Етру́ська мо́ва — вимерла мова етрусків, генетичне походження якої не встановлено. Якщо не вважати можливу спорідненість етруської з двома іншими мертвими мовами — ретською і лемноською, етруська мова вважається мовою-ізолятом і не має визнаних наукою споріднених мов. Враховуючи нечисленність відомих етруських слів і лише обмежене знання етруської граматики, всі припущення здебільшого спекулятивні.
Мова етрусків належить до групи середземноморських мов. Етруська абетка засвідчена у багатьох написах (понад 10 тисяч) на різних предметах. Найважливіші пам'ятники етруської мови — фрагменти священної книги на завісі Загребської мумії (збереглося близько 1200 слів), напис на черепиці з Капуї (300 слів) і напис із Піргі з паралельним текстом фінікійською мовою.
Збереглися також 60 слів у передачі античних і ранніх середньовічних авторів, запозичення до латинської мови й численні топоніми. Встановлено значення близько 150 слів. Генетична приналежність етруської мови не з'ясована; найбільш близькою до неї вважається мова напису, знайденого на острові Лемнос (Лемноська стела). Спроби обґрунтувати споріднення етруської мови з хетто-лувійськими мовами викликають заперечення фахівців.
Дослідники з тим чи іншим ступенем впевненості говорять, що з етруською мовою у той же історичний період були споріднені:
мова Лемноської стели VI—V ст. до н. е.. (Імовірно — мова пеласгів, за Геродотом, жили на острові в зазначений період); ретська мова (численні короткі пам'ятники з Північної Італії V—II ст. до н. е..) і спорідненої їй камунської мови; етеокіпрська мова (мова догрецького населення о. Кіпр) — написи виконані так званим кіпрським письмом (маються тексти з паралельним грецьким перекладом).
У латинську мову ввійшли деякі етруські запозичення (наприклад, що стали згодом інтернаціоналізмами persona <phersu — «маска»; satellitium <satnal, mantissa, palatium, servus — «раб»; також ceremonia, antenna, arena, elementum, litera) і власні імена (наприклад, назва міста Парма). В багато мов світу увійшло ім'я Сергій (Sergius), яке етруски давали своїм первісткам.
Граматика
Абетка
Спочатку використовувалася архаїчна західногрецька абетка, крім двох еволюціонуваших за звучанням знаків: S з [s] в [z], і TS з [t] в [ts], пізніше доданий знак 8 у значенні [p]. В окремих етруських і ретійських написах застосовувалися свої оригінальні знаки. У єдиному тексті (Tabula Cortonensis) поряд зі знаком M [m] зустрічається саме складовий знак зі значенням [um].
Фонетика
Латинська транслітерація етруських слів передає багато відтінків, які ніяк не відбивалися в етруських написах. Так, на листі етруски не розрізняли дзвінкі і глухі приголосні, опускали короткі голосні (лат. Subura — етр. Spur, лат. Caere — етр. Cisre, лат. Minerva — етр. Menrva тощо).
На письмі розрізнялися 4 голосних: a, e, i, u (дана особливість притаманна й іншим тирренським мовам).
Етруська мова мала багату систему сибилянтів.
Фонетична система етруської мовигубніp, ph, fзубніt, th, s, ś , z(ts)палатальніk, ch, hсонорніr, l, m, n, i(j), v/uголосніi, e, a, uдифтонгиai, ei, ui, au/av, eu, uv
Лексика
Відзначені латинські та грецькі запозичення. Є лексичні збіги з хаттською мовою.
Морфологія
Словотвір і словозміна — виключно суфіксальний (префікси не зазначені). Аглютинативна мова з сильно вираженою тенденцією до флективності.
Ім'я
Іменник і прикметник відмінюються за загальною парадигмою: номінатив-аккузатив (Абсолют): немає показника. генитив I: -s; генитив II: -(a) l. локатив: -i. аблатив I: -is; аблатив II: -(a)ls (в деяких публікаціях називається «подвійний генитив»). посесив I: -si; посесив II: -(a)le. множина: -r (одуш.); -χva (неодуш.). генитив множ: -ra-s (одуш.); -χva-l (неодуш.). посесив множ: ra-si (одуш.); -χva-le (неодуш.). спільний відмінок = «і …» (аналог латинського … '-que): -c (додається після всіх інших морфологічних показників)
Прикметники, похідні від іменників, мають показник -na.
Дієслово
Дієслівні суфікси:
Теперішній час: не мав показника. минулий час, актив: -ce. минулий час, пасив: -χe. повинність: — (e) ri. ін'юнктив: -e. кон'юнктив: -a. імператив: немає показника (на думку О. Й. Немирівського — показник -θ). актив. прислівник теперішнього часу. вр.: -as (a); -u; -θ. актив. прислівник минулого часу.: -θas (a); -nas (a). пасив. прислівник (а також прислівник від неперехідного дієслова) минулого часу.: -u; -icu; -iχu.
Частка
Негативна частка надійно не ідентифікована.
Прийменники, післяйменники, сполучники тощо, не ідентифіковані; передбачається, що їх роль виконували відмінкові показники, а також описові фразеологізми. Зважаючи на цю особливість етруської мови її синтаксис досить бідний.
Числівники
Завдяки виявленим ігровим кубикам і численним надгробним написам система числівників в цілому відновлена, хоча тривають дискусії про значення деяких числівників:
1 θu (n) 2 zal, esal 3 ci 4 huθ 5 maχ 6 śa 7 semφ 8 cezp 9 nurφ 10 śar (сумнівно) 20 zaθrum «-Дцять» =-alχ «без …-х» =-em
Цікава особливість: числівники, що закінчуються на «сім», «вісім», «дев'ять», не існували (за винятком власне 7, 8, 9). Так, 27 виражалося як ciem cialx, букв. «Без 3-х 30», 19 як θunem zaθrum, букв. «Без 1-го 20» тощо. Звідси особливість римських цифр, запозичена у етрусків, коли менший числівник перед великим віднімається від нього (напр. XIX — 19).
Символи етруських числівниківДесяткова системаЕтруська назваСимвол *1θu I5maχ Λ10šar X50muvalχ ↑100? C , Ж500?(Коло, всередині якого 5 точок)1000?(Дуга, всередині якої 3 точки)
1 thu
2 zal, es(a)l
3 ci
4 ša
5 mach
6 huth
7 semph(?)
8 cezp(?)
9 nurph(?)
10 šar16 huthzar
17 ciem zathrum
18 eslem zathrum
19 thunem zathrum
20 zathrum
27 ciem cealch
28 eslem cealch
29 thunem cealch
30 cialch (cealch)
40 šealch50 muvalch (*machalch)
60 *huthalch
70 semphalch(?)
80 cezpalch(?)
90 *nurphalch(?)
100 ?
1000 ?
Синтаксис
Звичайний порядок слів — SOV. Речення, навіть у довгих текстах, зазвичай короткі; в цілому етруська мова не була пристосована до утворення складносурядних й складнопідрядних речень.
Календар
Відомі назви восьми місяців священного календаря. uelcitanus (lat.) = березень. aberas (lat.) = квітень; apirase = у місяці квітні. ampiles (lat.) = травень; anpilie = в місяці травні. aclus (lat.) = червень; acal (v) e = в місяці червні. traneus (lat.) = липень. ermius (lat.) = серпень. celius (lat.) = вересень; celi'' = у місяці вересні. xof (f) er (?)''' (lat.) = жовтень.
Дослідники
Дослідники етруської мови: Ламмерт Бауке ван дер Меєр — провідний спеціаліст з релігії етрусків Роберт Беекес — прихильник малоазійської гіпотези, також досліджує гіпотезу догрецького субстрату Тадеуш Воланський — філолог-аматор, який вважав, що зумів розшифрувати більшість написів на етруській мові Володимир Іванов Георгієв — безуспішно намагався інтерпретувати етруську мову як споріднену лідійській Адольфо Дзавароні — систематизував та опублікував в Інтернеті повний звід написів етруською мовою і передбачуваними спорідненими мовами Ігор Михайлович Дьяконов В'ячеслав Всеволодович Іванов Олександр Йосипович Немировський Массимо Паллоттіно Массимо Піттау Амброс Йозеф Пфіффіг Гельмут Рікс — автор гіпотези про Тірренську мовну сім'ю Олена Дмитрівна Савенкова Альфредо Тромбетті Олексій Іванович Харсекін, Сергій Олександрович Яцемирський Олександр Дмитрович Чертков Себастьян Ч'ямпі
Література Харсекин А. И., Про етруську мову, у збірнику: Таємниці древніх письмен, пер. з англійської, німецької, французької й італійської мов. М, 1976 Паллоттино М., Проблема етруської мови, там же; його ж, Testimonia linguae Etruscae, 2ed., Firenze, 1968; Pfiffig A. J., Die etruskische Sprache, Graz, 1969
Посилання