Крупський Єжи (Юрій, Георгій Volumina Legum, Petersburg, 1859. — T.1 — S.173 ().; (1472 — 1548зустрічається також дата 1534 → Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.) — руський A."Antroponimia ukrainska" (Jerzy Krupski CZ 1502), A.Szlachta // , шляхтич Королівства Польського, дипломат, воєначальник, урядник, християнський релігійний діяч. Власник нерухомості й великих за обсягом земель (латифундій) у Червоній Русі, нащадок маєтків Крупе й Орхово Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1. — T.XII (K). — S.349 (Akta XIX. M.55 f.15).. Сенатор Uruski Seweryn, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej» — T.8. — S.93. (магнат), каштелян м. Белз 1509 р., каштелян м. Львова у 1515 р., белзький воєвода в 1533 р. Єжи Крупський був першим відомим предком гербу «Корчак».
Життєпис У 1472 р. — народився у маєтку Орхов поблизу Орховека (власники Ян, Станіслав Кристоф, Миколай Крупські) або у Собєборі (власники Олєхно, Сєнко та Вашко Крупські) на Холмщині Червоної Русі (з Акту XIX про розмежування Крупе й Орхова від Собєбору 1466–1470 рр.). У 1486—1490 р. — перебував в оточенні Яна Ольбрахта в Русі. У 1491–1492 рр. — у битві з угорцями під м. Кошиці та м. Пряшів (нині — у Словаччині) спас короля Яна-Ольбрахта у бою віддав йому свого коня й меч під час переслідування ворога Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.. У 1492 р. в селищі Крупе на Холмщині збудував замок Крупе в селищі Крупе Zamek Krupe , який зберігся з тим селищем донині. Брав участь у битві проти Угорщини біля м. Кошиці й м. Пряшева (нині — у Словаччині) в 1491—1492 р. Володів великою власністю в Червоній Русі. Власним коштом реставрував замки міст Холма та м. Белза. Був вельможею та радником королів Яна I Ольбрахта (король Польщі 1492—1501 рр.) і Сигізмунда I Старого (король Польщі 1506—1548 рр.). 29 серпня 1502 р. — від Олександра Ягеллончика отримав привілей на викуп Холмського войтовства з рук Павла Каменецького Historia miejscowości // Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN. У 1504 р. — староста Белза, королівський дворянин, ротмістр кінноти; депутат від Белзького воєводства на сеймі у Петркуві з 21 січня до 13 березня, Lublin, 2013 (2014) — S.106. — У 1507 р.: сприяв спорудженню у стилі пізнього бароко католицької церкви в містечку Орховек за назвою «святого Івана V Милостивого» для церковної парафії, що існує і нині, храм «Божої Матері Утішительниці». У 1610 р. він належав монахам Августинцям, з 1947 р. належить Ордену братів менших (Капуцинів). Надав міське право містечку Орхово, володарем якого також був. одружився з Беатою Бучацькою — донькою руського воєводи Якуба Бучацького (дружина померла передчасно) 1502–1507 р. — за військові заслуги отримав староство м. Холм (1502—1505, 1519—1521) і м. Белз (1502—1519)Kossakowski Stanisław Kazimierz, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», Warszawa, 1859 — T.1 — S.226-227 (№ 19), м. Городок (1502—1534), м. Грубешів Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1 — Tom XII. — S.349 (M.7 f.346 i 20 f.41).; 1508 р. — став каштеляном міста Белза (1509); 1509 р. — канонік в м. Львові; Посол Польщі, комісар (депутат) дипломатичної служби короля Сигізмунда I при отриманні присяги вірності від Господаря Валахії (Молдавії) Богдана III Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego, Warszawa, 1764 — T.1 — S.463. Kasper Niesiecki, KORONA POLSKA przy ZŁOTEY WOLNOSCI Starożytnemi Rycerstwa Polskiego… — Т.2 — S.715-716. для підписання торгово-економічних відносин після поразки молдавських військ на р. Дністер у 1509 р.; брав участь у мирних перемовинах в Кам'янці-Подільському (у складі делегації з Яном Лаським, Станіславом Ходецьким, Петром Томіцьким), що завершилося 23 січня 1510 р. Мирною угодою між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II«Historia dyplomacji polskiej», tom I, połowia X w.- 1572, Warszawa, 1982 — s.618.«Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae». wydał Maciej Dogiel, T.1 cz.1-2, Wilno, 1858 — s.606-610.Katarzyna Niemczyk, «Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku», w: Studia Historyczne, R. LVII (2014) — s.173 ., «Awantury mołdawskie», Wiedza Powszechna, Warszawa, 1967 — s.71.. 1510 р. — староста м. Белз ()«Acta Alexandri Regis Poloniae, Magni Ducis Lithuaniae etc.» (1501—1506). — S. 592 /510(302)/ ; 1511–1512 рр. разом з Подільським воєводою Отто Ходецьким, шляхтою Королівства Польського, каштелян і староста Белзький пан Юрій (Єжи) Крупський був відправлений на «вальний сейм» Великого князівства Литовського у м. Вільнюсі до «панів ради» з особливим королівським посланням у справі спільної організації військової оборони «в небезпечний час» та відновлення унії Корони з Литвою Pociecha Władysław. Chodecki Otto h. Powała (†1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 350. Acta Tomiciana II № CCCXIV; «Литовско-русский Сейм», Любавский Матвей, г. Москва, 1900—1901 гг. — С. 193 (прим. 65).. 7 грудня 1512 р. — учасник надання Привілею на катедральному капітулі Вармії у Пйотркуві для права короля Польщі обирати 4 кандидати з уродженців Королівської Прусії на посаду католицького єпископа; 1513–1515 р. — каштелян м. Белз (1508—1515) і м. Львова (1512—1533); 1513 р. — посол короля на весіллі молдавського Господаря Валахії Богдана III; 1514 р. — посол короля до султана Османської Туреччини Селіма I Грізного (1467—1520), підписав із ним «Трирічний Договір»; 1515 — посол до Молдавії; 1517 р. — посольство львівського каштеляна Єжи Крупського до Молдавського князівства до Штефана IV (за участі в делегації, зокрема, Станіслава ЛянцкоронськогоМихайловський Віталій. Генеральний подільський староста Станіслав Лянцкоронський (1510—1535 р р.) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 5: На пошану професора М. Б. Петрова. — С. 136.); 1518 р. — канонік м. Кракова й м. Белза; реставрував за власний кошт замки м. Холм й м. Белз. Керував староствами у м. Сокаль (від 24 червня 1502 р. до 24 червня 1519 р.) та м. Ратне (існуючі населені пункти і нині в сучасній Україні). У 1519 р. отримав королівський документ «Консенсус» на отримання староства м. Белз й м. Сокаль для заступника шляхтича Анджея Тенчинського (воєводи краківського) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — Cz.1. — Tom XII. — S.349. (Inw.Arch.Kor., M.33 f.576 i 35 f.40); 1525 р. — від імені Польщі підписав перемир'я з князями Померанії (Помор'я): Між братами сумісно керуючими Померанське герцогство Георгом I і Барнімом IX та опікуном над їх герцогством в суперечці з Бранденбурзьким маркграфством Зігмунтом I (їх дядечком)Janusz Władysław Szymański, «Książęcy ród Gryfitów», Oficyna Wydawnicza «STON 2», Goleniów — Kielce, 2006. — S.87-88. на сеймі «Пьотркувськім». 1533 р. — став белзьким воєводою (1533—1534) після Яна Тенчиньського (воєводи руського); згідно номінації № 92 короля Сигізмунда I Старого 7 квітня 1533 р. у Кракові звільнив посаду львівського каштеляна на користь Станіслава Одровонжа «Історія державної служби в Україні » (наукове видання у п'яти томах). Документи і матеріали V ст. до н. е. — 1774 р., вид. «Ніка-центр», Київ, 2009. — Т.3, С.155-156. «Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352—1783». — Lwów. 1938. — S.165-166.. 1493–1548 рр. — був у складі Комісії Польської Корони з приводу кривд литвинів Великого князівства Литовського на Руській земліМихайловський Віталій, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)» (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін., рекомендовано до друку Вченою Радою). — : Темпора, 2012. — С.260. — Volumina Constitutionem. — T.1 (1493—1549), Vol.1 (1493—1526)… — S.310..
Родина При розмежуванні дідичного володіння від Собібору в 1466—1470 р. згадуються брати Ян, Станіслав, Миколай, Олехно, Сенько і Вашко дідичі Орхова й Крупе. Адам Бонецький припускав, що для когось з них Єжи Крупський є сином.
Шлюб та діти Від 1507 р. першою його дружиною була Беата Бучацька, дочка воєводи Якуба Бучацького з Підгайців, яка передчасно померла.
Його другий шлюб був зі шляхетною Малґожатою (родова маєтність — Розвади «Rozwady » // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich — Tom IX Str. 847.; шлюб — 1515 року). Записав їй у заповіті всі свої маєтності, що викликало незадоволення швагра Якуба Бучацького, який мав намір скасувати цей заповіт. Діти: Станіслав (мав стати городельським старостою, але помер, уряд посів Ян-Амор Тарновський Boniecki A., Herbarz Polski… — Cz.1. — T.XII. — S.349 (M.73, f.138).); Ян; Ієроним; Кшиштоф (Ян-Амор Тарновський у 1547 році передав йому Городельське староство); Януш.
Див. також Крупські Крупський
Зауваги
Примітки
Джерела
Михайловський Віталій, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)» (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін., рекомендовано до друку Вченою Радою). — : Темпора, 2012. — С.171, 205, 229, 260, 366. — Acta Tomiciana II № CCCXIV; «Литовско-русский Сейм» (Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешнею жизнью государства), издание Императорского общества истории и древностей российских при Московском университете, Любавский Матвей . — , 1900—1901. — С.193, прим. 65. Boniecki Adam, «Herbarz Polski». — Warszawa, 1908. — cz.1. — T.XII. — S.349—351; Kaniewska Irena i , Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/3: Kromer Marcin — Krysiński Stanisław, zeszyt 66. — S.418—419. , «Urzednicy grodzcy i ziemscy Lwowscy (w latach 1352—1783)». — Lwów, 1938. — S. 209 (s. 97) Nom. 8.3.1515-23.12.1532 (1514 r. MS IV cz.1 nr.2231, 23.12.1532 r. MS IV cz.2 nr.10521, MS IV cz.2 nr.16663, 26.5.1534 r. MS IV cz.3 nr.17551, 7.4.1533 r. MS IV cz.2 nr.16898: Niesiecki Kasper S. J., Herbarz Polski. — Lipsk, 1840. — T. V. — S.227, 396; Niesiecki Kasper, Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 715—716. Paprocki Bartosz, «Herby Rycerstwa Polskiego». — Kraków, 1858. — S.691 (LII); Orgelbrand Samuel, «Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich». — Warszawa, 1843. — T. IV. — S.729. Uruski Seweryn, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej». — Poznań, 1997. — T. 8. — S.93; Volumina Constitutionem. — T. 1 (1493—1549). — Vol. 1 (1493—1526), Do druku przygot. W. Uruszczakin — Warszawa, 1996. — S.310. Kossakowski Stanisław Kazimierz, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», Warszawa, 1859 — T.1 — S.226-227 (№ 19) , Lublin, 2013 (2014) — S.106. — Włodzimierz Czarnecki, «Szlachta ziemi chełmskiej do połowy XVI wieku », Instytut Badań nad Dziedzictwem Kulturowym Europy, Białystok, 2012, T.4 (Dissertationes), 434 s., k. tabl. złoż. : Il. ; 25 cm — c. 295-296 — , ,
Посилання
Historia Chełma, 20 sierpień 2008 Orchówek (województwo lubelskie) Parafia św. Jana Jałmużnika w Orchówku Horodło