«Strawberry Fields Forever» () — пісня англійського рок-гурту The Beatles, започаткована Джоном Ленноном та написана авторським дуетом Леннон — Маккартні. Вийшла 13 лютого 1967 року на подвійному синглі разом із піснею «Penny Lane» та призвела до змішаних відгуків музичних критиків та шанувальників гурту, але згодом сильно вплинула на жанр психоделічної музики. Пісню супроводжував промофільм, що став новаторською роботою в галузі музичного відео.
Твір заснований на дитячих спогадах Джона Леннона про гру в саду Стробері-Філд школи-інтернату Армії Спасіння в Ліверпулі. Починаючи з листопада 1966 року гурт провів у студії 45 годин протягом п'яти тижнів створивши три версії треку; остаточна версія поєднала два дублі, які були різними за темпом, настроєм та музичною тональністю. Композиція містить звучання інструментів, відтворених у зворотному порядку, звуки флейти на мелотроні, індійський свармандал, а також аранжування для віолончелі та духових інструментів, створене продюсером Джорджем Мартіном.
«Strawberry Fields Forever» стала першим треком, який «Бітлз» записали після завершення альбому Revolver. Під тиском звукозаписної компанії та менеджменту гурт був змушений випустити її як сингл, через що вона не потрапила до альбому Sgt. Pepper. Сингл досяг лише 2-го місця в хіт-параді журналу Record Retailer, перервавши чотирирічну серію, під час якої сингли «Бітлз» незмінно дебютували на вершині британських чартів. У Сполучених Штатах «Strawberry Fields Forever» досягла 8-го місця в Billboard Hot 100. Пізніше композиція увійшла до американського видання альбому Magical Mystery Tour.
Леннон вважав «Strawberry Fields Forever» своєю найкращою роботою у складі «Бітлз». Після його вбивства в Нью-Йорку частину місцевого Центрального парку було названо на честь пісні. Серед виконавців, що переспівували пісню, були Річі Гевенс, Тодд Рандгрен, Пітер Гебріел, Бен Харпер та Los Fabulosos Cadillacs за участю Деббі Гаррі. У 1990 році кавер-версія гурту Candy Flip увійшла до десятки найкращих хітів у Великій Британії та Ірландії. Пісня посіла сьоме місце у списку «500 найкращих пісень усіх часів», опублікованому в журналі Rolling Stone 2021 року.
Передумови та написання
«Стробері-Філд» () — це назва школи-інтернату Армії Спасіння, розташованого у передмісті Ліверпуля Вултоні, неподалік від будинку, де Джон Леннон мешкав у дитинстві. Джон часто грався в лісистому саду за будинком із друзями. Однією з дитячих розваг Леннона була садова вечірка, яку влаштовували щоліта в парку Колдерстоунс, неподалік від будинку, де грав духовий оркестр Армії Спасіння. Тітка Леннона Мімі Сміт згадувала: «У цьому місці було щось таке, що завжди захоплювало Джона. Він міг бачити його зі свого вікна… Він чув, як на садовій вечірці грає оркестр Армії Спасіння, і тягнув мене за собою, кажучи: „Мімі, поспішай, ми запізнимося“».
Леннон почав писати «Strawberry Fields Forever» в іспанській Альмерії під час знімання фільму Річарда Лестера в вересні та жовтні 1966 року. «Бітлз» нещодавно повернулися з виснажливих гастролей та переживали один з найважчих періодів в історії гурту, який включав скандал навколо висловлювання «Більш популярні, ніж Ісус» та заворушення, пов'язані з образою Першої леді Філіппін Імельди Маркос. Під час роботи над фільмом Лестера Леннон почувався особливо вразливим, бо вперше за довгий час залишився вдалині від колег по гурту. Дружина музиканта Синтія Леннон також згадувала, що Джон був засмучений через новину про смерть його подруги, 34-річної співачки . Записана у вересні 1966 року перша версія пісні, що збереглася на плівці, ще не містила відсилання до Суничних галявин. Письменник Стів Тернер припускав, що на той момент Леннон надихався романом Нікоса Казандзакіса «Звіт для Ель Греко», в якому розповідається про письменника в пошуках духовного сенсу.
Як і , написана Полом Маккартні наприкінці 1966 року у відповідь на нову пісню Леннона, «Strawberry Fields Forever» відображала ностальгію за ранніми роками «Бітлз» у Ліверпулі. Хоча обидві пісні названі на честь реальних місць, Маккартні наголошував, що ці твори також мають сильні сюрреалістичні та психоделічні відтінки. Продюсер «Бітлз» Джордж Мартін згадував, що коли вперше почув «Strawberry Fields Forever», то подумав, що вона викликає в уяві «туманний, імпресіоністичний світ мрій».
Подібно до пісень та з альбому Revolver, «Strawberry Fields Forever» була натхненна експериментами Леннона з галюциногенним наркотиком ЛСД, який змусив його поставити під сумнів свою ідентичність та спробувати розчинити своє его. За словами Тернера, твердження Леннона про те, що в «Strawberry Field» «ніщо не є реальним» (), відображає концепцію маї (або «ілюзії»), викладену в індуїстських вченнях, які Леннон також читав на знімальному майданчику. Сам Леннон казав, що пісня відображає те, як він почувався «іншим усе своє життя»; він називав її «покладеним на музику психоаналізом» та однією зі своїх найщиріших пісень. На думку Маккартні, текст композиції відображав захоплення Леннона англійським письменником XIX століття Льюїсом Керролом, зокрема його віршем «Бурмоковт».
Першу версію пісні було записано в Альмерії, після чого протягом листопада Леннон працював над мелодією та текстом в Англії. Демо-версії, записані в його будинку, демонструють прогрес у роботі та вперше містять частини, зіграні на мелотроні. Цей електронний клавішний інструмент, схожий на фортепіано, що відтворював звучання інших інструментів, записане на магнітофонній плівці, Леннон придбав у серпні 1965 року. На першому записі з Альмерії пісня не мала приспіву та містила лише один куплет, який починався зі слів «There's no one on my wavelength / I mean, it's either too high or too low» (). Пізніше Леннон переробив ці слова, зробивши більш загадковими, та написав мелодію та частину тексту до приспіву, який виконував роль бриджу. Повернувшись до Англії, на початку листопада він додав ще один куплет, вперше згадавши «Суничні галявини». Перший куплет з фінальної версії пісні насправді був написаним останнім, незадовго до студійних сесій. Для приспіву Леннон черпав натхнення зі своїх дитячих спогадів: слова «nothing to get hung about» (, дослівно ) були згадкою про суворий наказ тітки Мімі не гратися на території Суничної галявини, на що молодий Джон відповів: «They can't hang you for it» ().
Особливості композиції
«Strawberry Fields Forever» була написана на акустичній гітарі в тональності до мажор. Записана версія не відповідає жодній зі стандартних тональностей через маніпуляції зі швидкістю стрічки; найближчою до неї є сі-бемоль мажор. Музикознавець Волтер Еверетт вказує, що на першій хвилині тональність знаходиться десь посередині між ля та сі-бемоль мажор, а згодом — ближче до сі-бемоль мажор
Пісня починається зі вступу, схожого на звучання флейт, зіграного на мелотроні, та включає акордову прогресію I–ii–I–VII–IV. Вокал вступає на приспіві, а не на куплеті. За описом Домініка Педлера, пісня має «недіатонічні акорди та вторинні домінанти», що поєднуються з «хроматичною мелодійною напругою, посиленою завдяки насиченій гармонізації та руху тоніки». Фраза «to Strawberry» починається з дисонантної ноти соль на тлі акорду фа мінор, потім використовує півтоновий дисонанс між сі-бемоль та сі (звичайним та підвищеним 11-м ступенем відносно акорду фа мінор), доки не досягається консонантна нота фа у слові «Fields». Така ж серія переважно дисонантних нот мелодії охоплює фразу «nothing is real» на тлі акорду соль септакорд (фа-дієз септакорд у тональності ля мажор).
Розмір приспівів є ускладненим через те, що використовується півтакт, і вокал починається посередині першого такту. Перший куплет йде після приспіву і має вісім тактів. Він починається з акорду фа мажор, який переходить до соль мінору, субмедіанти. За словами музикознавця Алана Поллака, ця субмедіанта є оманливим кадансом, оскільки вступний тон ніколи не переходить безпосередньо в акорд I, як очікувалося. Натомість провідна нота, гармонізована як частина домінантного акорду, переходить у переважаючу тоніку (сі-бемоль) в кінці куплету, після тонізування субдомінантного (IV) акорду мі-бемоль на слові «disagree». Другий і третій куплети пісні починаються з низхідної мелодії в стилі раги, яку виконують на свармандалі, індійському різновиді цитри.
В середині другого приспіву звучать духові інструменти, підкреслюючи зловісний характер тексту. Після трьох куплетів і чотирьох приспівів рядок «Strawberry Fields Forever» повторюється тричі, і пісня стихає під акомпанемент електрогітари, віолончелі та свармандалу. Пісня знову з'являється через кілька секунд, створюючи те, що Еверетт називає «кодою вільної форми». У цій авангардній частині можна почути звучання мелотрону, відтворене у зворотньому порядку, а також поодинокі барабанні удари, дисонансні духові інструменти та бурмотіння, після чого пісня стихає вдруге.
Запис пісні
«Бітлз» почали записувати «Strawberry Fields Forever» 24 листопада 1966 року. Ця студійна сесія гурту стала першою після завершення роботи над альбомом Revolver у червні, і врешті решт вона призвела до появи альбому 1967 року Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band. Це також була перша спільна робота музикантів «Бітлз» з 29 серпня, коли добіг кінця концертний тур гурту по США. Запис відбувався у Студії № 2 EMI Studios (нині Abbey Road Studios) у Лондоні із використанням чотиридоріжкового магнітофону.
Перед студійними сесіями менеджер «Бітлз» Браян Епштейн попередив звукозаписувальну компанію EMI, що гурт не випускатиме нових пісень для різдвяних продажів. 10 листопада газети повідомили, що «Бітлз» більше не проводитимуть концертних турів. Відсутність активності колективу з вересня та широко розрекламовані сольні проєкти музикантів були сприйняті пресою як ознака того, що гурт знаходиться на межі розпаду. Натомість повернення «Бітлз» до студії звукозапису було висвітлено на перших шпальтах газет.
Джордж Гаррісон, який подорожував Індією під час перерви у творчості «Бітлз», згадував, що коли вони возз'єдналися для запису «Strawberry Fields Forever», в гурті панувала «глибша та більш прониклива атмосфера». Леннон зізнався, що після того, як не зумів знайти спільну мову з кимось на знімальному майданчику Лестера, він «ніколи не був так радий бачити інших [бітлів]; а побачивши їх, знову відчув себе нормальним». Пісня мала робочу назву «It's Not Too Bad» (). Її запис тривав 45 годин, розтягнувшись на п'ять тижнів. Ці сесії стали найскладнішими з усіх, що «Бітлз» робили до того часу. В результаті було створено три різні версії пісні, кожна з яких відрізнялася структурою, тональністю та темпом. Фінальний запис був створений шляхом поєднання двох останніх версій.
Разом із «Penny Lane» та , пісня «Strawberry Fields Forever» встановила тематику, яка панувала на початку створення альбому Sgt. Pepper: ностальгічний погляд на дитинство учасників гурту в північній Англії. Пол Маккартні казав, що це ніколи не планувалося навмисно як концепція для всього альбому, але визнав, що тема дійсно стала наскрізною протягом усього проєкту.
Дубль № 1
24 листопада Леннон зіграв пісню для інших учасників гурту на акустичній гітарі, а для студійного запису обрав електрогітару . Маккартні грав на власному мелотроні; примірники інструменту кожен з музикантів «Бітлз» отримав завдяки клавішнику The Moody Blues Майку Піндеру. Гаррісон також грав на електрогітарі, підкреслюючи басову лінію, а Рінго Старр грав на барабанах. Маккартні написав мелодію для вступу, зіграну на мелотроні, проте на першому дублі інструмент більше виступав в ролі акомпанементу і ще не вирізнявся так, як на офіційно опублікованому студійному записі.