Полігон злітно-посадкових систем «Нитка» (від абр. НИТКА: ) — науково-тренувальний комплекс, збудований за часів СРСР для відпрацювання льотчиками палубної авіації техніки зльоту і посадки літака на палубу авіаносця. Комплекс розташований на авіабазі «Саки» (смт Новофедорівка, раніше «Саки-4») поблизу міста Саки, що в Криму. Попередня назва — НИУТКА ().
Склад комплексу Тренажер складається з основного злітно-посадкового блоку і злітно-посадкової смуги зі стартовим трампліном. Обладнаний потужними паросиловими й електрогідравлічними пристроями — катапультами й аерофінішерамиАндрей Манчук. НИТКА (Наземный испытательный тренировочный комплекс авиационный) . Сайт Флот 2017 .
Злітно-посадковий блок, виконаний врівень з поверхнею льотного поля, складається з таких основних елементів: Стартовий блок БС-1 з паровим кидковим пристроєм (аналог стартової катапульти). Блок використовувався для проведення випробувань аерофінішерів. Зараз не використовується. Стартовий блок БС-2. Блок БС-2-2 використовується для тренувальних посадок літаків на аерофінішер. Поряд з стартовим блоком зарезервоване місце для другого кидкового пристрою (катапульти). Паросилова установка — паровий котел КВГ-2-1, продуктивністю 115 тонн пари на годину, тиском 64 атмосфери та температурою пари 470 °С.
Блок обладнаний аварійними затримуючими пристроями й аварійними сітками.
Спрямована в бік моря злітно-посадкова смуга (орієнтована 225/45) має довжину 290 метрів. ЗПС обладнана стартовим трампліном Т-2 з кутом відриву 14 градусів.
Загальна вага металоконструкцій комплексу разом з трампліном становить близько 12000 тонн. «Нитка» вважається найбільшим тренажером даного типу в світі. Обслуговування комплексу та підтримання його в робочому стані здійснює близько 180 військових фахівцівАэродром НИТКА. Аэродромы Крыма .
На «Нитці» встановлена корабельна оптична система посадки «Луна», КДП обладнаний системою управління польотами «Циліндр», яка являє собою один контур аналогічної корабельної системи «Резистор-К4».
Таким чином, на тренажері може здійснюватися підготовка льотчиків палубної авіації на усі типи авіаносців: з палубою для вертикального, катапультного і трамплінного зльоту.
Згідно з українсько-російською угодою про використання полігону злітно-посадкових систем «Нитка» від 7 лютого 1997 року до цілісного комплексу полігону злітно-посадкових систем «Нитка» входять 19 об'єктів:
.
№ з/п Найменування об'єкта Рік побудови 1 Штаб частини 1937 2 Майстерні 1979 3 Підсобне приміщення 1979 4 Прирейковий склад 1980 5 Караульне приміщення 1981 6 Караульне приміщення 1980 7 Дизельна електростанція 1988 8 Димова труба з каналами 1984 9 Утримуючий пристрій 1984 10 Морський водозабір 1988 11 Насосна зворотного водозабезпечення 1988 12 Флотаційна станція 1986 13 Камера переключення 1985 14 Злітно-посадковий блок 1986 15 Резервуар (1000 метрів) 1986 16 Резервуар (500 метрів) 1986 17 Блок БС-2-2 1982 18 Трамплін 1984 19 Казарма 1953
Історія будівництва Будівництво тренажерного комплексу в авіагарнізоні Саки-4 було розпочате 1977 рокуЗінур Ляпін.«Нитка» — Это … Наземный испытательный тренировочный комплекс авиационный. Моряк України. 21.09.2011 після вводу в експлуатацію першого авіаносного крейсера проєкту 1143 важкого авіаносного крейсера «Київ». Будівництво кожного наступного авіанесучого крейсера здійснювалося за новим проєктом, паралельно створювалися нові типи літаків палубної авіації, тому потрібен був спеціальний полігон, на якому б відпрацьовувалися методика зльоту-посадки літаків на усі перспективні проєкти авіаносців, випробувалися нові прототипи літаків корабельної авіації з укороченими зльотом і посадкою.
Проєкт тренажерного комплексу був розроблений Невським проєктно-конструкторським бюро (Санкт-Петербург). Основні споруди комплексу — злітно-посадкові блоки будував і здійснював монтаж Чорноморський суднобудівний завод (Миколаїв). Аерофінішери й трампліни — «Пролетарський завод» (Ленінград)Валерий Бабич. Наземный испытательный комплекс корабельной авиации «Нитка» . Усіма роботами з будівництва НИТКА керував старший будівельник ЧСЗ Олексій Іванович Середін.
Усі конструкції, які монтувалися на тренажері — основні блоки, а потім і трампліни виготовлялися секціями в Миколаєві на Чорноморському заводі й транспортувалися морем до Новофедорівки, де був споруджений спеціальний причал, створена виробнича база заводу для організації повноцінного будівництва.
Генеральний штаб ЗС СРСР постійно чинив тиск на ГШ ВМФ і Мінсудпром, знижуючи обсяги фінансування з метою припинення робіт з будівництва кидкового пристрою (катапульти), а в жовтні 1980 року повністю припинив фінансування «Нитки», коли її готовність оцінювалася на 65-70 %. На цей період був сформований основний злітно-посадковий блок БС-1, в якому йшов монтаж механізмів енергоустановки, аерофінішерів і катапульти № 1, а також було сформовано корпус другого (посадкового) блоку БС-2-1. Була підготовлена спільна доповідь головнокомандувача ВМФ Сергія Георгійовича Горшкова і директора ЧСЗ Юрія Івановича Макарова міністру оборони Д. Ф. Устинову, де окрім «Нитки», був зроблений акцент на необхідності створення справжнього авіаносця з палубою для горизонтального зльоту і посадки літаків. Крім того, в цій доповіді зазначалося, що за розрахунками інститутів і ДКБ міністерства авіаційної промисловості є можливість зльоту з коротким розгоном літаків типа Су-27 з польотної палубі корабля із застосуванням трампліна з кутом сходу 15-20 градусів.
Після цього активізувалися роботи з виготовлення катапульти (шифр НДДКР «Світлана-1»), внутрішній діаметр двох циліндрів якої дорівнює 50 см, а довжина — близько 90 м. Щоб катапульта протягом декількох секунд змогла розігнати літак до швидкості зльоту 270–280 км/год, вимагалося накопичити максимальну кількість пари, а потім миттєво направити її під човник катапульти. Волгодонський завод «Атоммаш» виготовив для «Нитки» експериментальні пароакумулятори і систему жаростійких трубопроводів, здатних пропускати великі обсяги пари високого тиску.
1982 року комплекс було введено в експлуатацію без паросилової установки й катапульти. На тренажері розпочалася підготовка екіпажів літаків вертикального зльоту Як-38.
Після виходу в січні й квітні 1984 року урядових постанов про створення палубних винищувачів МіГ-29 і Су-27 активізувалися роботи з виготовлення катапульти «Світлана-1», внутрішній діаметр двох циліндрів якої дорівнював 50 см, а довжина — близько 90 м. Щоб катапульта змогла розігнати протягом декількох секунд літак до швидкості зльоту 270–280 км на годину, потрібно було накопичити максимальну кількість пари, а потім миттєво направити його під човник катапульти. Волгодонський завод «Атоммаш» виготовив для НИТКА дослідні пароакумулятори і систему жаростійких трубопроводів, здатних пропускати великі обсяги пари високого тиску. Однак через те, що в СРСР так і не було розроблено повноцінного авіаносця, катапульта, в розробку якої було вкладено роботу не одного десятка КБ і заводів, так і залишилася непотрібною. Катапульта № 2, під яку проєктом зарезервоване місце на тренажері не встановлювалася.
Енергозабезпечення полігону здійснювалося за допомогою трьох дизель-генераторів потужністю 680 КВт кожний.
Трампліни: спочатку на комплексі був встановлений трамплін Т-1 з кутом сходу 8°. Перший зліт з трампліна було здійснено 21 серпня 1982 року на літаку МіГ-29. Однак, за розрахунками конструкторів, оптимальний кут сходу мав становити 12° для МіГ-29 і 18° для Су-27. Через це було запропоновано розробити трамплін зі змінним кутом сходу, але така конструкція за розрахунками виявилася занадто громіздкою, і від цієї ідеї відмовилися. Для другого трампліна, який отримав назву Т-2, був обраний компромісний кут у 14 градусів. ЧСЗ терміново виготовив новий трамплін — у вересні 1984 року з нього розпочалися польоти літаків Су-27, МіГ-29 і Су-25УТГ.
Експлуатація Радянський період (1981—1991) У 1981 році в авіагарнізоні Саки-4 був сформований 23-й випробувальний навчально-тренувальний комплекс. 21 серпня 1986 року він переформований у 39-е управління випробувального навчально-тренувального комплексу корабельної авіації, а сам комплекс отримав назву «НИТКА».
Перший зліт з трампліна з кутом сходу вісім градусів здійснив 21 серпня 1982 року льотчик-випробувач ДКБ-155 Міністерства авіаційної промисловості СРСР імені А. І. Мікояна і М. І. Гуревича Герой Радянського Союзу А. Г. Фастовець на літаку МіГ-29ЛЛБіографія Авіарда Гавриловича Фастівця на сайті «Герои страны» .
У вересні 1984 року почалися польоти літаків Су-27 і МіГ-29. Перший зліт з нового трампліна на літаку Су-27 здійснив льотчик-випробувач Герої Радянського Союзу М. Ф. Садовніков, на літаку МіГ-29 — Герой Радянського Союзу В. Є. Меніцький. Після них польоти з «Нитки» на літаках МіГ-29 і Су-27 виконували льотчики-випробувачі Герої Радянського Союзу О. В. Федотов, Б. А. Орлов, В. Г. Пугачев та інші. Це були перші у світовій практиці злети літаків зі звичайною аеродинамікою з трампліна.
Одночасно розпочалися випробувальні польоти спеціально створеного для підготовки льотчиків корабельної авіації двомісного навчально-бойового літака Су-25УТГ (). Перші посадки з використанням аерофінішерів були виконані на літаках Су-27К В. Г. Пугачовим і МіГ-29К Т. О. Аубакировим.
Директивою головного штабу ВМФ від 13 грудня 1988 року на базі 39-го управління в Саках був створений 1063-й Центр бойового застосування корабельної авіації, до якого увійшли 23 ІУТК, 229-й окремий корабельний інструкторсько-дослідний штурмовий авіаполк (на літаках Як-38, пізніше МіГ-21 і Су-25) і сформований 10 березня 1986 року 100-й окремий корабельний винищувальний авіаційний полк (на літаках Су-27 і МіГ-29), а також частини забезпечення — батальйон зв'язку і батальйон аеродромно-технічного забезпечення. Центр замикався на 33-й Центр бойового застосування і переучування льотного складу авіації ВМФ імені Преображенського (Миколаїв).
У 1991 році, в ході випробувань літака Су-27К, в акваторії Чорного моря льотчики 100-го авіаполку Т. А. Апакідзе і А. П. Яковлев 26 і 27 вересня 1991 року виконали перші самостійні посадки на корабель — важкий авіаносний крейсер «Тбілісі» (нині «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнецов» ВМФ РФ). Льотчики С. Г. Расссказов і Л. Стратонітський, які також були підготовлені до польотів на «Тбілісі», але на літаках МіГ-29К, здійснити посадку на корабель не змогли — авіанесучий крейсер був терміново виведений у море і перебазований на Північний флот.
У ВМС незалежної України. Підготовка льотчиків ВМФ РФ
10 квітня 1992 року в урочистій обстановці 1063-й Центр бойового застосування корабельної авіації на чолі з полковником авіації Віктором Безногих присягнув Україні. Наказом Міністра оборони з'єднання було зараховане до складу Збройних Сил України. Перехід Центру майже повним складом під Державний прапор України вслід за Донузлавським і Очаківським гарнізонами надто багато значив у формуванні Військово-Морських Сил УкраїниВасиль Шевчук. Севастопольська Спілка офіцерів України на етапі створення Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Матеріали VI-ї Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції «Воєнна історія Північного Причорномор'я та Таврії», 06-07.10.2011 р., м. Севастополь.Богдан Левик. Військово-політичне забезпечення становлення Збройних Сил України. Військово-історичний журнал. № 3 (117) травень-червень 2012 р.. Спочатку 1063-й ЦБЗКА і НИТКА були підпорядковані 3-й філії ГЛІЦ (Приморський, Феодосія), яка у свою чергу підпорядковувалася 5-му авіаційному корпусу ВПС України. А в липні 1993 року, з формуванням авіації Військово-Морських Сил 100-й і 299-й полки увійшли до її складу. На базі Центру бойового застосування корабельної авіації ВМС було сформоване управління авіації Військово-Морських Сил. Командувачем авіацією Військово-Морських Сил України був призначений генерал-майор Микола ВоловінМирослав Мамчак. Україна: шлях до моря. Історія українського флоту. — Снятин: ПрутПринт, 2007Микола Савченко.Анатомія неоголошеної війни. — К.: Українська перспектива, 1997..