Рипі́да ( — «опахало, віяло») — в Православній церкві богослужбове начиння, своєрідне літургійне віяло у вигляді металевого або дерев'яного круга, ромба або зірки на довгім руків'ї. На рипідах також зображують херувимів.
Рипіди застосовувались при здійсненні таїнства Євхаристії з найдавніших часів. Раніше вони робилися з павиного пір'я. І використовувалися для оберігання святих дарів від комах. Але великі й громіздкі рипіди незручні для цієї функції, для цього відповіднішими є малі покрівці.
В літургійних вказівках кажуть, що два диякони повинні тримати їх з обох сторін престолу. За формою рипіди бувають круглими, квадратними, зіркоподібними. У Російській Православній Церкві з часу прийняття християнства рипіди робилися металевими, із зображенням серафимів. Рипідами осіняють дискос та потир на Великому Вході за літургією, їх виносять в уставних місцях архієрейської служби, в Хресних ходах, за участю єпископа, і в інших важливих випадках. Рипідами осяяна труна покійного архієрея.
Тепер віяння рипідами має символічне значення, воно зображує присутність Небесних Сил при здійсненні таїнства святого Причастя.
Література Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д—р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято—Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003.157 с.