Канаки (, застаріле: canaque) — корінне меланезійське населення Нової Каледонії. Вони є найбільшою громадою країни, хоча й становлять менше половини її населення (41,2 % за даними перепису 2019 року)Population de la Nouvelle-Calédonie selon la communauté d'appartenance. ISEE — Institut de la statistique et des études économiques Nouvelle-Calédonie . 341 канацьке плем'я розселене в усіх трьох її провінціях. Вони розмовляють 28 різними мовами.
Сучасні канаки поділені на велику кількість відокремлених груп. Така ситуація була успадкована з доколоніальної доби. За відсутності центральної влади кожен клан або група кланів сформували власні культурні особливості й розмовляли власною мовою; не існувало й загальної назви корінних мешканців Нової Каледонії. Поступово йде процес консолідації цих груп. Канаки ведуть боротьбу за надання Новій Каледонії незалежності. Багато їх продовжує розмовляти власними мовами та дотримуватися своїх споконвічних звичаїв.
Назва До 1990-х для позначення корінного населення Нової Каледонії офіційно використовувався термін «меланезійці» (). Зародження національно-визвольного руху в канацькому середовищі принесло з собою й появу етноніму «канак» як одного із символів національної ідентичності. Канацький лідер Жан-Марі Чибоу вперше представив його під час культурного фестивалю «Меланезія 2000», що проходив в Нумеа в 1975 році. 1983 року термін «канаки» був офіційно визнаний французькою державою, а Нумейська угода 1998 року формалізувала його використання.
Сама назва «канаки» не має витоків у меланезійських мовах, якими говорять в Новій Каледонії. Цей термін є гібридним, він з'явився в XIX ст. в басейні Тихого океану в результаті контактів полінезійських мов із англійською й походить від гавайського словосполучення «канака маолі». Полінезійське слово «канак» (Kanak) означає «людина». Воно увійшло до побудованого на англійській основі тихоокеанського піджину, канаками в регіоні стали називати тубільців. Це слово було запозичено французами, канаками () вони називали корінне населення Нової Каледонії, але в даному випадку термін набув образливої конотації.
У другій половині XX ст. канацькі лідери надали терміну «канак» нове наповнення. Його пов'язали з канацьким міфічним героєм Канаке (). Характерною була відмова від французького написання (Canaque) на користь англійського (Kanak). Така радикальна зміна вказувала на бажання корінних жителів Нової Каледонії дистанціюватися від Франції та встановити тісні зв'язки з іншими країнами Меланезії (Папуа Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Фіджі), населення яких користується англійською мовою, а також з Австралією та Новою Зеландією, які підтримували боротьбу канаків за незалежність. Прибічники незалежності Нової Каледонії зробили термін «канаки» символом боротьби за визнання оригінальної канацької культури та самобутності народу. Важливо, що цей термін став застосовуватись для позначення не лише канацького етносу, а й Нової Каледонії як країни канаків ().
1985 року уряд увів нове написання Kanak замість французького Canaque. Матіньонська угода 1988 році офіційно закріпила таку орфографію. Це слово незмінюване, чоловічого роду, використовується без артикля.
Чисельність і розселення Динаміка чисельності канаків та їхня частка в населенні Нової Каледонії за даними переписів населення 1969—2019 рр.: 1969Images de la population de la Nouvelle-Caledonie. Principaux résultats du recensement 1996. Ministère de l’Économie et des Finances, Institut national de la statistique et des études économiques (INSEE) 1976 1983 1989 1996 2009 2014 2019 Все населення, осіб 100 579 133 233 145 368 164 173 196 836 245 580 268 767 271 407 Канаки, осіб 46 200 55 598 61 870 73 598 86 788 99 078 104 958 111 856 Частка канаків 45,9 % 41,7 % 42,6 % 44,8 % 44,1 % 40,3 % 39,1 % 41,2 %
Канаки живуть у всіх трьох провінціях Нової Каледонії, але існують суттєві регіональні відмінності в етнічному складі населення країни. За даними перепису 2019 року канаки становили 94,6 % населення провінції Острови Луайоте, 72,2 % населення Північної провінції (55,5 % на західному узбережжі й 87,0 % на східному узбережжі), 28,8 % населення Південної провінції (26,4 % у Великому Нумеа, 50,0 % в сільських районах).
Динаміка чисельності канаків та їхня частка в населенні провінцій Нової Каледонії за даними переписів населення 1989—2019 рр.: 1989 1996 2009 2014 2019 Провінція Острови Луайоте Все населення, осіб 17 912 20 877 17 436 18 297 18 353 Канаки, осіб 17 576 20 267 16 847 17 191 17 367 Частка канаків 98,1 % 97,1 % 96,6 % 94,0 % 94,6 % Північна провінція Все населення, осіб 34 526 41 413 45 137 50 487 49 910 Канаки, осіб 27 178 32 246 33 312 35 578 36 013 Частка канаків 78,7 % 77,9 % 73,8 % 70,5 % 72,2 % Південна провінція Все населення, осіб 111 735 134 546 183 007 199 983 203 144 Канаки, осіб 28 844 34 275 48 919 52 189 58 476 Частка канаків 25,8 % 25,5 % 26,7 % 26,1 % 28,8 %
В Південній провінції, особливо в густонаселеному урбанізованому районі Великого Нумеа, переважає європейська громада. Натомість канаки становлять від 70 % до 99 % населення в комунах на східному узбережжі Гранд-Терр (як у Північній, так і в Південній провінції), а також на островах Луайоте, Пен і Белеп.
Мови Нова Каледонія відзначається значним мовним розмаїттям. До наших днів збереглося понад 30 різних канацьких мов і діалектів, які належать до центрально-східної гілки океанійських мов, що є частиною австронезійської мовної сім'ї.
Кількість інвентаризованих мов Нової Каледонії різниться залежно від думки конкретного автора, існують розбіжності в ідентифікації окремих мов та їхніх діалектів. Офіційно визнано 28 мов, що використовуються в канацькій громаді, точніше 27 мов і група із 7 діалектів області Во-Коне (). Проєкт Ethnologue виділяє 33 мови корінного населення Нової КаледоніїLewis, M. Paul, Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.), 2016. Ethnologue: Languages of the World, Nineteenth edition. allas, Texas: SIL International. New Caledonia — Languages .
Майже всі вони меланезійські, їх поділяють на дві основні групи: мови Нової Каледонії та мови островів Луайоте. Окремо стоїть лише полінезійська мова західна увеа (Fagauvea, 28 на мапі) на острові Увеа (острови Луайоте). Меланезійські мови поділяють на такі групи: Луайотські мови: яйська мова (яї, Iaai, 27 на мапі); дрегуйська мова (дрегу, дегу, ліфу, Drehu, 26 на мапі); ненгонська мова (ненгоне, маре, Nengone, 25 на мапі). Новокаледонські мови: мови крайньої півночі (): ньєлайська мова (ньєлаю, ялаю, Nyelâyu, Yalâyu, 1 на мапі), кумацька мова (кумак, нелемва-ніксумвак, Nêlêmwa-Nixumwak, Kumak, 2 на мапі), чаацька мова (чаач, Caac, 3 на мапі), юанзька мова (юанга, нюа, Yuanga, Yûâga, Zuanga, Nyua, 4 на мапі); мови півночі (): дьяойська мова (дьяо, джао, Jawe, Diahoue, 5 на мапі), немійська мова (немі, Nemi, 6 на мапі), поайська мова (поай, фоай, єнген, Fwâi, Poai, Yengen, 7 на мапі), піжейська мова (піже, піндже, Pije, Pindje, 8 на мапі), поапоанська мова (поапоа, Pwapwâ, Poapoa, 9 на мапі), поамейська мова (поамей, Pwaamei, Poamei, 10 на мапі) та діалекти Во-Коне (11 на мапі): боату (Bwatoo), аеке (гаеке, Haeke) авеке (гавеке, Haveke), моавеке (гмовеке, Hmwaveke, Moaveke), вамоанг (Waamwang, Wamoang), вамальська мова (вамале, памале, Vamale, Pamale); мови центру (): чемуйська мова (чемуї, чемукі, Cèmuhî, 12 на мапі), пайчийська мова (пайчи, Paicî, 13 на мапі); мови півдня (): ажианська мова (ажие, вайлу, Ajië, Wailu, 14 на мапі), аргоська мова (арго, Arhö, 15 на мапі), арганська мова (арга, Arhâ, 16 на мапі), оровська мова (орове, орое, Ôrôé, Orowe, 17 на мапі), нецька мова (неку, Nèku, 18 на мапі), зірська мова (зіре, сіше, Sîshëë, Zîchë, 19 на мапі), тірійська мова (тірі, меа, Tîrî, Méa, з діалектами амеа, Haméa та авеа, Havèâ, 20 на мапі), харачувська мова (харачуу, канала, Xârâcùù, Canala, 21 на мапі), хараґурська мова (хараґуре, Xârâgurè, 22 на мапі); мови крайнього півдня (): друбейська мова (друбеа, ндумбеа, паїта, Drubea, 23 на мапі), нумейська мова (з діалектами нумее (капуме) на півдні Гранд-Терр та квеньї на острові Пен, Numèè, Kapumë, Kwényï, 24 на мапі).
Новокаледонські мови поділяються на 2 підгрупи: північні (мови півночі, крайньої півночі та центру) й південні (мови півдня та крайнього півдня). Межа між ними приблизно навпіл поділяє острів Нова Каледонія. На кожному з трьох головних островів Луайоте поширена своя меланезійська мова: яї на острові Увеа (Яї), дрегу на острові Ліфу та ненгоне на острові Маре. Острів Увеа поділений на 2 лінгвістичні райони: мова яї використовується в його центральних та північно-східних районах, а західна увеа — на півночі та на півдні, для двох районів характерна двомовність. Існують мовні бар'єри, але вони зазвичай спостерігаються між жителями областей, достатньо віддалених одна від одної. В зоні контактів, навпаки, існує значна кількість запозичень із сусідніх мов, а окремі групи населення переходять на мову сусідів.
Канацькі мови залишаються живими, попри християнізацію, колонізацію, освіту французькою й недавнє зменшення передачі мови наступному поколінню. Станом на 2014 рік канацькими мовами в Новій Каледонії розмовляли 68 345 осіб у віці старше 14 роківAires coutumières . Académie des Langues Kanak (ALK) . За даними перепису населення 2019 року, 81 % канаків говорили принаймні однією канацькою мовою, а 93 % розмовляли або розуміли принаймні одну канацьку мову. Ці показники залишалися стабільними протягом десяти роківP. Rivoilan. Synthèse. Les tribus en Nouvelle-Calédonie en 2019. Institut de la statistique et des études économiques de Nouvelle-Calédonie . Найпоширенішими канацькими мовами, за даними 2014 року, є дрегу — 15 949 носіїв у віці понад 14 років, ненгоне — 8940 носіїв, пайчи — 6866 носіїв, харачуу — 5287 носіїв та ажие — 5019 носіїв. Найменше носіїв мають мови піже (160 осіб), арга (135 осіб), неку (86 осіб), поапоа (79 осіб) та сіше (20 осіб)Les aires coutumières et les langues kanak. Académie des Langues Kanak . 18 канацьких мов ЮНЕСКО визнала такими, що перебувають у небезпеці, з них 5 вже майже зниклиNew Caledonia . Maison de la Nouvelle Calédonie, 2014 .
У Новій Каледонії існує звичаєвий адміністративний поділ, який поширюється на корінне населення, що живе за звичаєвим цивільним статусом. Цей поділ був зроблений на мовній основі. Звичаєва область Готмавап () об'єднує племена, що говорять мовами півночі та крайньої півночі, область Пайчи-Чемуї () — північно-центральними мовами, області Ажие-Арго () та Харачуу () — мовами півдня, область Друбеа-Капуме () — мовами крайнього півдня. На островах Луайоте розташовані 3 звичаєві області: Яї-Фагаувеа () на острові Увеа, Дрегу () на острові Ліфу та Ненгоне () на острові Маре.
Рівень розвитку та дослідженості різних канацьких мов також є нерівномірним. Ще в середині XIX ст. християнські місіонери розробили писемність для мов дрегу та ажие й використовували її для перекладу Біблії. Деякі релігійні документи були також опубліковані на початку XX ст. мовами яї та західна увеа. Зараз існує писемність для мов чемуї, пайчи, ажие, харачуу, друбеа, квеньї, нумее, ненгоне, дрегу, яї, західна увеа. Всі вони на основі латинської абетки. В той же час більшість канацьких мов продовжує існувати лише в усній формі.