Миха́йло Сули́чич (Суличенко, Сулитич) (1-а пол. XVII століття. — 18 квітня 1672) — козацький військовий та державний діяч, Паволоцький полковник, Генеральний суддя Війська Запорозького та Наказний гетьман.
Життєпис
Походження та ранні роки За однією з версій, народився на території Паволоцького полку в першій половині XVII століття. Хоча, у Реєстрі 1649 року серед козаків Чорнокам'янської сотні Білоцерківського полку значиться Савка СулятицРеєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1995. — ISBN 5-12-002042-9. — с. 182., а потім у цій же сотні записаний козак Михайло, прізвище якого не вказаноРеєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1995. — ISBN 5-12-002042-9. — с. 183.. Цей варіант можливий, в тому числі, через відносну близькість Чорної Кам'янки до Паволочі, приналежність обох до Білоцерківського полку 1649 року. Натомість, дослідник С. Коваленко припускає, що М. Суличича було внесено до Реєстру під іменем Михно Сульщенко дев'ятнадцятим у складі Драгилевої сотні Черкаського полку. Тому, перед службою у Паволоцькому полку він служив у Черкаському полку і, ймовірно, був родом з Черкас або тривалий час там мешкавКоваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. ISBN 978-966-96849-3-6. — с. 13.. На користь цієї версії свідчить також те, що його гаданий син Андрій Суличич займав в цьому полку посаду писаря протягом 1659-1662 роківКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-8009-84-6. — с. 155..
Роки Хмельниччини Протягом Хмельниччини Михайло Суличич виконував дипломатичні місії Б. Хмельницького, очолював козацькі посольства.
Посольство до Московського царства 12 січня 1651 року гетьман відправив посольство на чолі з М. Суличичем до Московського царства з проханням зберігати дружні відносини з Україною і не допомагати Речі ПосполитійСмолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с. 121.. Суличич, очевидно за вказівкою Хмельницького, щоб привернути на свій бік царя та його вельмож, в Москві наголошував, що: «Гетман Богдан Хмелницкой… коли был и не гетманом того искал, чтобы ему быть царского величества под высокою рукою…»Джеджула Ю. Таємна війна Богдана Хмельницького: Історико-документальна оповідь. — К.: Молодь, 1995. — ISBN 5-7720-0922-2. — с. 51.. В середині березня він повертається з Москви разом із московським послом М. Лопухіним, який привіз гетьману царські грамотиСмолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с.124..
Паволоцьке полковництво У червні 1653 р. Михайло Суличич вперше згадується як паволоцький полковник. Є думка, що цьому призначенню могло передувати його переведення до Паволоцького полку після відновлення останнього в 1651-1652 роках.
Відрядження до Волощини та Трансільванії В цей час Богдан Хмельницький робить спробу порозумітися з правителями Валахії й Трансільванії: приблизно 11-12 червня він відправив паволоцького полковника М. Суличича до Дьєрдя II Ракоці та Матвія Басараба, переконуючи їх у доцільності збереження миру з його сватом В. ЛупуСмолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — ISBN 5-325-00721-1. — с. 405.. Трансільванський князь більш як на півроку затримав у себе це посольствоСергійчук В. І. Армія Богдана Хмельницького. — К., 1996. — ISBN 5-7707-9797-5. — с. 110.. Під час Переяславської ради М. Суличич перебував у Семигороді, тому не присягав на вірність московському цареві. Лише в кінці січня 1654 року Ракоці вирядив його назад і вислав з ним листи від себе та від своїх союзників — воєводи молдавського і мунтянського наступного змісту: Ракоці виправдувався, чому він затримав торік гетьманських послів, і виявляв бажання відновити давні приязні відносиниГрушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт.: Т. IX (І пол.). Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с.778-779..
За відсутності Суличича, до Паволоцького полку 14 (24) січня 1654 року був виряджений стольник і думний дворянин Іван Степанович Тєлєпнєв для того, щоб «всяких чинов людей к вере приводить и городы и всякие крепости и наряд в зелье и свинец и всякое строение описать»Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 10: (Доп. к т. 3): Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великою Россиею. 1653—1654. — СПб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1878. — с. 251.. Як видно далі, ця місія була невдалою, полк довгий час не приймав присяги на вірність царю. У листі від 19 (29) липня 1654 р. з-під Фастова до царя Олексія Михайловича Богдан Хмельницький зазначав, що Паволоцький полк разом з Вінницьким несе варту проти «ляхів», а тому неможливо скласти реєстрДокументи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. — с. 372—373..
Втрата посади полковника Лише в першій половині лютого 1654 року Суличич повернувся з посольстваСмолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — ISBN 5-325-00721-1. — с. 454.. Звідтоді й по травень 1655 року згадки про нього як паволоцького полковника зникають. На думку В. Кривошеї, в цей період він полишив цю посадуКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 23.. Невідомо, з чим це пов'язано — можливо далася взнаки відмова присягати на вірність царю після Переяславської ради. В цей час як паволоцькі полковники, зокрема наказні, згадуються в джерелах Григорій Зубченко (квітень 1654)Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — К.: «Стилос», 2010. — с. 23; 377. та Михайло Богаченко (серпеньКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 77.-жовтеньСмолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — ISBN 5-325-00721-1. — с. 486. 1654).
У збірці «Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657» в Наказі Б. Хмельницького від 28 вересня (8 жовтня) 1654 р. послові до московського уряду Антону Ждановичу першим пунктом було вказано «Обявить то, что посылали полковника паволоцкого до Крыму тогда и до сего времени задержали и не отпускают»Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — ISBN 966-7217-53-1. — с. 152.. У примітці упорядників вказано, що тут йдеться про «Михайла Суличича, який був паволоцьким полковником у 1653—1654 рр.»Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — ISBN 966-7217-53-1. — с. 332.. Хоча, очевидно, тут сталася помилка і в даному випадку мова йде про паволоцького полковника М. Богаченка, який саме в цей час перебував з посольством у КримуДокументи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. — с. 384.. Проте дослідник С. Коваленко взагалі припускає, що М. Суличич і М. Богаченко — одна і та ж особа. Як він зазначає, М. Суличич іноді послуговувався прізвищем Богаченко. Тому Коваленко вважає, що М. Суличич повернувся на посаду паволоцького полковника у вересні 1654 року і одразу після цього його було відправлено з посольством до Криму, хоча в усіх документах йдеться про посольство саме М. Богаченка.
Відновлення на посаді На думку В. Кривошеї, вдруге М. Суличич обіймав посаду паволоцького полковника з травня 1655 по червень 1658 рокуКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 690., хоча докладних писемних відомостей про це майже немає, а ті, що є, відносяться переважно до 1658 року.
Гетьманство Івана Виговського З приходом до влади нового гетьмана І. Виговського, М. Суличич, очевидно, зберігає свою посаду полковника. Як паволоцький полковник він був присутній 7 (17) лютого 1658 року на раді в Переяславі, в результаті проведення якої 25 лютого було ще раз підтверджено гетьманство І. ВиговськогоГрушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. X. Від смерті Хмельницького до Гадяцької умови. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1958. — с. 136..
Можна констатувати, що відносини між Суличичем та гетьманом Іваном Виговським не склалися. Можливо, тут далася взнаки орієнтація першого на співпрацю з московським урядом, або підтримка ним виступу Мартина Пушкаря. Так, паволоцький полковник ще під час першого наступу на Пушкаря остерігав своїх товаришів, щоб «не стратили славної пам'яті покійного гетьмана», захопившись боротьбою з Пушкарем і відкривши полякам і орді західний кордон. 18 (28) травня з Торчиці він написав листа київському воєводі Андрію Бутурліну і наказному київському полковнику Павлу Яненку-Хмельницькому про антимосковські дії Виговського і, одночасно, радив підтримати ПушкаряГрушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. X. Від смерті Хмельницького до Гадяцької умови. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1958. — с. 233..
Суличич не пішов у похід проти повстанців Пушкаря і після перемоги Виговського вимушений був втекти з полку. Після поразки повстання Пушкаря, гетьман понищив багатьох полковників, котрих він підозрював у змові. Водночас з репресіями проти полковників, в 1658 р. було розстріляно 12 сотників різних полків «за то что они писмами ссилались с Пушкарем». Уманський полковник Безпалий, паволоцький Суличич, генеральний осавул Ковалевський від гетьманського гніву повтікалиКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 139.. Цікаво, що київський воєвода В. Шереметєв у відписці царю від 15-23 липня 1658 р. називає М. Суличича торчицьким (не паволоцьким) полковникомАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: Т. 5: 1659—1665. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1867. — с. 314—315..
Спроба знищити Паволоцького полковника Михайла Суличича безсумнівно посилила опозиційні антивиговські настрої у цьому полкуКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 146.. Після вищевказаних подій Суличич втрачає посаду паволоцького полковника, на цьому посту ми бачимо, принаймні з серпня 1658 р., Івана Богуна.
Гетьманство Юрія Хмельницького Після зміни уряду І. Виговського урядом Ю. Хмельницького, Михайло Суличич поновив державну службу, будучи, очевидно, вписаним до складу Військового товариства. Він разом з А. Одинцем, В. Дворецьким, О. Фецкевичем, П. Апостолом, М. Булигою, П. Дорошенком, Н. Кононовичем, Г. Дорошенком, контролював московський вектор зовнішньополітичної діяльності цього гетьманаКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 151..
Невдале посольство до Москви