Корисні копалини Папуа Нової Гвінеї
Загальна характеристика Країна багата на поклади золота, кобальту, міді, молібдену, є також нікель, срібло та ін к.к. (табл.).
Таблиця. — Основні корисні копалини Папуа Нової Ґвінеї станом на 1998—1999 рр. Корисні копалини Запаси Вміст корисного компоненту в рудах, % Частка у світі, % Підтверджені Загальні Золото, т 1820 2900 0,6 – 3,2 г/т 3,7 Мідь, тис. т 9624 10247 0,54 (Cu) 1,4 Молібден, тис. т 99 109 0,006 (Мо) 1,1 Нафта, млн т 41,1 Нікель, тис. т 220 1400 0,9 (Ni) 0,4 Природний горючий газ, млрд м3 170 0,1 Срібло, т 5130 6130 50 г/т 0,9 Кобальт, тис. т 142 151 0,11 (Со) 2,6
Окремі види корисних копалин Вуглеводні. У Папуа Новій Ґвінеї виявлені запаси нафти і природного газу. Запропонований перший проєкт прокладки газопроводу в Австралію, прогнозують і інші проєкти.
У 2002 р на Південних Висотах Папуа Нової Ґвінеї за 10 км південний схід від нафтового родовища Гобе Південно-Східне розкрито вуглеводневі поклади висотою 30 м; водо-нафтовий контакт (ВНК) знаходиться на глибині 2453 м. Площа Біліп є власністю фірм Santos, Oil Search, Murray Petroleum, Cue PNG Oil Company [Petroleum Economist. 2002. V.69, № 12].
Золото. Прогнозні ресурси золота в країні — 2-5 тис.т, що становить 6-у позицію у світі (поряд з Австралією, Канадою, Ґаною, Індонезією, Венесуелою, Перу і Чилі). Країна володіє унікальним родовищем золота — Ліхір, яке за початковими запасами дорогоцінного металу займає 1-е місце у світі, а також родовище світового значення Поргера.
На початку XXI ст. геологорозвідувальні роботи (ГРР) в Папуа Новій Ґвінеї показали, що ліміт великомасштабних родовищ золото-порфірових руд (таких як Ліхір і Поргера) вичерпаний. Тому починаючи з 1995 р. основна увага приділяється розвідці багатих руд жильних золото-срібних родовищ епітермального типу середнього і великого масштабу. До таких об'єктів належать розташовані в сер. частині о. Новая Ґвінея родов. Маунт-Кар (Mount Kare), Каїнанту (Kainantu) і родов. рудного поля Моробе (Morobe). Всі вони пов'язані з вулкано-тектонічними спорудами, що характеризуються виявом центральних жерлових штоків субвулканічного і (або) гіпабісального типу, які нерідко супроводжуються трубо- і лійкоподібними тілами експлозивних брекчій.
На кінець 1999 р. загальні запаси родовища Маунт-Кар становили 20,4 млн т руди із вмістом золота 5,6 г/т (114 т золота), срібла — 28,7 г/т; підтверджені запаси категорії measured — 69,5 т золота. Руди оконтурені за бортовому вмістом золота 1 г/т. Родовище Каїнанту являє собою три субмеридіональні жильні зони — Ірумафімпа (Irumafimpa), Аракомпа (Arakompa) і Маніапа (Maniapa). На кінець 2000 р. передбачувані запаси в розвіданій дільниці зони Ірумафімпа становили 1.84 млн т руди, або 25 т золота.
У межах рудного вузла Моробе розвідане родов. Гідден-Валлі (Hidden Valley), Гамата (Hamata) і Каверой-Крік (Kaveroi Creek). У 1999 р. на родов. Гідден-Валлі є 26.1 млн т руди із вмістом золота 3.5 г/т, або 91 т золота. На родов. Гамата у 1998 р. підраховано 5 млн т попередніх запасів руди із вмістом золота 2.9 г/т, передбачувані запаси золота — 14.5 т.
Кобальт і нікель. За даними ГГР є перспективи збільшення ресурсів кобальт-нікелевих латеритних руд. Нікель-кобальтове родовище Раму, розташоване на півн. узбережжі країни в провінції Маданґ, за 75 км на півд.-захід від м. Маданґ, відкрите в 1962 р. Родов. приурочене до кори вивітрювання серпентинізованих дунітів і габроїдів. Виявлені ресурси оцінені в 143.2 млн т руди, що містить в середньому 1.01 % нікелю і 0.1 % кобальту, з них підтверджені запаси становлять 75.7 млн т з 0.91 % нікелю і 0.1 % кобальту.
Кобальт-нікелеве родов. Вово-Гап знаходиться в провінції Оро. Виявлені ресурси родовища становлять 48.8 млн т руди з середнім вмістом нікелю 1,22 %, кобальту — 0,084 %. Висока імовірність збільшення ресурсів руди до 300 млн т.
Див. також Історія освоєння мінеральних ресурсів Папуа Нової Гвінеї, Гірнича промисловість Папуа Нової Гвінеї, Економіка Папуа Нової Гвінеї.
Джерела
U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. , https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.