Th — диграф латинської абетки, найпоширеніший серед диграфів англійської мови.
Вибухові приголосні
Сполучення /t.h/ Буквосполучення th може позначати збіг двох приголосних /t/ та /h/, зокрема, в англійському слові knighthood. У цьому разі воно диграфом не є, оскільки не позначає єдиний приголосний звук.
Глухий /tʰ/ з придихом Диграф th було введено до латинської мови для передачі літери «тета» (Θ, θ) у запозиченнях із грецької. Тета вимовлялася як глухий приголосний із придихом () у класичній грецькій та койне.
th використовується в різних академічних системах транслітерації для передачі літер, які у своїй мові вимовляються як . Наприклад, відповідно до , th відповідає ряду літер зі звуком .
/t/ Оскільки ані , ані початково не належали до латинської мови, диграф th згодом набув звукового значення . З етимологічних причин написання відповідних слів збереглося. Подібним чином згодом це перейшло до німецької, французької та інших мов, де th вживається у давньогрецьких запозиченнях, проте вимовляється як .
Свого часу в англійській, французькій та німецькій мовах вживання th поширилося на інші слова без етимологічних причин, проте в сучасних нормах орфографії більшою мірою подібне вживання скасовано. Прикладом неетимологічного th в англійській є назва річки Thames від середньоанглійського Temese.
Також в англійській мові th вимовляється як у запозиченнях з німецької чи французької, зокрема Neanderthal. Англійське ім'я Томас (Thomas) має першим звуком , оскільки це нормандське запозичення.
У транскрипції австралійських мов th позначає зубний приголосний , аналогічний українському т.
Зубні фрикативні приголосні
Глухий /θ/ У період Пізньої Античності грецька фонема, представлена літерою θ, перейшла від звуку з придихом до фрикативного . Це вплинуло на вимову диграфа th, який почав вживатися на позначення у деяких мовах із цим звуком. Латинська абетка давньоанглійської мови запозичила рунічні літери þ та ð, які позначали цей звук. Ці літери в середньоанглійській мові були витіснені диграфом th.
Серед мов, у яких th позначає звук , — албанська та валлійська. В обох мовах вважається окремою літерою, що стоїть в абетці між t та u. У давньоверхньонімецькій мові диграф вживався раніше, допоки звуки та не перейшли в .
Дзвінкий /ð/ В англійській мові th позначає дзвінкий зубний фрикативний . З часів давньоанглійської мови літери þ та ð не розрізнялися і позначали звуки та . З XV століття ці літери поступово замінив диграф th.
З англійської мови таке використання перейшло до джерсійського діалекту норманської мови (Jèrriais), де відповідає французькому .
Ірландська та шотландська кельтська У ірландській та шотландській кельтській мовах th позначає ленітовану форму . У більшості випадків цей звук переходить у на початку слів. Наприклад (обидві мови): toil 'воля' → do thoil 'твоя воля'.
Це використання диграфів відрізняється від інших, які походять з латини. Хоча є імовірність того, що наявність диграфів з h у латинській вплинула на кельтські мови, їхня відповідність фонемам заснована виключно на власній логіці кельтських мов.
У кінці слова в ірландській та шотландській ленітований /t/ не вимовляється, напр. «втомлений». Інколи, але рідко, він не вимовляється і на початку слова: «ти».
Див. також -th Диграф Англійська мова Давньоанглійська мова
Примітки