Бонні Паркер та Клайд Берроу () — відомі американські грабіжники, що діяли за часів Великої депресії. У різний час до складу їхньої банди входили: Бак Берроу (старший брат Клайда), Бланш Берроу (жінка Бака), Реймонд Гамільтон, В. Д. Джонс, Джо Палмер, Ральф Фултс та Генрі Метвін. Члени банди здійснили двадцять пограбувань банків, крім цього вони грабували невеликі магазини та заправні станції. За підрахунками, банда винна у смерті щонайменше дев'яти офіцерів поліції та кількох цивільних. Самі Боні та Клайд були вбиті техаськими рейнджерами та поліцейськими із штату Луїзіана. Їхню історію уславив фільм 1967 року «Боні та Клайд».Toplin, Robert B. History by Hollywood: The Use and Abuse of the American Past (Urbana, IL: University of Illinois, 1996.) ISBN 0-252-06536-0.
Образ, яким пару наділяли в пресі, сильно відрізнявся від їхнього справжнього життя, особливо у випадку з Бонні. Хоч за два роки вона брала участь у більш ніж ста злочинах,Phillips, John Neal (2002). Running with Bonnie & Clyde: The Ten Fast Years of Ralph Fults. Norman, OK: University of Oklahoma Press. ISBN 0-8061-3429-1. Бонні Паркер не була вбивцею, що стріляла з кулемета, якою її зображували в газетах, кінохроніці та бульварних детективах того часу. В. Д. Джонс взагалі не впевнений, що бачив, щоб вона коли-небудь стріляла в офіцерів.Jones deposition, November 18, 1933. FBI file 26-4114, Section Sub A, pp. 59-62. FBI Records and Information .Jones, W.D. «Riding with Bonnie and Clyde.» Playboy. November 1968. Її репутація коханки гангстера, яка димить сигарами, виникла на підставі грайливого знімка, знайденого поліцією в покинутому сховищі банди в місті Джоплін, який був опублікований у пресі. Паркер дійсно багато курила, але не сигари, а сигарети Camel.Parker, Emma Krause, Nell Barrow Cowan and Jan I. Fortune (1968). The True Story of Bonnie and Clyde. New York: New American Library. ISBN 0-8488-2154-8.
Бонні Паркер
Бонні Елізабет Паркер (1 жовтня 1910 — 23 травня 1934) народилася в Ровені, штат Техас, була середньою із трьох сестер. Її батько, маляр Чарльз Паркер, помер, коли Бонні було чотири роки.Phillips, p xxxv; Guinn, p 45 Мати, Емма Крауз, переїхала з дітьми в дім своїх батьків у Семент-Сіті, індустріальне передмістя Далласу, де стала працювати швачкою.Guinn, p 46 Прадід Бонні, Франк Круз, був іммігрантом із Німеччини. Попри те, що сім'я жила в бідності, Бонні була однією з найкращих учениць у школі, з багатою фантазією, схильністю до акторства та імпровізації. Вона любила модно вдягатися.Strickland, Kristi. Parker, Bonnie . Handbook of Texas Online — Texas State Historical Association.Parker, Cowan and Fortune, pp. 33, 47; Guinn, p. 48. Її здібності до письма пізніше проявилися у віршах, таких як «Історія суїцидальної Сел»The Story of Suicide Sal. Cinetropic , «Кінець стежки» (відомий як «Історія Бонні та Клайда»).The Story of Bonnie and Clyde. Cinetropic У 15 років Бонні зустріла Роя Торнтона. Разом вони покинули школу. 25 вересня 1926 року мініатюрна дівчина (при рості 150 см вона важила 44 кг) 15-річною вступила з ним в шлюб. У 1927 році Бонні влаштувалась на роботу офіціанткою в «Кафе Марко» у східному Далласі, але два роки потому у США почалась Велика економічна депресія і кафе закрилось.
Стосунки між подружжям не склалися. Через рік після одруження чоловік став регулярно зникати на довгі періоди і в січні 1929 року вони розійшлися. Незабаром після розриву (офіційного розлучення не було, Бонні до смерті носила обручку) Торнтон потрапив на п'ять років до в'язниці. Коли він дізнався про смерть Бонні, сказав: «Я радий, що вони так повеселились. Це набагато краще, ніж бути спійманим».
В 1929 році, після розпаду свого шлюбу, але ще до зустрічі з Клайдом Берроу, Паркер жила зі матір'ю і працювала офіціанткою в Далласі. Один із постійних клієнтів кафе, поштовий працівник Тед Хінтон, у 1934 році візьме участь у засідці на Бонні та Клайда.Guinn, p 79
Клайд Берроу Клайд Честнат Берроу (24 березня 1909 — 23 травня 1934) народився в окрузі Елліс, Техас, недалеко від Далласу.Barrow and Phillips, p. xxxv.Long, Christopher. Barrow, Clyde Chesnut. Handbook of Texas Online — Texas State Historical Association. Він був п'ятим із семи дітей Генрі Безіла Берроу (1874—1957) та К'юмі Т. Вокер (1874—1943). Його сім'я була бідними фермерами. Клайда вперше арештували наприкінці 1926 року, коли він не повернув вчасно орендований автомобіль. Незабаром його разом з братом Марвіном «Баком» Берроу арештували знову, за те, що вони викрали індиків. Попри те, що в нього була законна робота, у період з 1927 по 1929 рік він займався зламуванням сейфів, грабуванням магазинів та викраданням автомобілів. Після кількох арештів у 1928 та 1929 роках, врешті його було відправлено у в'язницю Істхем у Техасі у квітні 1930-го року. Під час відбування покарання Клайд до смерті забив іншого ув'язненого, який неодноразово ґвалтував його.Guinn, p. 76. Це було перше вбивство Клайда.
У 1932 році його було звільнено достроково. З в'язниці він вийшов ще більш загартованим і жорстоким злочинцем. Його сестра Мері говорила: «Мабуть, щось жахливе сталося з ним у в'язниці, тому що він вже ніколи не був колишнім».Phillips, Running, p 324n9 Ральф Фултс, який відбував покарання в один час з Клайдом, сказав, що на його очах він перетворився з школяра на гримучу змію.Phillips, Running, p. 53.
Перша зустріч Існує кілька версій того, як Бонні і Клайд вперше зустрілися. Найвірогіднішою є та, згідно з якою Бонні Паркер і Клайд Берроу познайомилися в січні 1932 року в будинку спільної подруги.
Вони відразу ж сподобалися одне одному; більшість істориків вважають, що Бонні приєдналася до Клайда, бо була закохана в нього. Вона залишалася вірною компаньйонкою під час його злочинів, хоча і передбачала свою насильницьку смерть, яка, на їх думку, була неминуча.Guinn, p. 81
Спільні злочини
1932 рік: перші грабежі та вбивства В лютому 1932 року Клайд вийшов із в'язниці і разом з Ральфом Фултсом почав грабувати невеликі магазини та заправки. Їхньою метою було назбирати достатньо грошей та зброї, щоб організувати масову втечу в'язнів з тюрми Істхем. 19 квітня Бонні Паркер та Фултс були заарештовані під час невдалого пограбування магазину побутової техніки. Бонні випустили за кілька місяців, а Фултс покинув банду назавжди. 30 квітня під час чергового пограбування магазину власник намагався чинити опір злочинцям, за що його вбили пострілом у серце. Після цього випадку банда стає все більш агресивною. 5 серпня, в той час, як Паркер провідувала свою матір, Гамільтон і Клайд, будучи в стані алкогольного сп'яніння, розстріляли шерифа та його помічників в барі в місті Стрінгтаун, Оклахома. Наступне вбивство відбулось 11 жовтня в Шермані, Техас. Жертвою став власник магазину Говард Холл. З магазину банда винесла 28 доларів готівкою і деякі продуктиTreherne, John (1984). The Strange History of Bonnie and Clyde. New York: Stein and Day. ISBN 0-8154-1106-5. p. 99.. Пізніше Бонні заявила, що час припиняти грати в ігри, і починати займатись серйозними справами. Після цього почались грабежі, вбивства та викрадання автівок. В результаті Гамільтона було спіймано, йому присудили 60 років в'язниці. «Після арешту Гамільтона Бонні навчилась стріляти, — пише біограф злочинної пари Джон Шеві, — виявивши справжню пристрасть до вогнепальної зброї. Їхнє авто перетворилося в чудовий арсенал: кілька автоматів, гвинтівок та мисливських рушниць, дюжина револьверів і пістолетів, тисячі патронів. За допомогою Бонні Клайд оволодіває мистецтвом за лічені секунди вихоплювати гвинтівку зі спеціально вшитої вздовж ноги кишені. Подібна віртуозність розважає пару. Вони виробляють власний стиль вбивств. Бонні подобається романтично-героїчна сторона справи. Вона розуміє, що обрала смерть, але для неї це приємніше, ніж нудне та одноманітне життя, яким вона жила раніше».
В. Д. Джонс був другом сім'ї Берроу з самого дитинства. Хоча напередодні Різдва 1932 року йому було всього 16 років, він переконав Бонні та Клайда, що переїжджали з Далласа, взяти його з собою. Наступного ж дня, Джонс здійснив своє перше вбивство. Він разом з Клайдом вбили власника авто, яке намагались викрастиRamsey, pp 80-85. Менш ніж за два тижні, 6 січня 1933 року, Берроу здійснив наступне вбивство. Він застрелив помічника шерифа Малькольма Девіса з графства Таррант, коли Паркер та Джонс потрапили в пастку, організовану для інших злочинців..
1933 рік
22 березня 1933 року Бака Берроу було амністовано з в'язниці. Через деякий час, він та його дружина Бланш оселились разом з Клайдом, Бонні та Джонсом в трикімнатній квартирі над гаражем в місті Джоплін, Міссурі, де наприкінці 1920 року традиційно залягали на дно гангстери. Спочатку Бак та Бланш просто зайшли в гості, щоб запевнити Клайда в необхідності здатись владіBarrow and Phillips, pp 31-33. Blanche's book gives the most complete account of the gang's two-week «vacation» in Joplin.. Незабаром компанія привернула увагу місцевої влади — кожного дня вони шуміли, грали в карти та розпивали алкоголь, а одного разу автомат Browning вистрілив прямо в квартирі, коли Клайд чистив йогоBarrow and Phillips, p.243 n30.. Вони часто фотографувались. На багатьох знімках Бонні зображена в театральних позах. Судячи з фотографій, пара намагалась виглядати елегантно, копіюючи стиль рекламних знімків. Сусідам також видалось підозрілим, що їхні автомобілі зареєстровані в іншому штаті — Техасі.
Бригадир Дж. Б. Келер запідозрив, що шумна компанія — бутлегери, і вирішив організувати облаву. 13 квітня 1933 року о 4 годині дня дві машини поліції наближаються до квартири Берроу. Клайд і Джонс стоять на ґанку будинку, коли до них під'їжджає перше авто. Моментально вони ховаються в гаражі, зачинивши за собою двері. Друге поліцейське авто загороджує дорогу, блокуючи виїзд з гаража. Клайд та Джонс стріляють. Це сигнал для тих, хто перебуває у квартирі. Вже після перших пострілів поліція зазнає втрат: один поліцейський поранений, інший вбитий. Келер посилає по підкріплення. Під прикриттям автоматних черг Клайда та Бака, Джонс кидається до поліцейської машини, яка все ще перегороджує дорогу. Він намагається зняти машину з ручного гальма, але куля ранить його в голову. Хитаючись, він повертається до будинку. Бак також намагається звільнити проїзд і йому це вдається. Він знімає поліцейську машину з гальм, використовуючи авто як щит виштовхує його на шосе і знову повертається до будинку. Машина злочинців виїжджає з гаража та покидає місце злочину.
При огляді квартири, в якій проживала банда Берроу, було знайдено велику кількість фотографій, а також вірші Бонні. Ці фото стали першими достовірними зображеннями злочинців. Знімки почали розсилати в сусідні штати.
Протягом наступних трьох місяців банда їхала з Техасу на північ аж до Міннесоти. В травні вони намагались пограбувати банк в Лусерні, Індіана і пограбували банк в Окабені, Міннесота. Перед цим, під час викрадання автомобіля в місті Растон, Луїзіана, вони заразом викрали його власника Ділларда Дербі і Софію Стоун. Це був один з п'яти випадків викрадення, які вони здійснили з 1932 по 1943 роки. Окрім Ділларда і Софії вони викрали: Джо Джонса 14 серпня 1932 року, офіцера Томаса Перселля в січні 1933 року, шерифа Джорджа Коррі та начальника поліції Пола Харді 10 червня 1933 року і Персі Бойда 6 квітня 1934 року. Зазвичай вони відпускали своїх жертв від'їхавши далеко від дому. Інколи давали їм грошей на зворотню дорогуJones, W.D. «Riding with Bonnie and Clyde». Playboy. November 1968. Reprinted at Cinetropic.com.Anderson, Brian. «Reality less romantic than outlaw legend» . The Dallas Morning News. April 18, 2003..