Мартин малий (Hydrocoloeus minutus або Larus minutus) — вид птахів із родини мартинових (Laridae), єдиний у роді Hydrocoloeus. Один з найбільш дрібних представників родини. Гніздиться в Європі та Азії, здебільшого на території колишнього СРСР. Крім того, з недавнього часу утворює невеликі колонії в районі Великих озер у Північній Америці. У гніздовий період займає внутрішні прісноводні водойми — озера, трав'яні болота, річкові заплави. Зимує на морських узбережжях Західної Європи, уздовж Середземного, Чорного і Каспійського морів, а також на сході Китаю.
Опис Граційний і дуже маленький мартин — довжина 24-28 см, розмах крил 62-69 смKillian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, & Peter J. Grant. 1999. Birds of Europe. Princeton University Press. P. 178. ISBN 978-0-691-05054-6., вага близько 100 гИльичёв В. Д., Зубакин В. А. Малая чайка // Птицы СССР. Чайковые. — , 1988.Шишкин В. С. Larus minutus Pallas, 1776 — Малая чайка // Позвоночные животные России. Прочитано 2008-05-02.. Крім розміру, виділяється легким пурханням, непрямолінійністю польоту, що нагадує рух швидше болотних крячків (Chlidonias), ніж мартинів чи чайокKlaus Malling Olsen, Hans Larsson. 2004. Gulls of Europe, Asia and North America. Christopher Helm Publishers Ltd. ISBN 978-0-7136-7087-5.. В цілому має схожість з мартином звичайним, але приблизно на третину менший і в дорослому оперенні відрізняється повністю чорної головою. Крім того, починаючи з дворічного віку, у птахів нижні криючі пера крил димчасто-сірі з білою облямівкою, в результаті чого в польоті низ крила виглядає майже чорним — за цією ознакою малих мартинів легко виділити серед інших близьких видів. Має трирічний цикл оперення — остаточного дорослого вигляду набуває у віці трьох років.
У шлюбному вбранні низ, боки, груди, нижня частина шиї, підхвістя і надхвістя білі, іноді зі злегка рожевим відтінком на череві. Голова і верхня частина шиї контрастно-чорні. Спина, першорядні і другорядні махові світло-сірі з білими закінченнями — білі вершини зверху і знизу утворюють рівну білу облямівку по всьому задньому краю. Нижні криють крила димчасто-сірі. Голова повністю чорна. Дзьоб короткий, тонкий, темно-червоного кольору. Райдужна оболонка очей темно-бура, краї повік червоні. Білий ободок навколо очей, властивий іншим чорноголовим мартинам (за винятком вилохвостих), відсутній. Ноги непропорційно короткі, яскраво-рожеві. У дорослому зимовому вбранні голова стає переважно білою, з темно-сірими плямами на тімені, потилиці і позаду очейМалая чайка — Hydrocoloeus minutus // Водоплавающие и чайковые птицы Подмосковья. Прочитано 2008-05-02.. Підвидів не утворює.
Молоді птахи в першому літньому і зимовому вбранні за окрасом голови схожі на дорослих птахів взимку, відрізняючись від них більш великими темно-сірими плямами на тімені. Спина темно-бура зі світлими плямами, що утворюють виразні поперечні смуги. Темно-буре пір'я також є на боках, як у чорного крячка (Chlidonias niger), і в окремих випадках може закривати всі груди. У верхній частині крил можна розрізнити темний малюнок у вигляді літери «М», утворений переважно чорними (з другого по шостий) першорядними і білими з сірими облямівками другорядними маховими. Знизу крило біле. Дзьоб червонувато-бурий, райдужна оболонка бура. Ноги блідо-рожеві, майже тілесного кольору. На другій рік голова стає темною, як у дорослих птахів .
Голос мелодійний, схожий на крик чорного крячка — ритмічний «кей, кей, кей …» або у вигляді трелі «ке-кей, ке-кей, ке-кей …». Сигнал тривоги — більш низька суха трель «ке-ке-ке-кек», що нагадує голос галки. Іноді видає різкий писк «уіть».
Поширення Гніздиться в Євразії, головним чином в межах республік колишнього СРСР. Межі ареалу багато в чому умовні, оскільки для виду, поряд з традиційними районами проживання, характерні постійні переміщення за сотні і тисячі кілометрів, де птахи утворюють тимчасові колонії. На території материка розрізняють три основні гніздові популяції, розділені між собою. Найбільш західна і відносно нечисленна популяція займає Європейську частину Росії і прилеглі території — Прибалтику, південні райони Швеції та Фінляндії, Східну Білорусь та Північну Україну. Невелика колонія відзначена в Норвегії. Мартини цього регіону постійно кочують, змінюючи місця гніздування. Так, відзначені нерегулярні колонії у Західній Європі: Нідерландах, Данії, Великій Британії, Німеччині та Румунії, а також в Ісландії . Центральна популяція, найбільш численна і постійна, займає степи Західного Сибіру і Північного Казахстану. Північна межа ареалу в цьому регіоні пролягає через Курганську, Тюменську, Омську і Новосибірську області Росії, на сході досягаючи долини річки Об. З півдня ареал обмежений центральними районами Казахстану — Західно-Казахстанською, Костанайською (нижня течія р. Тургай) областями і далі приблизно уздовж 49-ї паралелі. Східна популяція охоплює Забайкалля і північ Монголії. У XX столітті непостійні колонії малих мартинів були виявлені в районі Великих озер у Північній Америці, а починаючи з 1987 року ці птахи гніздяться там щорічно.
Перелітний вид. До місць зимових стоянок починає відлітати вже в кінці липня, повертається в кінці квітня — травні. Зимує на морських узбережжях — в Західній Європі уздовж Атлантики на південь від Британських островів, у Середземномор'ї, Адріатиці, на Чорному та Каспійському морях. Східна популяція переміщується на південний схід — до берегів Жовтого моря.
У період розмноження місця проживання пов'язані з прісноводними неглибокими водоймами — рівнинними озерами, заболоченими заплавами річок, старицями, де часто зустрічається змішаними зграями з мартином звичайним і болотними крячками. Зимує на морі, у період міграції тримається на мілководді недалеко від берега. На прольоті в зупиняється на внутрішніх водоймах, щоб перечекати линьку.
Розмноження
Статева зрілість, ймовірно, настає у віці 3-х років. Як правило, гніздяться невеликими пухкими колоніями по 5-50 пар спільно з мартином звичайним, білокрилим і річковим крячками. Колонії непостійні як за географічним положенням, так і за чисельністю — птахи постійно переміщуються всередині ареалу і навіть далеко за його межами. Моногамні, пари утворюються на прольоті до місць гніздування або незабаром після прибуття. У шлюбний період поведінка демонстративна: в польоті характерне часте чергування активного маху і більш спокійного, розміреного польоту й ширяння; при цьому чайка видає довгу серію швидких повторюваних звуків «ке-кей, ке-кей, ке-кей …». Демонстративна поведінка на суші, в порівнянні з іншими близькими видами, виражена в меншій мірі — під час залицяння самки підкидають дзьоб, нахиляють голову і «квокчуть». Гніздо найчастіше влаштовується у вологому місці — в плавнях, на осокових купинах, заломах очерету, рідше на сухому березі водойми. У першому випадку будується велика і груба споруда з водних або навколоводних рослин, у другому викопується невелике заглиблення в землі, яке злегка вистилається стеблинками трав.
Кладка містить 2-3 (рідше 4) яйця оливкового, оливково-зеленого або вохристо-бурого фону з червоно-бурими, лілово-сірими або чорнуватими плямами. Розмір яєць (37-45) × (28-32) ммБоголюбов А. С., Жданова О. В., Кравченко М. В. Определитель птиц и птичьих гнёзд средней полосы России. — : Экосистема, 2006. — онлайн .. Насиджування починається з першого яйця і зазвичай триває 20-22 дні. Насиджують обоє батьків, проте більшу частину часу в гнізді проводить самка. Щойно вилуплені пташенята вкриті пухом сірувато-бежевого кольору з рудим відтінком. Самець і самка по черзі займаються обігрівом і годуванням пташенят. У віці трьох днів пташенята вже здатні залишати гніздо, а на крило стають через 21-24 дні.
Харчування Основний корм малих чайок — дрібні водні та наземні безхребетні тварини і комахи: волохокрильці, гребляки (Corixidae), хребтоплави (Notonectidae), дзвінці, плавунці (Dytiscidae) і їхні личинки, бабки, наземні жуки, саранові та т. д. Крім того, харчується дрібною рибою і деякими ракоподібними, такими як артемія (Artemia salina). У пошуках корму літає низько над мілководдям або прибережними травами, часто невеликими групами. Комах ловлять у повітрі подібно ластівкам, або збирають на поверхні води і з рослин. Рачків ловлять, блукаючи по мілководдю. Тримаються на воді, але не пірнають.
Примітки