Лесбос

Ле́сбос () — грецький острів у північно-східній частині Егейського моря, поблизу малоазійського узбережжя Туреччини. Належить до периферії Північні Егейські острови, ному Лесбос. Рельєф гірський, покритий чагарниками і лісами; найвища точка — гора Лепетімн (968 м). На острові розташований кам'яний ліс — одне з найбільших скупчень скам'янілих дерев у світі. Має багато зручних бухт, термальні джерела. Існують маслинові гаї (понад 900 тисяч дерев), здійснюється вирощування цитрусових, тютюну, рибальство, розробки мармуру. Головне місто — Мітилена, друге за величиною — Мітимна. Відомий як батьківщина давньогрецької поетеси Сапфо, що оспівувала кохання між жінками; від назви острова походить явище лесбійства. Згідно з «Іліадою» Гомера входив до так званого Пріамового царства. Від 50 до н.е. став частиною Риму. У середньовіччі належав Східній Римській (Візантійській) імперії. З середини XIV керувався генуезцями. Тривалий час перебував під Османами (1462–1912). Відійшов до Греції за результатами Першої балканської війни. Площа — 1633 км² (3-й за найбільший грецький острів, 7-й за величиною в середземноморському басейні). Населення острова, згідно з останнім переписом (2021), становило 83755 осібHellenic Statistical Authority (ELSTAT) — 2021 Census Results.

Єтимологія Ле́сбос (, Lésbos, «лісистий») — антична грецька назва, ймовірно, хетського походження. Ле́свос (, Lésvos) — візантійська, новогрецька назва. Мітилена, або Мітиліні — альтернативна назва за головним містом. Міділлі (, Midilli) — турецька назва острова у 1462–1912 роках. Острів поетів — місцева поетична назва. Смарагдовий острів.

Природа Лесбос — третій за величиною острів Греції, який завдяки своєму унікальному геологічному різноманіттю та багатій екосистемі отримав статус Глобального геопарку ЮНЕСКО. Він розташований на східному краю Егейського моря. На півночі та сході острів наближений до турецького узбережжя, від якого відділений Едремітською затокою і Мітиленською протокою. Найвужча ширина протоки становить 5,5 км. Обриси острова загалом нагадують трикутник, який порізанай Каллонійською затокою на півдні й Герською затокою на південному сході.

Рельєф Лесбоса гористий. Більшість гір покрита густим лісом, за що острів отримав назву «Смарагдового». Найвищі точки — північна гора Лепетімн (968 м) і південна гора Олімп (967 м). Про вулканічне походження острова свідчать його затоки і деякі термальні джерела.

Острів фактично розділений на дві контрастні ландшафтні зони: східна частина покрита густими лісами з сосни калабрійської (Pinus brutia) та оливковими гаями (тут росте понад 11 млн оливкових дерев), тоді як західна частина є безлісою, вулканічною та скелястою. Такий поділ зумовлений потужною вулканічною активністю, що відбувалася приблизно 20 млн років тому.

Багатою є флора острова, що налічує понад 1400 видів рослин. Серед них виділяється унікальний рододендрон жовтий (Rhododendron luteum), який росте лише в кількох місцях острова і є реліктом давніх епох. Різноманітні орхідеї (понад 30 видів) навесні прикрашають вологі луки в центральній частині острова. Оливкові гаї займають 40 % площі острова; 20 % становлять соснові ліси з домішкою каштанів, дубів, середземноморські чагарники та луки.

Головним природним дивом острова є Кам'яний ліс Лесбоса (Petrified Forest), розташований між селами Сігрі, Ересос та Антісса. Це одна із найбільших світових пам'яток викопної флори й одне з найбільших скупчень скам'янілих дерев у світі. Внаслідок масивних вивержень вулканів субтропічна лісова екосистема епохи міоцену була засипана товстим шаром попелу. Протягом мільйонів років відбувався процес силікатизації, завдяки якому стовбури давніх дерев (зокрема предків сучасних секвой, сосен та дубів) повністю замістилися кварцом, зберігши в ідеальному стані структуру кори, річні кільця та навіть листя.

Острів Лесбос є світовою «меккою» для орнітологів. Завдяки географічному положенню поблизу узбережжя Малої Азії та наявності величезних солончаків у затоках Каллоні та Гера, острів слугує ключовим орнітологічним пунктом Палеарктики. Тут фіксують понад 320 видів птахів. Затока Каллоні є місцем гніздування та харчування для лелек чорних, фламінго, шилодзьобок та рідкісного повзика Крюпера (Sitta krueperi), який в Європі зустрічається майже виключно на Лесбосі.

Історія Античність Острів почав заселятися ще у XXXV до н. е. — невідомим народом лелагів. Дослідження виявило важливе місто Термі часів ранньобронзової доби (3200–2400 до н. е.) з 5 послідовними фазами. Близько 2400/2350 до н. е. місто з невідомих причин було залишено. Можливо внаслідок загроз представників мінойської культури. Поселення знову заселено в середньообронзову добу (2000–1300 до н.е). Фази Термі-I-II є часи незалежного міста-держави. Наступна фаза пов'язана з першими фазами Трої. В фазі III лесбоська (термійська) археологічна культура схожа з троянською культурою, про що свідчать основні типи кераміки та види ремісничих знарядь.

У XIV–XIII ст. Лесбос був частиною Країни річки Сеха, васала Хеттського царства. У хеттів Лесбос відомий був як Лацпа. В цей час на Лесбосі розташовувалося якесь важливе святилище божества (в хеттських джерелах згадується як бог Лацпи), до оракула якого зверталися правителі Малої Азії, навіть хеттські царі.

У XIII ст. до н. е. на місці Термі державою Аххіява було створено власну факторію (звідси власне ім'я термі), що співзвучно з міфом про Макарея з Олена, розташованого в землі Яда (материкова Ахайя)Diod. V.81. Назва Лесбосу Гомером «Еоліона Макарія мешкання»Hom.Ap.I.37 дало підставу розглядати легенду про переселення Макарія як свідчення про еолійську колонізацію острова в бронзову добуCook J.M. Greek settlement in the eastern Aegean and Asia Minor // CAH. 1975. Vol. II/2. P. 778. Водночас висувається версія, що вторгнення ахейців до Трої (Вілуси) почалося з Лесбоса, який був частиною цього царства. За іншою версією острів як важливий стратегічний та економічний центр став місцем боротьби Аххіяви, хеттів та Вілуси. На півночі Лесбосу, біля міста Напа, розташовувалося відоме святилище Аполлона, де був відомий оракулShields E.L. Lesbos in the Trojan War // ClJ. 1917–1918. Vol. 13. P. 3-4, до якого звірталися навколишні правителі, зокрема й хетський цар Мурсілі II, про що свідчить табличка AhT 20 = KUB 5.6 = CTH 570.1 (бл. 1310 року до н.е.)Singer I. “Purple-Dyers” in Lazpa // Anatolian Interfaces. Hittites, Greeks and their Neighbours. Proceedings of an International Conference on Cross-Cultural Interaction, September 17–19, 2004, Emory University, Atlanta, GA / B.J. Collins, M.R. Bachvarova, I.C. Rutherford (eds.). Oxf., 2008. P. 32.

З кінця XIII ст. до н.е. ахейці починають здійснювати напади на острів. Десь у 1190-х роках до н.е. відбуваються походи з метою захоплення Лесбосу. За легендою їх очолив Пенфіл, син Ореста, царя Аргосу. Тому надалі царський рід на острові став зватися Пенфілідами. До 870 р. до н. е. острів входив в царство Міноса II, царя Критського. В цей час відбувається асиміляція ахейцями місцевої культури.

Близько 620 року до н.е. царську владу Пенфілідів було повалено. Деякий час тут володарювали тирани Меланхр і Мірсил. За цим відбувалася боротьба аристократичних родів, поки владу не встановив Піттак. 550 року до н.е. Лесбос опинився у складі перської держави Ахеменідів.

Епіграфічний матеріал архаїчного Лесбосу досить мізерний і представлено незначною кількістю коротких фрагментарних графіті: найраніше з Мітілени датується кінцем VII ст. до н.е., інші посвятні графіті мітіленців на посудинах лесбоського буккеро зі святилища Афродіти в Навкратісі відносяться до часу з середини VI ст. до н е.; графіті на посудинах з Антіси - VI-V ст. до н.е. та легендами на монетах з Метімни останньої третини VI ст. до н.е.Jeffery L.H. The Local Scripts of Archaic Greece. A Study of the Origin of the Greek Alphabet and its Development from the Eighth to the Fifth Centuries B.C. Oxf., 1963. P. 360–361. До кінця VII ст. до н. на острові був поширений лесбоський діалект, який, на думку лінгвістів, пов'язаний з діалектами Беотії та Фессалії (разом відомі як еолійський діалект)Buck C.D. The Greek Dialects. Chicago, 1955. P. 4–6, 147– 153; Finkelberg M. Greeks and Pre-Greeks. Aegean Prehistory and Greek Heroic Tradition. Cambr., 2005. P. 130–134Parker H.N. The Linguistic Case for the Aiolian Migration Reconsidered // Hesperia. 2008. 77/3. P. 434.

В 336 до н. е. Лесбос входив до царства Александра Македонського. В 50 р. до н. е. Гай Юлій Цезар захопив Грецію і на острів почали звозити ворогів Цезаря.

Лесбос — один із центрів старогрецької культури.

За часів давньогрецької Афінської держави, з виноградників острова виготовлялося найкраще вино, атрибут симпосіїв заможних афінян.

Середньовіччя. Новий і новітній час 1204: Четвертий хрестовий похід; Лесбос увійшов до складу Латинської імперії. 1224: грецька Нікейська імперія завоювала Лесбос. 1261: відновлення Візантійської імперії, до складу якої переходить Лесбос. 1354: візантійський імператор Іван V Палеолог надає Лесбос у володіння своєму воєначальнику генуезцю Франческо I Гаттилузіо. Родина Гаттилузіо керувала островом понад століття. 1462: Османське завоювання Лесбоса. Острів став частиною османського еялету Архіпелаг, до якого входили основні грецькі землі Османської імперії. 1846 року адміністративний центр еяляту розташовувався на Лесбосі, у місті Мітилена. 1867 року Лесбос став частиною реформованого вілаєту Архіпелаг. 1912: Перша балканська війна. Лесбос увійшов до складу Грецького королівства.

Персоналії

Алкей — давньогрецький поет. Лонг — давньогрецький письменник, автор «Дафніса і Хлої». Сапфо — давньогрецька поетеса, лесбійка.

У попкультурі Відеоігри Assassin's Creed Odyssey (2018) — у грі представлена 3-D модель острова часів Пелепоннеської війни.

Примітки

Література

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географический энциклопедический словарь. — М., 1989. — С. 280. Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7 Gregory, Timothy E. Lesbos // The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press, 1991. p. 1219. Kaldellis, A. Lesbos in Late Antiquity: Live Evidence and New Models for Religious Change // Archaeology and History in Roman, Medieval and Post-medieval Greece. Ashgate, 2008, pp. 155–167. Koder, J. Lesbos // Lexikon des Mittelalters. München/Zürich: Artemis & Winkler, 1991, Band 5. </div>

Посилання Сторінка Лесбоського музею Новини Лесбоса Kalloni Environmental Information Center Petrified Forest of Lesvos UNESCO Global Geoparks - Lesvos