Хмеле́цький (також Хмілецький, Хмєлецький, ) Адам Ієронімович (Геронімович) гербу Бонча (? — 8 (18 травня) 1652) — шляхтич, козацький військовий та державний діяч, паволоцький наказний полковник, наказний гетьман козацького війська.
Життєпис
Походження та ранні роки Народився Адам Хмелецький, ймовірно, на початку XVII ст в Перемиській землі в родині Героніма (Ієроніма) Хмелецького та його дружини КатаржиниPolski Słownik Biograficzny, T. 3. — s. 317. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 732.. Був шляхтичем гербу Бонча, скоріше за все поляком або спольщеним русином (у польському Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських країн автор називає його зрадником).
Доводився небожем Стефану Хмелецькому — покійному воєводі Київському († 1630), недавньому герою антитатарських походів; дослідник А. Роллє помилково вважає його сином останньогоРоллє А. Іван Богун — козацький полковник. — К.; Кам′янець-Подільський: «Медобори-2006», 2012. — с. 74.. Воєвода Хмелецький був одружений з Теофілою, вони дійсно мали синів Адама та Лукаша, проте останні померли ще до 1645 року. Якраз після смерті свого двоюрідного брата Лукаша Хмелецького, Адам успадкував 1645 року містечко Балабанівку в Київському воєводствіЛипинський В. Твори. Архів. Студії. Том 2. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. — Філядельфія, Пенсильванія, 1980. — с. 191.. Родичем А. Хмелецького (найімовірніше сином) був паволоцький полковник (1651–1653) Степан Хмелецький.
Роки Хмельниччини
Служба в коронному війську Адам Хмелецький на початку Хмельниччини служив у польському коронному війську ротмістромЖирко І. Хроніка реєстрових козаків Кропивнянського полку та Кропивнянської сотні у складі Черкаського, Іркліївського, Кропивнянського, Переяславського полків. — Тернопіль: Меркьюрі-Тернопіль, 2007. — Ч. 2 — c. 118.. Також, у коронному війську бачимо його родичів Рафала Хмелецького, який протягом 1648-1649 років згадується як ротмістр у князя Владислава-Домініка ЗаславськогоНаціонально-визвольна війна в Україні 1648—1657 років. Збірник за документами актових книг. — К., 2008. — ISBN 978-966-8225-25-3. — c. 48., а у 1649-1650 — як поручник волоської корогви Петра Корицького, учасник битви під ЗбаражемНаціонально-визвольна війна в Україні 1648—1657 років. Збірник за документами актових книг. — К., 2008. — ISBN 978-966-8225-25-3. — c. 148.; та Веспасіана Хмелецького, товариша корогви у князя Яреми Вишневецького (1649)Національно-визвольна війна в Україні 1648—1657 років. Збірник за документами актових книг. — К., 2008. — ISBN 978-966-8225-25-3. — c. 82.Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. — Ч. 3: Т. 4: Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого. — Киев: Акц. Об. печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1914. — с. 331—334..
Під час мобілізації польських військ великий коронний гетьман Миколай Потоцький, за свідченням В. М'ясковського, вислав на початку лютого 1648 року на Січ (на острові Томаківка) до Богдана Хмельницького посла — ротмістра Миколу (Яна?) Хмелецького, який особисто знав козацького гетьмана, з «універсалом та інструкцією». Однак в документах немає жодного натяку на те, що Хмелецький побував у цей час у козацькому таборі — мабуть його місія не відбуласяСмолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — ISBN 5-325-00721-1. — с. 90.
Посольство на Січ З новими пропозиціями на Запорожжя вирушили на початку березня Михайло Кричевський і Адам ХмелецькийТис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького (військово-історична студія). — Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 1954. — с. 57.. Ротмістр Хмелецький по дорозі побачив недавно збудовані запорожцями укріплення на острові Томаківці і мав можливість упевнитися в тому, що поляків чекає важка боротьба.Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К.: Вища школа, 1994. — ISBN 5-11-003970-4. — с. 366.
Миколай Потоцький обіцяв гетьману усунути непопулярних реєстрових старшин, обмежити сваволю «жидів-орендарів», що — як описує сучасник — «ексорбітували над козаками»; самому Хмельницькому обіцяв віддати Суботів. Посол Хмелецький переконував Хмельницького не починати війни проти поляків, облишити всі свої бунтівницькі задуми й повернутися на батьківщину: «Запевняю вас чесним словом, що й волосина не спаде з вашої голови». Проте козацький гетьман відмовивсяІсторія й топографія восьми запорізьких Січей // Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. Кн. 3. . Хмельницький дав відповідь зовні м'яку, але гостру за змістом: щоб була скасована Ординація 1638 року, щоб Потоцький усунув усіх полковників-шляхтичів з їх прибічними гвардійцями та щоб сам, з усім польським військом, залишив територію Війська ЗапорозькогоКрип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Світ, 1990. — ISBN 5-11-000889-2 — с. 77..
Перші битви, татарський полон та перехід на бік козаків Під час битви під Жовтими Водами (29 квітня — 16 травня 1648) А. Хмелецький приїжджав парламентарем до Богдана Хмельницького. Протягом битви під Корсунем (травень 1648) він потрапляє до татарського полонуЛітопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. — К.: Наукова думка, 1971. — с. 51..
Після цієї битви у червні 1648 року, як і інші шляхтичі, котрі спочатку перебували у коронному війську, зокрема Остап Гоголь, Михайло Кричевський, зробив свій життєвий вибір і Адам Хмелецький. Він перейшов на бік повстанців разом з Михайлом Кричевським після того, як Хмельницький викупив їх з татарського полону в середині 1648 року. В тих, хто йшов до Хмельницького відразу ж, мотивація була усіляка: хто вже давно підтримував тісні дружні, а то й родинні зв'язки з козацьким світом, хто керувався щирою симпатією до свого народу і/або релігії (не завагавшись при потребі пройти через релігійну конверсію), кого привела в табір повсталих гірка образа на владу чи когось з вельмож, інші були під враженням козацьких перемогРадько П. Образ козацького полковника періоду Хмельниччини як учасника державотворення в Новітній українській історіографії. .
Саме з цього часу він стає наказним полковником Паволоцького полку. У 1648–1652 роках (з невеликими перервами) аж до самої страти Хмелецький відігравав у Паволоцькому полку роль основного військового керівника, залишаючись в той же час наказним у полковника І. Куцевича-МиньківськогоСергійчук В. І. Армія Богдана Хмельницького. — К., 1996. — с. 81. ISBN 5-7707-9797-5. Він був одним із самих непримиренних противників мирного порозуміння з Річчю Посполитою, поряд з такими полковниками-шляхтичами, як М. Кривоніс, П. Головацький. Кривоніс обстоював гасло: «кінчати цю війну своїм щастям, яке їх (повстанців) супроводжує, а не переговорами»Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — с. 240..
Берестецька кампанія
У Берестецькій кампанії (28 червня — 10 липня 1651) А. Хмелецький брав участь на посаді паволоцького наказного полковника. Як засвідчують документи, біля села Шнирів 10 червня 1651 року відбувся бій між козацько-татарським загоном під командуванням Хмелецького і польським загоном, який очолював реєстровий сотник Ясько Ясноборський. Козацький загін, що розмістився на ночівлю на околиці с. Перекалки, був зненацька захоплений поляками і, зазнавши великих втрат, був розбитий. На місці бою і зараз височить козацька могила неподалік селаЛьвівська наукова бібліотека, Ф. Бібліотека Оссолінських, № 225, № 358,359. Державний воєводський архів в м. Гданськ, шифр 300, 29/135, мл 331—331 об. (копія).Чобіт Д. Сестрятин: бій, що не забувається .
Після зради татар під Берестечком, Хмелецький був обраний на деякий час наказним гетьманом козацького війська. Це підтверджується польськими свідченнями полоненого козака Мартина, спійманого під Шниревом, котрий на допиті назвав серед керівників козацького війська Ф. Джалалія та якогось Хмелеччину або Хмелецького.Чобіт Д. Сестрятин: бій, що не забувається. Як зазначав 9 (19) липня 1651 року в листі з табору під Берестечком шляхтич Бжозовський, гетьманом обрали Джалалія, потім цього скинули, бо він щастя не мав. Обрали Хмелецького, шляхтича, рідний брат котрого є в коронному війську, старий жовнірДжерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 рр. У 3-х тт. — Т. 3. (1651—1654 рр.) — К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2014. — с. 315..
Після Берестечка. Білоцерківський мир Пізніше, 6 (16) липня 1651 р. Хмелецький біжить з козацького табору з-під Берестечка до Паволочі, де перебував на той час Богдан Хмельницький. Розпитуючи про гетьмана — але з страхом: просив паволоцьких міщан, щоб упросили йому Хмеля. При зустрічі гетьман кричав на Хмелецького. Тільки прийшов (перед Хмельницького), спитав Хмельницький: «А табір де?» Він стиснув плечі і сказав: «Уже у диявола табір! утекли ми з табору». «Чому-ж?» Бо молодці битися не хотіли". — «А як же корогви?» — І корогви пропали. — «А гармати? А шкатула з червоними золотими?» — «Про неї не знаю». Тоді почав Хмельницький рвати собі волосся на голові і злорічити.Грушевський М. Історія України-Руси. Т. ІХ, перша половина. Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с. 309.. Факт підтверджує, що А. Хмелецький певний час був наказним гетьманомЖирко І. Хроніка реєстрових козаків Кропивнянського полку та Кропивнянської сотні у складі Черкаського, Іркліївського, Кропивнянського, Переяславського полків. — Тернопіль: Меркьюрі-Тернопіль, 2007. — Ч. 2 — c. 110..
27 липня (6 серпня) 1651 р. передові частини коронного війська, йдучи з-під Берестечка, стали табором в Паволочі. Сім корогв втекло до Таборівки. Паволоцький війт Куцевич-Миньківський повідомив про це козаківНатикач П. І. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького на території сучасної Житомирщини. . 3 (13 серпня) 1651 р. 2 тис. козаків і 500 татар на чолі з І. Виговським та полковником А. Хмелецьким дощенту розгромили під Таборівкою вищевказані корогви, якими командував кам'янецький староста Петро Потоцький (син полководця польської армії Миколая Потоцького), захопили понад 1000 возів із продовольством, гнали жовнірів аж до околиць Паволочі.Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — c. 149.. Поразка поляків була б неминучою, але їм на допомогу підоспіли вояки князя Яреми Вишневецького і примусили козаків відступити до Білої ЦерквиЯрмошик І. Козацькі сторінки історії села Паволоч на Житомирщині. .
Під час мирних переговорів у Білій Церкві Адам Хмелецький захищає разом з Іваном Богуном польських комісарів перед роз'юшеною «черню». ≪Говорили, що як би не Хмельницький, не Виговський, Хмелецький, Гладкий, Богун, Громика — комісари були б загинули≫Грушевський М. Історія України-Руси. Т. ІХ, перша половина. Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с. 354.. Але, додержуючись у цей спосіб міжнародного права недоторканості послів, А. Хмелецький є одночасно одним із найзавзятіших противників укладеної тоді угоди з Річчю Посполитою на дуже некорисних для України умовах.
В опозиції до Хмельницького. Гетьманські амбіції