Альберт Рієра (; 15 квітня 1982, Манакор) — іспанський футбольний тренер і колишній футболіст, який грав на позиціях вінгера та лівого захисника. Наразі є головним тренером клубу «Целє».

Насамперед відомий виступами за іспанські клуби «Мальорка» та «Еспаньйол», з першим з яких Альберт ставав володарем Кубка Іспанії. Також виступав за ряд іменитих європейських клубів, зокрема англійські «Манчестер Сіті» та «Ліверпуль», а також за національну збірну Іспанії, у складі якої став бронзовим призером Кубка конфедерацій 2009 року.

Клубна кар'єра Народився 15 квітня 1982 року в місті Манакор. Вихованець футбольної школи клубу «Мальорка». Дорослу футбольну кар'єру розпочав у 2000 році в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 44 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Бордо», до складу якого приєднався 2003 року. Відіграв за команду з Бордо наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Бордо», був гравцем основного складу команди.

Згодом з 2005 до 2008 року грав у складі команд клубів «Еспаньйол» та, на умовах оренди, «Манчестер Сіті».

У 2008 році уклав контракт з клубом «Ліверпуль», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця.

Протягом сезону 2010/11 захищав кольори команди клубу «Олімпіакос», вигравши з командою титул чемпіона Греції.

До складу клубу «Галатасарай» приєднався 3 серпня 2011 року. Сума трансферу склала 3 мільйони євро. Згідно з укладеним контрактом, Рієра повинен був заробляти в стамбульському клубі 2,7 млн євро в рік. Вперше забив 25 січня 2012 року в матчі з «Анкарагюджю» (4:0).

Після переходу Нордін Амрабата в «Галатасарай» Фатіх Терім пересунув Рієру на позицію лівого захисника. Пов'язано це, в першу чергу, було з відсутністю футболістів, здатних зіграти на цьому місці, за винятком схильного до травм Хакана Балта. З командою двічі поспіль вигравав національний чемпіонат та суперкубок. 28 січня 2014 року розірвав контракт з клубом. Всього встиг відіграти за стамбульську команду 60 матчів в національному чемпіонаті (3 гол), 6 матчів в національному кубку та 14 ігор у єврокубках (1 гол).

У лютому 2014 року з'явилась інформація про перехід Альберта до харківського «Металіста» , проте трансфер не відбувся і 24 березня Рієра підписав попередній контракт з «Удінезе», що виступав в силу 1 липня. Трьома днями пізніше приєднався до англійського «Вотфорда» до кінця сезону . Свій перший і єдиний гол за англійців забив 19 квітня у домашньому матчі проти «Іпсвіч Таун». У грі з «Чарльтоном» отримав дві жовті картки, а після матчу був звинувачений в неадекватній поведінці Футбольною асоціацією Англії, отримав двоматчеву дискваліфікацію і відправився в «Удінезе», так як до кінця чемпіонату залишалася лише одна гра. Не зігравши жодної гри за «зебр», 29 листопада був звільнений з італійського клубу за участь в покерному турнірі в Словенії, якому він віддав перевагу грі проти «К'єво».

5 березня 2015 Рієра повернувся до рідної «Мальорки», підписавши контракт на півтора року. Проте важе за кілька місяців покинув клуб через конфлікт з головним тренером Микелем Солером.

У вересні 2015 року підписав контракт з словенським клубом «Заврч», де грав до кінця року, після чого розірвав контракт з клубом, але залишився у країні, ставши гравцем «Копера».

Виступи за збірну 2000 року дебютував у складі юнацької збірної Іспанії, взяв участь у 11 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2002–2003 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. На молодіжному рівні зіграв у 15 офіційних матчах, забив 2 голи.

13 жовтня 2007 року дебютував в офіційних матчах у складі збірної Іспанії проти данців в рамках відбіркового турніру до чемпіонату Європи 2008 року він вразив ворота суперника з-за меж штрафної площі. В заявку на фінальний турнір включений не був.

Знову був викликаний в збірну в жовтні 2008 року на матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року після того, як Дієго Капель відмовився грати через травму. Провів 11 хвилин у зустрічі проти збірної Естонії. У наступному році на останній хвилині забив переможний м'яч у ворота збірної Туреччини (2:1).

Вісенте дель Боске включив Рієру в склад на Кубок Конфедерацій 2009, і Альберт провів чотири матчі за команду, яка посіла третє місце. Втім, на чемпіонат світу він не поїхав і в збірну більше не викликався.

Всього за три роки провів у формі головної команди країни 16 матчів, забивши 4 голи.

Тренерська кар’єра

Галатасарай (асистент) Рієра офіційно оголосив про завершення футбольної кар’єри 24 січня 2018 року через публікацію в соціальних мережах, де він зобразив себе, буквально повісивши бутси на дерево. У 2019 році він отримав ліцензію Про УЄФА, а в серпні наступного року повернувся до «Галатасарая» як асистент головного тренера Фатіха Теріма. У січні 2022 року він повернувся на Тюрк-Телеком-Арена для роботи разом із співвітчизником Доме́неком Торрентом.

Олімпія Любляна 4 липня 2022 року Рієра повернувся до вищого дивізіону Словенії, коли його призначили головним тренером «Олімпії Любляна». Його вигнали з першої прес-конференції ультрас «Олімпії», «Green Dragons», які були незадоволені звільненням попереднього тренера Роберт Просінечкі. Він дебютував через три дні вдома проти Діфферданж 03 у першому кваліфікаційному раунді Ліга конференцій УЄФА, зігравши внічию 1:1, і потребував додаткового часу в матчі-відповіді, щоб пройти цей раунд. Його команда розпочала сезон ліги 14 липня з домашньої перемоги 2:0 над Мурою, після чого здобула ще сім перемог, що стало найкращим стартом клубу з 1994 року.

Рієра врешті привів «Олімпію» до національного чемпіонства, здобувши перший титул з 2018 року після перемоги над головними суперниками Марибором 2:0 за п’ять турів до кінця. Він завершив дубль, перемігши «Марибор» у Кубку Словенії завдяки пенальті Тімі Макса Ельшніка на 130-й хвилині. За свої досягнення він був визнаний Тренером року; однак під час церемонії він оголосив, що йому не запропонували новий контракт, і він залишить клуб після закінчення терміну дії контракту наприкінці травня.

Целє 20 липня 2023 року, за два дні до початку нового сезону, Рієра був офіційно представлений як тренер «Целє», також у вищому дивізіоні Словенії. У своєму дебютному матчі через три дні його команда зіграла внічию 2:2 на виїзді проти Алюмінію. Він залишив клуб, який очолював таблицю після 11 турів, 11 жовтня. Він провів 17 матчів, зокрема вибив португальський Віторія Гімарайнш у другому кваліфікаційному раунді Ліга конференцій УЄФА.

Бордо Наступного дня після відходу з «Целє» Рієра став новим тренером «Бордо» — тепер у Лізі 2 — повернувшись до клубу через 18 років після виступів за нього як гравець і підписавши контракт до червня 2025 року. Його дебют 21 жовтня завершився поразкою 2:0 від Анже.

Рієра привів свою команду до 12-го місця. Однак «Бордо» було адміністративно понижено до Чемпіонату Національ і оголошено банкрутом перед початком нового сезону.

Повернення до Целє Рієра повернувся до «Целє» 29 липня 2024 року, підписавши дворічний контракт. Вже наступного дня він керував командою у виїзній поразці 5:0 від Слована Братислава у другому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів, вилетівши з загальним рахунком 6:1; це була найважча поразка клубу в європейських змаганнях, а також одна з найважчих у тренерській кар’єрі Рієри. Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1999–00 «Мальорка Б» СДБ (ІІІ) 7 1 - - - - - - - - - 7 1 2000–01 СДБ (ІІІ) 31 6 - - - - - - - - - 31 6 2001–02 СДБ (ІІІ) 16 0 - - - - - - - - - 16 0Усього за «Мальорку Б» 54 7 - - - - - - 54 7 2000–01 «Мальорка» ПД 3 1 КІ 0 0 - - - - - - 3 1 2001–02 ПД 8 1 КІ 0 0 ЛЧ+КУЄФА 3+0 0 - - - 11 1 2002–03 ПД 35 4 КІ 8 0 - - - - - - 43 4 2003–04 «Бордо» Л1 32 2 КФ+КЛ 2+0 0 КУЄФА 10 5 - - - 44 7 2004–05 Л1 21 2 КФ+КЛ 1+0 0 - - - - - - 22 2Усього за «Бордо» 53 4 3 0 10 5 - - 66 9 2005-06 «Еспаньйол» ПД 8 0 КІ 0 0 КУЄФА 3 0 - - - 11 0 2005–06 «Манчестер Сіті» ПЛ 15 1 КА+КЛ 4+0 0 - - - - - - 19 1 2006–07 «Еспаньйол» ПД 28 4 КІ 1 0 КУЄФА 13 4 СІ 2 0 44 8 2007–08 ПД 36 4 КІ 3 0 - - - - - - 39 4Усього за «Еспаньйол» 72 8 4 0 16 4 2 0 94 12 2008–09 «Ліверпуль» ПЛ 28 3 КА+КЛ 3+0 1 ЛЧ 9 1 - - - 40 5 2009–10 ПЛ 12 0 КА+КЛ 0+1 0 ЛЧ+ЛЄ 1+2 0 - - - 16 0Усього за «Ліверпуль» 40 3 4 1 12 1 - - 56 5 2010–11 «Олімпіакос» СЛ 26 2 КГ 2 0 ЛЄ 0 0 - - - 28 2 2011–12 «Галатасарай» СЛ 26+4Плей-оф 1 КТ 2 0 - - - - - - 32 1 2012–13 СЛ 26 2 КТ 0 0 ЛЧ 9 0 СТ 0 0 35 0 2013-14 СЛ 4 0 КТ 4 1 ЛЧ 5 0 СТ 0 0 13 1Усього за «Галатасарай» 56+4 3 6 1 14 0 0 0 80 4 2013-14 «Вотфорд» Ч (ІІ) 8 1 КА+КЛ - - - - - - - - 8 1 2014–15 «Удінезе» A 0 0 КІ 0 0 - - - - - - 0 0 2014–15 «Мальорка» СД (ІІ) 6 0 КІ - - - - - - - - 6 0Усього за «Мальорку» 52 6 8 0 3 0 - - 63 6 2015–16 «Заврч» 1Л 12 1 КС 2 1 - - - - - - 14 2Усього за кар'єру 388+4 36 33 3 55 10 2 0 482 49

Особисте життя 30 травня 2009 року Альберт одружився з росіянкою Юлією Корольовою. Весілля проходило в Омську. Для гостей виступав Валерій Меладзе, чий гастрольний графік збігся з весіллям футболіста«Півзахисник „Ліверпуля“ Рієра одружився з росіянкою» // Championat.ru«Альберт Рієра одружився з мешканкою Омська!» // Liverbird.ru. Пара має спільну доньку Олександру (2008 р.н.). Також у нього є молодший брат Сіто Рієра, теж футболіст, який виступав в одеському «Чорноморці».

Титули і досягнення Гравець Володар Кубка Іспанії з футболу (2): «Мальорка»: 2002-03 «Еспаньйол»: 2005-06 Чемпіон Греції (1): «Олімпіакос»: 2010-11 Чемпіон Туреччини (2): «Галатасарай»: 2011-12, 2012-13 Володар Суперкубка Туреччини (2): «Галатасарай»: 2012, 2013 Тренер Чемпіон Словенії (1): «Олімпія»: 2022-23 Володар Кубка Словенії (2): «Олімпія»: 2022-23 «Целє»: 2024-25

Примітки

Посилання

Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. Статистика виступів на сайті national-football-teams.com Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com