Жі́нка, зодя́гнена в со́нце (, , церковнослов'янською: Жена́ ѡблече́на въ со́лнце) — символічний персонаж Об'явлення Івана Богослова. Образ Жінки має різні богословські тлумачення, серед яких домінує трактування його як християнської церкви в період гонінь, він виражає дар спасіння, який Бог дарував людству та ознаменування перемоги добра над злом. Про це йдеться у висновку Книги Одкровення в сцені видіння Нового Єрусалиму, в якому немає більше ні храму, ні сонця, ні місяця, тому що Бог і Агнець — це храм Нового Єрусалиму, а слава Бога і Агнця — це світильник його ().
Цей образ знайшов своє відображення в образотворчому мистецтві: як в роботах на сюжет Апокаліпсиса, так і в окремих іконографічних сюжетах, пов'язаних з Богородицею.
Джерело образу
Уперше образ Жінки, зодягненої в сонце, з'явився в видіннях Івана Богослова й пізніше знайшов відбиття в Одкровенні. Як трактують богослови, апостол Іван віддалився зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора загойдалася, загримів грім. Прохор зі страху впав на землю. Апостол Іван підійняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. «Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель» () — сповіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Івана Богослова. Про образ Жінки йдеться у 12 главі:
Жінку супроводжує
Призначення дракона в тому, що він чекає,
Коли Жінка народила немовля чоловічої статті,
Жінка втікає до пустелі, а в цей час в небі відбувається битва між драконом і його ангелами та архангелом Михаїлом, якому допомагають його ангели, що скидають дракона на землю. А голос з небес оголосив Царство Боже і владу Христа.
Інтерпретація образів
Символіка образу Жінки
Переважна більшість тлумачів вважає, що Жінка, зодягнена в сонце, означає християнську церкву. А її вінець на голові з дванадцяти зірок символізує вчення Апостольської церкви: Андрій Кесарійський пояснює: Деякі під «Жінкою, зодягненою в сонце», розуміли Пресвяту Богородицю, яка багато потерпіла перш, ніж був пізнаний Її Син. Але так як Господь наш народився задовго перед цим одкровенням, то великий Мефодій, вважаючи, що це не відповідає народженню Господа, жінку приймає за Святу Церкву. Буде незайвим привести тут і слова самого Мефодія, який у своїй бесіді говорить від імені діви Прокли: «Жінка, зодягнена в сонце, є Церква; одежею для неї служить світло, а золотом і дорогоцінним камінням блискучими — найкращі і ясновельможні зірки. Вона зійшла на місяць. Від місяця залежить вологість в природі, і тут алегорично під місяцем, зрозуміло, віра очищається і звільняються хрещенням від тління…». Так і Церква одяглася в Сонце правди — Христа. «Бо світло нічного світила, яке вказує на мирське життя, змінюється подібно місяцю, який вона має під своїми ногами». «Глава» її носить вінець апостольських догматів і чеснот. (Слово 11, Глава 33) Тобто, в 12-му розділі Одкровення йдеться про вчення церкви та про узгодженість її з владою. При цьому, сонце над головою Жінки символізує владу священства, а місяць під її ногами означає сяйво царської влади. Так у 12-му розділі Одкровення символічно йдеться про «священство та про царство» або про відносини Церкви й держави перед кінцем світової історії.Толковая Библия или коментар на все Книги Святого Писания под редакцией А. П. Лопухина Петербург 1904 г. Народження дитини в муках порівнюють із становленням церкви, яка зазнала багато переслідувань. Зокрема, це саме говорить в поясненнях Іполіт Римський, який в образі Жінки, одягненої в сонце, бачить церкву, убрану в Слово Отче, сяючу наче сонце. Вінець на чолі з дванадцяти зірок, вказує на дванадцять апостолів, через яких заснована церква. А те, що Мати в муках народжує дитину, він пояснює тим, що не перестане церква народжувати від серця Слово, яке будуть гнати у світі всі невірні.Ипполит Римский. Слово о Христе и антихристе
Образ Ангела Єпископ Петро писав в 1885 році:
Ангел тут не означає власне ангела, бо ангел не вчить Євангелія, але — проповідника Євангеліє, служителя церкви. Ангел взагалі значить вісник або посланник, якому Богом доручено виконати яку-небудь справу. У цьому сенсі св. Іоанн Предтеча, протоієрей Огій та інші служителі Божі називаються Ангелами. Тому й тут в образі ангела маються на увазі проповідники Євангелія, яким доручено служіння примиренню людей з Богом. Цей ангел летів на небі. Це означає, що служителі Божі звертаються на очах у всіх, поставлені на видному, почесному місці, публічно відправляють службу в церкві, так щоб всі могли бачити їх.
Образ дракона
«Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю» (Одкров. 12: 4) — так передбачає Іван дії дракона, що намагається знищити дитину, яку народила Жінка. «Великим червоним драконом» називається в Одкровенні «диявол і сатана» (Одкров. 12: 9), а «діадема» — вінець царської влади. Сім голів і десять рогів дракона зустрічаються також «на червоній звірині, переповненій іменами богохульними, з сімома головами і десятьма рогами» (Одкров. 17: 3). Тому очевидно, що великим червоним драконом є царство багряного звіра в 17-му розділі Одкровення, тобто царство антихриста. Деякі богослови, зокрема прот. Сергій Булгаков, тлумачать, що це царство — СРСР. Під хвостом дракона, який захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю, Андрій Кесарійський розуміє:
Втім, про падіння з неба третьої частини всіх ангелів з Біблії нічого не відомо, а в додатку до історії XX століття, «третя частина зірок» за Булгаковим мала б означати світову систему соціалізму, яка разом з Китаєм становила в XX столітті третю частину населення всієї Землі.
Символіка народження немовляти «І народила вона немовля чоловічої статі…» (Одкров. 12: 4) — говорить Іван Богослов про дитину, яку народила Жінка.
Народження Жінкою немовляти Сергій Булгаков трактує так: . Народження дитини в муках — означає біль церкви, яка бореться за кожну душу, що навертається до неї. Особливо, якщо ця душа була колись грішною. Про чоловічу стать дитини знаходимо пояснення у Андрія Кесарійського, який аргументує це тим, що тепер церква народжує синів — мужів, які не надто благочестиві. Але при зростанні безчестя, при посиленні антихристиянства, яке присутнє останнім часом, вони повинні будуть виділитися не тільки перед нечестивими, а й перед благочестивими, і внаслідок посиленої боротьби удосконалюватись і прославляться в чеснотах. Роль чоловіка в суспільстві пояснює й Апостол Павло:
Образ жезла
Досить поширено трактується образ жезла в руках народженого Жінкою немовляти: «якому належить пасти всі народи залізним жезлом;» (Одкров. 12: 5). В Тлумачній Біблії сказано:
Тут треба взяти до уваги, що в Одкровенні зустрічається не один, а два жезли, а саме — золотий і залізний. Про золоту тростину сказано, що це є «міра Янгола» (Одкров. 21: 15, 17). Тобто золота тростина служить для вимірювання істинної віри. Тому влада її не простягається на язичників і є символом влади первосвященника. Тому жезл — символ пастирської влади, що вручався царем Патріарху перед інтронізацією в Константинополі в XIV столітті — був із золота і дорогоцінних каменів.М. В. Зызыкин: «Патриарх Никон. Его государственные и канонические идеи», Варшава, 1931, Часть I, стр. 120. Навпаки, «залізний жезл» є символом царської влади, яка належить Сину Божому Ісусу Христу:
Ісус каже в Одкровенні, що цей залізний жезл буде цей одній людині, яка перемагає і дотримується справи його до кінця для того, щоб мати владу над язичниками і пасти їх жезлом залізним, обіцяючи при цьому дати «зірку ранкову» (Одкров. 2: 26-29). Апостол Петро пише, що «світова зірниця» означає здатність розуміння пророцтв Апокаліпсиса. (2-е Петра 1: 19-21). Тому очевидно, що Ісус говорить тут (Одкров. 2: 26-29) не просто про царську владу, а про божественну теократію. Відомий історик російського зарубіжжя, професор Варшавського Університету М. В. Зизикін вважає, що потрібно розрізняти два Царства Христового і внаслідок цього дві Його влади: в одному сенсі Він цар, як Вседержитель всіх віруючих, а в іншому — підпорядкував Своєму царству тих, які добровільно визнали Його царем. Він залишається Верховним Учителем (Мт. 23, 8), Верховним Первосвященником (Євр. 7, 24-25) і верховним правителем Свого царства, Архипастирем (1 Петр. 5, 4).
Поділ служіння в царстві Ісуса Христа на священство і царську гідність знайшов відбиття і в Одкровенні Івана:
Отже, два свідки Одкровення мають різне помазання і служіння, з яких один помазаний на царство, а інший на священство. А значить, кожному з них окремо вручаються жезли — золотий і залізний, бо залізний жезл є символом царської влади, а золотий жезл — символ влади первосвященика. І, таким чином, очевидно, що «немовлям, якому належить пасти всі народи жезлом залізним», (Одкров. 12: 5) є один з двох свідків Одкровення, про який сказано:
Образ пустелі Втеча Жінки в пустелю означає гоніння на Православну церкву в царстві антихриста. Це трактує Іполит Римський. В образі Жони, одягненої в сонце, на його думку, Іоан показує церкву, убрану в Слово Отче, сяйнисте паче сонця. Але буде панувати тиран одну тисячу двісті й шістдесят днів, переслідуючи церкву, «що біжить від міста до міста, і в пустелі ховається в горах». Сергій Булгаков вважає, що втеча в пустелю не означає, що Церква в ній стає недоступною для гонінь, які навпаки можуть набувати, на його думку, широких розмірів. Він називає порятунок Жінки в пустелі чудом збереження Богом своєї церкви в умовах гонінь: "Господь тримає від очей переслідувачів і зберігає «святий залишок», насіння «Церкви, які згодом неждано дають сходи і плоди». Російський богослов, митрополит Філарет (Дроздов) вважає пустелі не безлюдним місцем «бо церква сама є натовп вірян», а сприймає її як вказівку на «пустелю внутрішню» тобто видалення від «світу» і наближення до Бога.
Період, який Жінка пробуде в пустелі, названий Іоаном в тисячу двісті шістдесят днів (42 місяці, близько 3,5 років). Олександр (Мілеант), відзначаючи, що числа в Апокаліпсисі треба розуміти алегорично, можливим поясненням цього терміну називає те, що 3,5 роки тривало земне служіння Христа, стільки ж тривали гоніння імператорів Нерона і Доміціана. У Андрія Кесарійського термін у 3,5 роки розуміється як час, який віряни будуть ховатися «в пустелі чуттєвої — горах, проваллях і печерах».
Два орлиних крила, які дарує Бог Жінці для втечі, отримали різні інтерпретації: «Молитва і піст, якими християни одухотворяються і робляться недосяжними для дракона, що повзає по землі, як змій»; божественна всемогутність і благість, одержувані церквою, коли Бог в період гонінь бере її під свою опіку; руки розп'ятого Ісуса Христа: «розпростерши святі руки Свої на святому дереві, розгорнув два крила, праве і ліве, закликаючи до себе всіх вірян»; оновлення, оскільки орел в повір'ях древніх, коли змінює пір'я, то оновлюється і тому може жити дуже довго.
Втеча Жінки супроводжується атакою дракона, який пустив її слідом воду, яку поглинула земля. На думку Сергія Булгакова, ця алегорія є дуже складною для тлумачення. Вода отримала такі трактування: язичництво, військо, лестощі, хитрість, спокуси; земля: енергія самої Церкви, визначений їй Богом шлях. У Андрія Кесарійського дано наступне трактування цього нападу:
Богородиця
Одночасно з глибокої давнини християнські поети і мислителі розглядали цей образ як символічне зображення Пресвятої Богородиці, Матері Христа. З часів апостолів Пресвята Діва Сама вважається символом Церкви і Матір'ю всіх, усиновлених Богом у Христі. Протоієрей Сергій Булгаков вважає, що образ Жінки не цілком збігається з образом Богоматері, але той факт, що сатана в образі дракона не в силі її спокусити, засвідчує, що це образ Пресвятої Богородиці.