Олег Олексійович Софяник (* 4 травня 1964, Севастополь, УРСР) — український радянський дисидент, плавець-марафонець, рекордсмен Книги рекордів України.

Дисидент У 1977 році, навчаючись у 7 класі школи № 41, почав писати листи на радіостанцію Deutsche Welle і розсилати листівки із закликами до боротьби з існуючим ладом на адреси, взяті з телефонного довідника. 13 жовтня 1977 року був затриманий КДБ СРСР. Враховуючи неповноліття, відбувся профілактичною бесідою.

У 1979 році з друзями створив підпільну групу «Комітет борців за свободу», який поширював листівки із закликами до революції. 14 березня 1979 року заарештований КДБ разом із товаришем Ігорем Шарцом. Провів три доби в камері попереднього ув'язнення, підданий психіатричній експертизі й визнаний осудним. Однак не мав 16 років і був відпущений під нагляд батьків.

У 1982 році вступив до Севастопольського приладобудівного інституту. 15 жовтня був затриманий КДБ у Москві при зустрічі з працівниками посольства США, у яких просив допомоги у виїзді з СРСР. Після допиту висланий із Москви.

Двічі, у липні та листопаді 1983 року, був призваний до радянської армії, але тікав зі збірного пункту в Сімферополі. У грудні 1983 році покликаний втретє. Почав службу з будбаті в Тулі. 12 січня 1984 року публічно відмовився від служби з політичних мотивів і в цей же день відправлений у 12-й відділ Тульської обласної психіатричної лікарні. 8 лютого лікарська комісія поставила діагноз: «уповільнена шизофренія». Звільнений у липні 1984 року.

У 1985 році відновився на 2-му курсі інституту.

У жовтні 1985 року взяв квиток на круїзний пароплав з Одеси до Батумі. Мав із собою надувний човен. Вночі 24 жовтня між Сухумі й Батумі вистрибнув за борт із наміром доплисти до Туреччини. На третю добу був затриманий сторожовим катером. Сидів у СІЗО під Сухумі, етапований до Криму. Звинувачений за ст. 75 КК УРСР «Незаконне перетинання кордону». У грудні 1985 року поміщений на примусове лікування в психіатричну клініку Севастополя. Звільнений у лютому 1987 року.

У жовтні 1987 року затриманий при спробі пройти у французьке посольство в Москві, де хотів попросити політичного притулку. Звільнений 27 грудня 1987 року.

У березні 1988 року надіслав до Президії Верховної Ради СРСР заяву з відмовою від радянського громадянства за політичними мотивами. 20 березня знову примусово поміщений у психіатричну клініку. Звільнений у вересні 1988 року.

У жовтні 1988 року вступив у громадську організацію «Свобода еміграції для всіх», співпрацював із газетою «Експрес-Хроніка» Олександра Подрабінека. У серпні 1989 року, вступивши у партію «Демократичний союз» Валерії Новодворської, очолив Севастопольську організацію. Зібрав сотні історій про втечі з СРСР.

Плавець-марафонець Спортсмен, займається марафонським плаванням. Президент клубу марафонського плавання «Дельфін».

Перший марафонський заплив здійснив у 2002 році. На травень 2012 року мав понад 50 марафонських запливів, найдовший із яких — через Південнокитайське море довжиною 350 км. Також переплив Середземне море, Мармурове море, протоку Босфор (вздовж і впоперек разом із журналістом Романом Черненко), протоку Дарданелли. Здійснював марафонські запливи на відстань до 100 кілометрів уздовж берегів Криму. Відомий також запливами в холодній воді в зимовий часЖитель Севастополя проплыл от Кипра до Израиля .

6—8 вересня 2020 року здійснив заплив у Середземному морі на 150 км від турецької Аланії до Кіпру. Свій заплив присвятив пам'яті депортації кримськотатарського народу та деокупації КримуСофяник здійснив заплив через Середземне море, присвятивши його деокупації Криму, Укрінформ, 14.09.2020.

Громадянська позиція У липні 2015 року, під час Російсько-української війни, відмовився повертатись з території України до окупованого Росією Криму через загрозу арештуПлавець-марафонець Софяник відмовився повертатися до Криму через загрозу арешту спецслужбами окупаційної влади.

Див. також Федір Конюхов Слава Курилов

Примітки