Залізці (до 1992 — Заложці, , ) — селище Тернопільського району на півночі Тернопілля.
У 1939—1941 роках та у 1944—1962 роках — районний центр Тернопільської області УРСР. Пізніше — центр селищної ради. Нині — адміністративний центр Залозецької селищної громади.
До Залізців приєднано хутори Дерехів, Зоряний (Бонзулі), Турчин.
Населення — 2425 осіб (2025).
Географія
Розташоване 17 км на південь від Підкаменя, 35 км на північ від Тернополя.
Через Залізці пролягли автошляхи Тернопіль — Броди — Шептицький та Кременець — Почаїв — Зборів.
Залізці розташовані по обидва боки річки Серет. На східних околицях селища в неї впадає річка Гук. На правому березі річки Серет знаходяться Старі Залізці, на лівобережжі — Нові Залізці, хоча адміністративно — це один населений пункт. Частина селища прилягає до мальовничого ставу, який тягнеться аж до с. Чистопади. Раніше став був значно більший, він пролягав від Залозець аж до с. Ратищі. Після невдалої меліорації водних ресурсів цього регіону в середині ХХ століття, площа ставу зменшилась в рази, значні території було заболочено. Однак Залозецький став і зараз лишається найбільшою водоймою Тернопільщини. Став перебуває у комунальній власності Залозецької громади.
Населення
За даними перепису 1999 року, проживало 2700 жителів. У путівникові Тернопільщиною за 1924 рік наводяться дані, що на початку XX століття у містечку проживало 8 тис. осіб. Зміни населенняРікНаселенняЗміна18806 100—19107 275 +19,3%19214 773 -34,4%19396 350 +33%19792 609 -58,9%19892 691 +3,1%20172 649 -1,6%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська267099.63%російська80.30%польська20.07%Усього2680100%
Історія Поблизу Залізців виявлено археологічні пам'ятки доби пізньої бронзи.
Поблизу Залізців виявлено археологічні пам'ятки доби пізньої бронзи.
Перша писемна згадка про Залізці датується 1483 роком. Тоді вони були частиною Олеських маєтностей, що після смерті Яна із Сенна перейшли у власність його сина Петра Сененського. В документі уточнення кордону між Польщею і Великим Князівством Литовським (1546 р.) вказано, що Залізці (Залозцы) заклав пан Мартин.. На початку XVI ст. король Сигізмунд I Старий подарував ці землі Мартину Каменецькому, який сприяв будівництву замку (за іншою версією, Мартин Каменецький став дідичем після одруження з донькою Петра Сененського Ядвигою). Після смерті Мартина Каменецького дідичем став його син Ян — ймовірно, подільський воєвода.
1516 року Залізці отримали статус міста, 1520 року — магдебурзьке право (прохання дідича Мартина Каменецького, дозвіл короля Сигізмунда I Старого). У 1578 р. рідні брати Ян та Альберт (Войцех) Каменецькі (сини ротмістра Ян Каменецького, який помер 5 лютого 1560 р.) поділили спадок: віддали Залізці разом з селами Гаї-за-Рудою, Гаї-Розтоцькі (Гаї Залозецькі) у власність молодшому брату Станіславу (мав посаду львівського підкоморія, помер 1612 р.Spieralski Z. Kamienecki Jan h. Pilawa (1524—1560) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XI/…, zeszyt…. — 638 s. — S. 514. ).
Після Каменецьких власниками містечка була родини князів Вишневецьких (зокрема, Януш, Константин), Олеських, згодом — львівський староста Єжи Мнішек.
1603 року перед походом на Москву в Залізцях перебував Лжедмитрій I. 1604 — Єжи Мнішек, для допомоги Лжедмітрію I — своєму зятеві — захопити московський престол, заставив містечко за 40 тис. злотих угорському магнатові Ю. Другету.Похід на Москву / П. Блавацький. – Київ: Видавець Корбуш, 2020. – 208 с. ISBN 978-966-2955-49-1 Після цих подій Залізці перейшли у власність Вишневецьких.
1649 полк Максима Кривоноса здобув місцевий замок. 1675 року татари, не взявши фортеці, знищили будівлі та посіви, тому 1677 року польський сейм звільнив жителів містечка від сплати податків на 12 років.
Під час Північної війни (1705–1712) Залізці зазнали частих нападів і руйнувань.
1743 року перейшли у власність до Потоцьких (до гетьмана коронного Юзефа Потоцького), які 1768 року продали містечко М. Ронікерові.
1772 року Залізці прилучені до Австрії. Містечко належало до Бродівського, від 1788 — Золочівського округів (циркулів).
Від 1790 — власність графа Ігнація Мйончинського, його сина Матеуша,Золочів // «Галицька брама». — № 1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий). — 40 с. — С. 26 пізніше — В. Дідушицького.
У середині XVIII століття в Залізцях споруджено суконну фабрику, у другій половині XIX ст. збудовані водяний млин, цегельня, винокур. з-д.
Під час І світової війни Залізці зазнали значних руйнувань, населення було евакуйоване.
Від вересня 1920 містечко — під владою Польщі. Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Відродження» та інші українські товариства, кооперативи.
17 вересня 1939 в Залізці увійшла Червона Армія.
У січні 1940 р. створено Заложцівський район (існував до кінця 1962 р., коли Залізці перейшли до 3борівського р-ну).
Від 9 липня 1941 до 23 березня 1944 р. Залізці перебували під німецько-нацистською окупацією. В цей період діяв турдовий табір, в'язні якого працювали на дорожніх роботах.
7 березня 1944 р. Залізці ненадовго зайняв партизанський загін М. Шукаєва.
У 1961 р. Залізцям надано статус селища міського типу (смт).
У ніч на 11 травня 2014 року невідомі підпалили храм Покрови Пресвятої Богородиці Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ і вчинили зневагу на Святими Тайнами і храм св. Трійці Тернопільсько-Кременецької єпархії УПЦ КП.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селищі функціонували 2 окремі виборчі дільниці № 610409 і 610410, розташовані у приміщенні школи і міжшкільного НВК, відповідно.
Результати зареєстровано 2019 виборців, явка 51,21%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 38,06%, за «Голос» — 16,31%, за «Європейську Солідарність» — 14,76%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Володимир Кісілевич (Слуга народу) — 25,66%, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 24,48%, за Івана Чайківського (самовисування) — 24,39%.
Символіка
Герб Матір Божа з дитиною на руках.
Пам'ятки
Залозецьке джерело
Залозецьке джерело — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташоване нижче від дамби ставу біля колишнього кафе «Рибалка». Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільскої обласної ради від 26. 12. 1983 № 496. Перебуває у віданні Залозецької селищної ради. Площа — 0,01 га. Під охороною — джерело питної води, цінне у науково-пізнавальному, оздоровчому та естетичному значеннях.
Фігура преподобного Онуфрія Великого, відреставрована в 2023 р. меценатом Степаном Шилігою. Історія даної фігури криється ще з 1800 років (точно не відомо). За одною із гіпотез, шляхом в сторону Підкаменя подорожував один багатий чоловік і під час подорожі згубив мішечок з грішми. Коли дізнався, було велике розчарування, але швидко прийняв рішення оголосити про свою згубу. Одного разу дорогою подорожував подорожній і знайшов на дорозі мішечок. Про знахідку розголосив і дізнавшись про пана, вирішив йому передати дані гроші. Пан вирішив у двох місцях: де згубив і де знайшов встановити дві фігури прп. Онуфрія Великого. І ось сьогодні при в'їзді в Залізці зі сторони Бродів височить на жертовному постаменті відреставрована фігура і благословляє подорожніх і при в'їзді в с. Нем'яч Золочівського району Львівської області.
Залозецький замок
Зведений у 1516 р. за сприяння Марціна Каменецького. Побудований з пісковика, у плані чотирикутний з 4-ярусними баштами і комірами з підйомним мостом, перекинутим через рів з водою. Житлові будови розташовувались вздовж периметру стін — північної і південної. У північній частині був 2-поверховий палац. У північно-західній частині розташовувалися 2-ярусні каземати з арочним проїздом головних воріт по центральній осі фасаду та кутовою, неправильною в плані 5-гранною баштою. В'їзна брама мала білокам'яний портал з рустованих пілястр, що несли антаблемент тосканського ордеру. Підвальний ярус башти, перекритий напівциркульним зведенням, вів з двору замку вузьким довгим коридором і сполучається з казематами. Перебудовувався замок наприкінці XVI ст. та в першій половині XVIII ст. Замок обороняв жителів від татар та турків, захищав поляків від облог козаків. За хазяйнування тут Вишневецьких та Потоцьких замок перетворюється на панську резиденцію. З цього замку в 1604 році Лжедмітрій І за підтримки короля Сіґізмунда ІІІ Вази та власника замку — князя Костянтина Вишневецького готував похід на Москву.
Після того, як Потоцькі залишили Заложці, нові власники замку перетворюють замок на фабрику сукна, потім влаштовують в старовинних стінах бровар.
На сьогоднішній день збереглися фрагменти північної та західної стіни, напівпідвальний поверх з вузьким коридором.
З замком пов'язана легенда: «Літом 1675 року замок взяли в облогу турки та татарами. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом, вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже — так і буде. Для ворожби взяли чорну курку, її завдання полягало визначати в яку сторону потрібно рухатись війську. Курка, побігла туди, звідки її принесли, у турецький табір. Це сприйняли, як знак до відступу і облога була знята».
Колона Св.Роха 1795р.
Костел Святого Антонія
Костел був побудований з пісковика в XV ст. В 1547 році сини Мартина Каменецького зробили фундуш для костелу..— S. 404. Собою поєднував стилі пізньої готики та ренесансу. В 1730 році перебудовується коштом Юзефа Потоцького в бароковому стилі. Тут в криптах знайшли свій спочинок князі Костянтин та Януш Вишнівецькі. На сьогоднішній день перебуває в руїнах. Подекуди проступають залишки поліхромії на стінах, збереглися вітражні решітки.
Покровська церква і дзвіниця
Зведена в 1740 році, як костел. У другій половині XIX ст. над нефом зведений декоративний розділ, а бічні фасади увінчані щипцями.
розташована на південь від церкви, є архітектурним твором в стилі пізнього бароко. Складається з 4-х пілонів, об'єднаних арками і несучих антаблементів з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карнизу.
Церква Святої Трійці
Греко-католицьку церкву Святої Трійці було зведено у Старих Залізцях на початку ХХ ст. Парох Старих Залізців о. В. Склепкович був головою місцевого осередку товариства «Просвіта». Тепер храм належить ПЦУ
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії
Костел після Другої світової війни закрили. У 1994 р. його передали римсько-католицькій громаді. Зараз сюди приїздять для відправ священики з Тернополя
Пам'ятники
Т. Шевченку (1995), В. Якубовському (1997, скульптор В. Садовник), пам'ятний знак «Залізці 1483 р.» односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984) воїнам радянської армії (1958) — збудований на одній із могил радянських воїнів (4 та 1 індивідуальна)Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.,
Пам'ятник Т. Шевченку Щойно виявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований навпроти селищної ради.
Встановлений 1995 р. Автор невідомий.
Скульптура, постамент – бетон.
Скульптура – 3,2 м, постамент – 1,5 м.Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
Скульптура Матері Божої Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля церкви.
Виготовлена із каменю.
Скульптура — 1,2 м, постамент — 3х0,8х0,8 м, площа — 0,0004 га.Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
Соціальна сфера
Діють спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов, музична школа, краєзнавчий музей, будинок культури, бібліотека, лікарня, кілька аптек, відділення зв'язку, пекарня "Залозецький хліб", спиртозавод, завод продтоварів, ПП «Скала», ВАТ «Агропромтехніка», рибгосп, перукарня тощо.
Міста-побратими Сокендал, Норвегія
Відомі люди
Уродженці