Ландво́йт, укр. лентвійт, ландвійт, лантвойт, лентвойтс.119 т.9 (Кулібін—Малаіта) «Беларуская Энцыклапедыя» (ў 18 тамах), Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш., выд. «БелЭн», г. Мінск, 1999 г. ISBN 985-11-0155-9. , лянтвойтЛитовская Метрика, изд. «Русская историческая библиотека», 1903 г. том 20 (, , ) — тевтонський командор в країні, шериф в середньовічній Англії.
А у період з XIII ст. по XVI ст. в Польщі — це у першу чергу княжий урядник, хто має широкі повноваження у створених судовій та адміністративній одиницях т.зв. () на основі Німецького права «Weichbildzie», у виборах муніципального службовця, котрий був намісником для войта чи старости, під привілеєм міста (згідно з Магдебурзьким правом).
Ландвойт здійснював владу над усіма поселеннями () у Краю (), на основі закону при виконанні своїх функцій поліції й адміністрації. До компетенції ландвойта входило також головування «судом ленським» (становим), у селах, що належали місту. Ці суди керували в справах війтів і солтисів (мерів). Склад такого суду — крім ландвойта, складався з шести присяжних лавників, рівні судовому рангові.
Лентвійтівський уряд, як і війтівський, був запозичений з німецьких земель до польських та литовських, а звідти потрапив на українські землі.
У Великому князівстві Литовському У Великому князівстві Литовському це старший у маєтку начальник над войтами, десятниками й ін.стр.611 том 25 «Акты издаваемые Виленскою (археографическою) комиссией для разбора древних актов (инвентари и разграничительные акты)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1898 г. ; котрий мав спадкове право на війтівствостор. 530 том 17 «Акты Виленской Археографической Комиссии», г. Вильна, 1890 г. ; непрофесійний член суду, який являв соціальний аспект справедливості;
У Польщі член правління міста або муніципалітету у стародавній Польщі.
На теренах України В українських містах, де діяло Магдебурзьке право, лентвійт був заступником війта і зазвичай виконував функції судочинства. Також лентвійт стежив за порядком і дотриманням християнської моралі у місті, інколи йому доручали стягнення з міщан заборгованості. Зазвичай свій уряд лентвійт отримував як плату за служіння війту, або ж брав його в оренду чи заставу. За своїм соціальним та національним походженням лентвійти здебільшого були місцевими міщанами, хоча траплялися шляхтичі-поляки. Відомі випадки суміщення уряду лентвійта з раєцьким/бурмистровським. На своїх урядах лентвійти перебували різний час – від кількох місяців до багатьох років. Маючи у руках значну владу, лентвійти подеколи нею зловживали.
Див. також Лендлорд Ландграф Війт
Примітки
Джерела та література Г. К. Швидько. Лендвійт, земський війт // «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов», г. Вильна, 1865—1915 гг., том I—XXXIX; Zajda Aleksander, «Nazwy urzędników staropolskich (do roku 1600)», 1970 r., str. 43.