Цикломедуза () — викопний рід едіакарської біоти. Являла собою округле тіло з круглим центральним потовщенням і п'ятьма концентричними гребенями (дисками) зростання навколо неї. Більшість особин малого розміру, хоча відомі знахідки до 20 см в діаметрі. Концентричні круги не завжди точно округлі, особливо коли сусідні особини заважають нормальному росту. Помітні радіальні лінії, що виходять з центрального потовщення за межі зовнішніх дисків.
Цикломедузи були широко поширені в едіакарії. Описано декілька видів цих тварин. Найперші знахідки зроблено в Маянських відкладеннях (ранній неопротерозой Сибіру, 1100—850 млн років тому) Khomentovsky V., Nagovitsin K.; Postnikov A. Mayanian (1100—850 Ma) — Prebaikalian Upper Riphean of Siberia // Russian Geology and Geophysics. — 2008. — Vol. 49. P. = 1-6 . Спочатку вважалося, що організм є повною подобою звичайної медузиSprigg R. C. (1947): Early Cambrian jellyfishes (?) From the Flinders Range, South Australia //' Transactions of the Royal Society of South Australia. — 1947. Vol. 71, No 2. — P. 220, проте на деяких зразках помітні відхилення від правильної форми, викликані сусідством інших особин, які свідчать про те, що цикломедузи були бентосними тваринами/ cyclomedusa.html (University of California at Berkeley) Cyclomedusa. Відбитки не виявляють мускулатури, подібної до мускулатури сучасних медуз. На деяких відбитках помітна прикріплювальна частина, характерна для стеблових організмів, подібних до морського пір'я(Queens University) " Disk-Form Fossils of Canada " . Adolf Seilacher, in a series of papers (1985-92) called into question the assignment of the Ediacaran organisms to Animalia..
Існують припущення, що цикломедузи були колоніями мікроорганізмівGrazhdankin D., Gerdes G. Ediacaran microbial colonies // Lethaia. — 2007. — Vol. 40, Issue 3. — P. 201—210 . Д. Гражданкін порівнював концентричні та радіальні структури цикломедуз з аналогічними утвореннями сучасних бактеріальних колоній.
Відбитки цикломедуз знайдені в неопротерозойських відкладеннях в едіакарії (Австралія), Фіннмаркі (Норвегія), Чарнвуд-Форесті (Charnwood Forest) (Велика Британія), Оленьці (Росія), північному Китаї, Ньюфаундленді, північно-західній Канаді, Поділля (Україна), Уралі (Росія), узбережжі Білого моря (Росія) і Сонорі (Мексика).
Еволюційні попередники цикломедуз невідомі Дуже небагато представників едіакарської біоти дожили до кембрійського періоду. Деякі з них обговорюються у статтях Conway Morris (1993) і Narbonne (1998). Однак, якщо цикломедуза була мікробної колонією, мікроорганізми, що складали її, могли вижити..
Примітки
Див. також Список едіакарських родів Аркаруа Аспідела
Посилання (University of California at Berkeley) Cyclomedusa Conway Morris S. 2036/Pages% 20593-635.pdf Ediacaran-like fossils in Cambrian Burgess Shale-type faunas of North America. Palaeontology. — 1993. — Vol. 36. — Р. 593—635. Narbonne G. M. The Ediacara biota: A terminal Neoproterozoic experiment in the evolution of life. GSA Today. — 1998. — 8 (2). — Р. 1-6.