Володимир Ростиславович Меди́нський (; 18 липня 1970, Сміла, Черкаська область, УРСР) — російський політик українського походження, державний діяч, письменник. Помічник Президента РФ з 24 січня 2020 року.
Доктор політичних наук, доктор історичних наук, професор, ідеолог російського фашизму.
Міністр культури РФ (з 21 травня 2012 по 15 січня 2020 року).Міністром культури Росії став нерозумний «пропаґандон»? — Радіо Свобода 30.07.2012Объявлен состав нового Правительства российской Федерации. — Эхо Москвы Депутат Державної думи IV і V скликань (2004—2011), член Бюро вищої ради партії «Єдина Росія» з 2017.
Знаходиться під санкціями США з 2017. Керівник російської делегації на переговорах між Україною та Росією, які велись на початку російського повномасштабного вторгнення.
Життєпис
Ранні роки та освіта Володимир Мединський народився 18 липня 1970 року в Смілі Черкаської області Української РСР в сім'ї військового Ростислава Гнатовича Мединського й лікаря-терапевта Алли Вікторівни. Із сім'єю він часто переїжджав з гарнізону в гарнізон, допоки на початку 1980-х років Мединські не осіли в Москві. Там він закінчив школу. Захоплений військовою історією після прочитаної в дитинстві «Книги майбутніх командирів» Анатолія Мітяєва, він подавав документи до Московського вищого військового командного училища, але не пройшов медичну комісію по зору. Після цього в 1987 році Мединський вступив на факультет міжнародної журналістики Московського державного інституту міжнародних відносин.
Вступивши до МДІМВу, Мединський не втратив інтересу до військової історії. За спогадами Сергія Михайлова, однокурсника Мединського, той постійно відвідував відкриті лекції історичного факультету Московського державного університету й відрізнявся феноменальною пам'яттю на історичні події, життєпис російських правителів. В інституті Мединський був відмінником й одержував Ленінську стипендію, складався в комсомольській організації і три літніх періоди пропрацював вожатим у піонерському таборі. Вступив у Комуністичну партію (КПРС). Мединський входив до Вченої ради МДІМО, займав пост віцепрезидента Асоціації журналістів МДІМО і разом з однокурсниками — Михайловим, Андрієм Сафроновим, Дмитром Сокуром, Кирилом Долматовим та Ринатом Досмухаметовим — заснував студентську асоціацію молодих журналістів «ОКО».
На початку 1990-х років на старших курсах Мединський проходив практику кореспондентом ряду видань — від районної газети «Забайкалець» в Читинської області до агентства друку «Новини» і міжнародної редакції ТАРС. Під час подій серпня 1991 року працював кореспондентом газети «Росія» Мединський був серед захисників Білого Дому, роздавав листівки й проводив агітацію. У 1991 і 1992 роках Мединський проходив практику в посольстві СРСР, а потім Росії у Вашингтоні на посаді помічника прессекретаря. У 1992 році закінчив МДІМВ з відзнакою.
У 1993—1997 роках Мединський навчався в аспірантурі МДІМВ за фахом «Політологія». У 1997 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Сучасний етап світового розвитку і проблеми формування зовнішньої політики Росії». У 1999 році — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук на тему «Теоретико-методологічні проблеми формування стратегії зовнішньополітичної діяльності Росії в умовах становлення глобального інформаційного простору». Обидва захисти приймала спеціалізована вчена рада Російської академії державної служби. У 1998 році Мединський став професором кафедри міжнародної інформації та журналістики МДІМВ.
Бізнес та державна служба У 1992 році Мединський, Михайлов, Сокур, Болматов та їх однокурсник Єгор Москвін відкрили власну рекламну агенцію «Корпорація „Я“». Частки Мединського й Михайлова склали по 30 %, Сокур, Болматов і Москвін розділили 40 %. «Корпорація» стала одним з найбільших гравців на ринку, обслуговувала Автобанк, ТверУніверсалБанку, великі тютюнові компанії та фінансові піраміди.
Влітку 1996 року в ТверУніверсалБанку було введено зовнішнє управління. Грошові кошти, призначені для оплати ЗМІ й іншим розповсюджувачам реклами, і завислі на рахунках «Корпорації „Я“», були настільки великі, що рекламне агентство виявилося одним з найбільших кредиторів банку. Коли багато видань відмовилися розміщувати рекламу до погашення заборгованості, що виникла, «Корпорацію» стали залишати клієнти, а сама компанія змушена була почати скорочення заробітної плати та штату. Сергій Михайлов обміняв свою частку в «Корпорації „Я“» на контрольний пакет «Михайлов і партнери» і покинув компанію. З кредиторами «Корпорація» розрахувалася завдяки стратегічному інвесторові, угода з яким була підписана восени 1996 року. Компанія змінила назву на «Об'єднане корпоративне агентство» (United corporative agency, UCA), а засновники, які на той час залишилися в компанії, — Мединський і Москвін — увійшли до ради директорів. Мединський керував UCA до 1998 року, й залишався акціонером до 2003 року. Ставши депутатом Державної Думи, Мединський переписав акції на батька.
Влітку 1998 року Мединський став віцепрезидентом Російської асоціації зі зв'язків з громадськістю (РАСО) по взаємодії з регіонами і розширенню регіональної мережі. У жовтні того ж року перейшов на державну службу, ставши радником по іміджу директора Федеральної служби податкової поліції Росії Сергія Алмазова. У травні 1999 року на запрошення глави Міністерства з податків і зборів Російської Федерації Георгія Боос Мединський змінив свого однокурсника Ріната Досмухаметова на посаді керівника міністерського управління з інформаційної політики. Після відставки Боос очолював управління при Олександрі Починку. У листопаді 1999 року Мединському було присвоєно класний чин державного радника податкової служби II рангу.
Партійна та політична діяльність У 1999 році Мединський покинув державну службу і очолив роботу з регіональними ЗМІ у виборчому штабі блоку «Вітчизна — Вся Росія» на виборах в Державну думу III скликання під керівництвом Бооса. Входив до центрального рада загальноросійської громадської політичної організації «Вітчизна». Після призначення Бооса заступником голови Державної думи був його радником до 2002 року. У грудні 2001 року Мединський вступив у партію «Єдність і Вітчизна — Єдина Росія», утворену союзом «Батьківщини», руху «Вся Росія» і фракції «Єдність». Мединський увійшов у центральна рада партії, керував столичним виконавчим комітетом з 2002 по 2004 рік, очолював виборчий штаб по Москві в 2003 році. У 2004—2005 роках був заступником керівника ЦВК «Єдиної Росії». У грудні був обраний до Державної думи за загальнофедеральним списком партії і зареєструвався у фракції «Єдина Росія». Президента Путіна в 2015 році Мединський назвав «абсолютним генієм сучасної реальної політики».
Державна дума IV скликання У Державній думі IV скликання Мединський обіймав посади заступника голови Комітету з інформаційної політики, заступника голови Комітету з питань економічної політики, заступника голови Комісії з технічного регулювання. З 2004 року він перебував у президії генеральної ради «Єдиної Росії», в 2004—2005 роках був заступником керівника Центрального виконкому з інформаційно-аналітичної роботи.
У 2004 році разом з Боосом і депутатами від «Єдиної Росії» Валерієм Драгановим, Анбяром Кармеєвим, Валерієм Коміссаровим і Юрієм Медведєвим виступив співавтором проєкту нового Федерального закону «Про рекламу». Законопроєкт, покликаний був замінити застарілий на той час Федеральний закон № 108-ФЗ «Про рекламу» від 1995 року, вносив ряд обмежень і заборон на рекламу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, біологічно активних добавок, медичних товарів та послуг; додавав поняття соціальної та спонсорської реклами. Закон був прийнятий і набув чинності 1 липня 2006 року як Федеральний закон № 38-ФЗ.
Законопроєкт містив ряд послаблень (зокрема, допускав рекламу тютюну в метрополітені й зрівнював вимоги до реклами пива й міцного алкоголю), за що піддався критиці з боку правового управління Державної думи, деяких парламентарів і суспільно-політичних ЗМІ. Одночасно з тим Мединський та інші депутати — співголова фракції «Родіна» Дмитро Рогозін, Сергій Попов і Володимир Рижков — пояснювали це діяльністю лобістів і парламентарів-бізнесменів задля затримки в обговоренні закону.
З поправками, які регламентують рекламу гральних закладів (внесені на обговорення у 2004 році, прийняті 2005 року) пов'язаний конфлікт між Мединський і депутатом Олександром Лебедєвим. Лебедєв, пов'язаний за даними «Коммерсанта» з компанією «Невські лотереї», в записах в блозі в «Живому журналі» і коментарі до матеріалу газети назвав Мединського лобістом грального бізнесу — той відповів позовом про захист честі й гідності. Басманний суд Москви виніс рішення на користь Мединського, зобов'язав Лебедєва опублікувати спростування й призначив компенсацію в розмірі 30 тисяч рублів. Згодом у колонці в російському Forbes журналіст Борис Грозовський стверджував, що прийняті поправки були вигідні великим операторам ринку.
Державна дума V скликання
У Державну думу V скликання Мединський пройшов за списком «Єдиної Росії» від Липецької області. Його помітними ініціативами в новому складі Думи стали поправки до законів «Про рекламу» та «Про обмеження споживання тютюну», запропоновані в 2008 і 2009 роках. У квітні 2008 року спільно з Ольгою Борзовою та Миколою Герасименком він запропонував обмежити рекламу тютюнових виробів точками продажу. У лютому 2009 року Мединський і Герасименко внесли на обговорення заборону продажу сигарет в кіосках, у грудні набув чинності розроблений ними технічний регламент, який регулює розміщення на пачках попередження про шкоду паління.
З критикою цих заходів виступила «Новая газета», яка побачила у поправках інтереси торгових мереж і тютюнових компаній, розбіжності з вимогами ратифікованої Росією у 2008 році рамкової конвенції ВООЗ проти тютюну: в роботі над антитютюновими проєктами брала участь експертна рада з представників тютюнової галузі. У статті було відзначено співпрацю Герасименко з громадською організацією «Твій вибір» і «Громадською радою по боротьбі з підлітковим палінням», які отримували фінансування від «British American Tobacco», «Філіп Моріс» і «ДжіТіАй» — і зв'язок афільованих з Мединським компаній з тютюновим бізнесом. Зокрема, «Корпорація „Я“» займалася PR-супроводом британської автоперегонної команди West McLaren Mercedes (титульним спонсором якої в 1997—2005 роках був тютюновий бренд West) і виставки «ТабакЕкспо-2001»; «Бритіш Американ Тобакко», «Філіп Моріс» і «Донской табак» перебували в РАСО, президентом якої на громадських засадах Мединський був з 2006 по 2008 рік; а в річному звіті «Філіп Моріс» за 2006 рік знайшовся благодійний внесок в касу РАСО на суму 22,5 тисячі доларів.
Під час фінансово-економічної кризи Мединський виступав з ініціативами на підтримку співробітників і керівників російських компаній. Він займався роботою партії з «білими комірцями» — офісними працівниками, звільненими та тими, хто знаходився під загрозою звільнення, а в грудні 2008 року разом з однопартійцями Михайлом Гришанковим і Володимиром Груздєвим представляв у Думі поправки до Кримінального кодексу, який пом'якшував запобіжні заходи для директорів і головних бухгалтерів.