вцілілі довготривалі фортифікаційні споруди Київського укріпрайону також використовувалися військовими Збройних сил України як тимчасове укриття для захисту від ворожих артилерійських обстрілів під час виконання бойових завдань .
Структура Київського укріпленого району
Основною тактичною одиницею Київського укріпленого району був батальйонний район оборони (батрайон, БРО), кожен із яких об'єднував між собою окремі довготривалі фортифікаційні споруди, польові позиції, інженерні перепони, мінні поля, тощо. В Київському укріпленому районі після завершення будівництва всього нараховувалось 14 батальйонних районів (в т. ч. окремий батрайон №20).
Нумерація батальйонних районів не була послідовною, згідно з їх розміщенням можна виокремити три основні частини КиУР південну (БРО № 6, 7, 8), північну (БРО № 1, 2, 13, 21, 22, 23) і західну (БРО № 3, 4, 5, 20).
+ Перелік батальйонних районів оборони Київського укріпленого району