Фенокопії — неспадкові зміни фенотипу під дією чинників навколишнього середовища, які є ідентичними генетично зумовленим фенотипам інших особин. Термін запропонував у 1935 році німецько-американський генетик Ріхард Гольдшмідт. За проявом фенокопії подібні до мутацій, проте генотип організму при цьому залишається незмінним.

Фенокопії виникають під впливом чинників середовища, які за своїм характером поділяють на природні екологічні чинники (наприклад, температура, світло, харчовий раціон, що впливають на модифікаційну мінливість) та тератогени, до яких належать фізичні, хімічні (зокрема лікарські засоби) та біологічні агенти (віруси). При цьому вплив тератогенів призводить до появи морфологічних аномалій та вад розвитку, оскільки вони порушують нормальний ембріональний розвиток.

Патологічні фенокопії є специфічним різновидом морфозів — неспадкових змін фенотипу під дією екстремальних умов середовища.

Приклади Класичним природним прикладом фізіологічної фенокопії є забарвлення хутра у гімалайських кроликів, яке зумовлене чутливістю ферменту тирозинази до температури навколишнього середовища. За помірних температурних умов ці тварини мають білу шерсть із чорними ділянками на вухах, лапах, носі та хвості. Проте в разі тривалого впливу низьких температур на поголені ділянки тіла кролика або його утримання в холодному кліматі на цих місцях відростає суцільне темне хутро, що робить таких особин зовнішньо ідентичними до генетично чорних кроликів. Таким чином, під дією температурного чинника гімалайський кролик демонструє модифікаційну мінливість і стає фенокопією чорного кролика.

У сучасній фармакології та хемогеноміці концепція фенокопій застосовується як практична стратегія для моделювання генетичних станів та оцінки нових хімічних сполук. Шляхом цілеспрямованого пригнічення молекулярних мішеней за допомогою малих молекул-інгібіторів або технологій нокдауну генів, зокрема РНК-інтерференції, дослідники штучно відтворюють цільовий біологічний ефект. Отримані хімічні фенокопії дозволяють проводити комплексний аналіз ефективності лікарських засобів та виявляти їхні можливі побічні ефекти без реального внесення змін до структури ДНК.

Посилання