Фюрербу́нкер () — бункер фюрера; загальна назва комплексу підземних приміщень у Берліні під рейхсканцелярією. Побудований двома етапами — в 1936 та 1943 роках. Бункер служив останнім прихистком Адольфові Гітлеру впродовж останніх тижнів його життя.Гітлер покінчив із собою 30 квітня 1945 року Бункер був штаб-квартирою фюрера; у ньому Адольф Гітлер, його дружина Єва Браун та декілька нацистських високопосадовців вчинили самогубство.

Історія бункера Фюрербункер був запланований ще в 1935 році як звичайне бомбосховище. Тоді він повинен був складатися з 12-ти невеличких кімнат і не призначався персонально для фюрера. Бункер під рейхсканцелярією будували в межах загальнонаціональної кампанії з побудови засобів захисту від повітряних атак ворога. Для самого Гітлера було побудовано декілька ставок на території Третього Рейху та поза ним — фюрер не розраховував під час майбутньої війни залишатися в Берліні. Але з часом плани дещо змінилися, і в липні 1940 року після захоплення Франції Гітлер повернувся до Німеччини, втім фюрербункер тоді майже не використовували. Кардинальна зміна відбулася на початку 1945 року. Тоді бункер почали використовувати як штаб-квартиру фюрера, де той міг відпочивати й керувати бойовими діями, не боячись нальотів авіації Антигітлерівської коаліції. Останні дні (20–30 квітня 1945) Гітлер провів саме у фюрербункері. Тут він покінчив із собою. Після того, як у бункері знайшли свій останній прихисток фюрер із деякими прибічниками, укріплення вже не використовувалося. Одразу після капітуляції Німеччини будівлю рейхсканцелярії було знесено, а входи у фюрербункер засипано землею.

Конструкція бункера

Загальна площа бункера становила приблизно 250 м².Как выглядел «фюрербункер». Вартість будівництва об'єкта — 1,4 млн рейхсмарок. З точки зору фортифікації, він був укриттям високого класу (зокрема, перекриття стелі мало товщину 4,5 м, а зовнішні стіни — 3,5. Товщина ж внутрішніх стін не перевищувала одного метра, а подекуди менше). Фюрербункер був герметичним і забезпечував надійний захист від газових атак; будівля мала власний дизель-генератор на випадок виведення з ладу електромережі міста. Певною проблемою була занадто велика кількість ґрунтових вод у Берліні, але її вдавалося вирішити. Також бункер мав власні кисневі балони на випадок припинення подачі кисню.

Бункер був заритий під землею не надто глибоко — 17 м. Його конструкцією не було передбачено системи опалення. Температура повітря забезпечувалася завдяки підігріву повітря системою вентиляції. Також фюрербункер не був оснащений туалетами, оскільки споруда перебувала нижче рівня міської каналізації. Для Гітлера був обладнаний спеціальний ручний туалет.

Структура фюрербункера являла собою два поверхи. Верхній поверх мав по шість кімнат на кожному крилі. Там містилися службові приміщення, зокрема, кухня, їдальня та кімната для гостей. Нижній поверх був більш «елітним», 17 кімнат на ньому займали Адольф Гітлер та Єва Браун, Йозеф Геббельс, доктор Людвіг Штумпфеггер та інші. Також тут розташовувалися ванні кімнати, спальні, телефонна станція, приміщення охорони і приймальня.

Після війни Після самогубства Гітлера бункер майже не використовували. Солдати Антигітлерівської коаліції знесли Імперську канцелярію та фюрербункер — його було підірвано в 1947 році. Входи були засипані ґрунтом. Сьогодні на місці бункера є просто пустир на розі Вільгельмштрассе й Фоссштрассе недалеко від східного краю Тіргартена. На місці запасного виходу обладнана автостоянка. Від фюрербункера, як і від інших нацистських комплексів майже не залишилося слідів.

Галерея

Див. також Бункер (фільм) Вервольф Вовче лігво («Вольфсшанце»)

Коментарі

Примітки

Література Pietro Guido: Führerbunker-Discovered its Mysteries ISEM [Vierte Ausgabe, 2006] Mailand ISBN 88-87077-03-7 Mario Frank: Der Tod im Führerbunker: Hitlers letzte Tage. Siedler, München 2005, ISBN 3-88680-815-7. Sven Felix Kellerhoff: Mythos Führerbunker: Hitlers letzter Unterschlupf. Berlin Story Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-929829-43-6. Bernd Freytag von Loringhoven: Mit Hitler im Bunker. Aufzeichnungen aus dem Führerhauptquartier Juli 1944 — April 1945. wjs-Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-937989-14-5. Christoph Neubauer: Der Führerbunker (1935—1942). DVD. Christoph Neubauer Verlag, Waldkirchen 2007, ISBN 978-3-9811593-0-1 (mit einer Computeranimation der Reichskanzlei und des Bunkers).